Петиція про звільнення з військової служби батьків дітей з інвалідністю набрала понад 25 000 голосів. Офіційної відповіді від уряду ще немає, але великий суспільний резонанс, що виник навколо цієї теми, стимулює до пошуку рішень. Нещодавно Офіс військового омбудсмана поінформував про ухвалене Головнокомандувачем ЗСУ розпорядження, яке може якщо не розв’язати, то принаймні полегшити ситуацію. Про що саме йдеться і що очікується в перспективі - у матеріалі Коротко про.
Як живеться мамам, які залишилися наодинці з важкохворою дитиною, ми розповідали цього літа, коли петиція тільки набирала голоси. Цілодобовий догляд, виснажливі навантаження, лікувальні та реабілітаційні процедури - все це лягає на одні жіночі плечі, коли татко на війні. З одного боку, закон це визнає, з іншого - ні. Щоб подолати таку несправедливість, в Україні утворилася велика ініціативна група.
- Ми більше року говоримо про те, що батьки дітей із інвалідністю не рівні у своїх правах. Право на відстрочку від мобілізації у них є, а якщо вже був призваний до війська, то права на звільнення немає, - каже адвокат Дар’я Тарасенко. - У законі написано, звільнитися можна лише за умови, якщо немає інших осіб, які зобов’язані виховувати дитину з інвалідністю, а мама є майже завжди. Як проміжковий етап вирішення цієї проблеми Офіс військового омбудсмана ініціював домовленість зі Збройними силами, щоб вони погоджували переведення таких чоловіків ближче до місця проживання дитини. У подальшому сподіваємося, що Верховна Рада ухвалить зміни до закону про мобілізацію і таким батькам дозволять звільнятися з військової служби.
Дар’я Тарасенко підкреслює, що можливість перевестися ближче до своєї дитини була і раніше, але зараз є принциповий момент:
- Раніше рапорти на переведення залишалися на розсуд командирів частини, де служить батько дитини з інвалідністю. Захоче командир - дасть дозвіл, не захоче - не дасть. Тепер же командири зобов’язані виконувати розпорядження свого Головнокомандувача. В Офісі військового омбудсмана обіцяють, що будуть тримати це на контролі. Єдине, що зараз ми говоримо про гарантоване переведення тільки в ЗСУ та в межах ЗСУ. На військових Державної прикордонної служби та Національної гвардії такі зобов’язання поки не поширюються, але перемовини з цими службами ведуться.
Процедура сама по собі не складна. Пишеться рапорт про переведення на підставі виховання дитини з інвалідністю, прикладається відповідний документ дитини, її свідоцтво про народження і відношення з частини, яка поруч з домівкою і яка готова взяти військового на службу. Головна проблема в тому, що таку частину таткові треба шукати самому - це його головний біль, його та матері дитини.
Зобов’язання, що їх поклали на командирів, однобічні: своя частина мусить відпустити, нова - нічого нікому не винна. За підрахунками, які фігурували в петиції, у ЗСУ служать орієнтовно 2000 батьків дітей з інвалідністю. Для бойових підрозділів це ніяк не критична маса, та чи знайдуться для всіх тилові посади - це питання, яке ще чекає на відповідь. Практика тільки починає формуватися, і початковий досвід неоднозначний.
- В Офісі військового омбудсмана сказали, що переводитися можна на рівнозначну або нижчу посаду до військових частин або органів військового управління. Коли почала цікавитися за свого чоловіка, з’ясувала, що візьмуть на вакансію, яка відповідає його військово-обліковій спеціальності. А якщо такої вільної вакансії немає, то і відношення на переведення ніхто не дасть. Одну відмову з військової частини вже отримали, в районному ТЦК теж навідріз - заявили, що все в них укомплектовано, - розповідає Ірина, мати хлопчика з ДЦП. - Знайомий натякнув, що треба шукати, кому дати хабаря…
Про ризик "продажу" тилових вакансій також згадують у соцмережах. І можна було б списати це на брехливі язики, якби наявність такого ринку не підтверджували кримінальні справи. Не далі як у вересні цього року ДБР та СБУ викрили на Дніпропетровщині групу з чотирьох осіб - полковника, двох солдатів та військового у відставці, - які вимагали 20 000 доларів за переведення бійця з передової. Подібну оборудку в липні припинили поліцейські спільно із представниками Військової служби правопорядку: за переведення до Києва спритники правили 26 000 доларів. Ще в ряді кримінальних справ фігурують менші суми хабарів.
- Можна сказати, що нам пощастило, - каже Олена, мати дитини з розладами аутичного спектру. - У двох частинах відмовили, в третій взяли нашого татка, знайшлася посада. З п’ятниці вже на нове місце заступив. Що можу сказати - нервова напруга, звичайно, зменшилася, будемо спокійніше спати, колись увечері, може, прийде, може, буде на вихідний. В іншому мало що зміниться, він же все одно служить. Лікарі, реабілітація - все це вдень, це так само залишається тільки на мені. Татко ж потрібен не тільки щоб поцілувати і обійняти дитину, а щоб підтримувати і розвивати.
Хорошу звістку ми сподівалися почути і від Вікторії - героїні нашої публікації від 1 липня. Віка виховує двох дівчаток-двійняток, одна із народження на візку.
- Нам уже запізно… Іван безвісти зник. Ще у вересні, - почули у відповідь.
Авторка петиції про звільнення військовослужбовців, які виховують дітей з інвалідністю, Валерія Калинич каже, що її ініціативна група тісно співпрацює з Офісом військового омбудсмана.
- Я вам наведу такий приклад: щойно ми отримали інформацію про розпорядження Головнокомандувача ЗСУ, подали документи на одного військового. Бо в нього вже все було готове - і відношення від частини біля дому, і рапорт написаний. А от другий вже тиждень іде, як воно все повільно рухається. Вже навіть наказ є, а ніяк не переводять. І так кожний випадок треба контролювати, підштовхувати в ручному режимі. Після того, що сталося з чоловіком Віки, ми повсюди кричимо, що давайте хоч людей берегти, щоб потім було кого звільняти.
Жінки військовослужбовців дуже сподіваються, що проміжкові рішення насправді будуть тимчасовими. Що законопроєкт №15057, який урівняє цивільних і військових в правах на догляд за дитиною з інвалідністю, стане законом.
Важлива і показова зустріч, за словами Валерії Калинич, відбулася 12 листопада.
- Я навіть не очікувала, що за одним столом зможуть зібратися представники Офісу військового омбудсмана, Комітету Верховної Ради з нацбезпеки, Міноборони, Генштабу та дійти згоди.. Розмова була дуже конструктивною, доповнення до законопроєкту, які ми напрацьовували разом з представником омбудсмана, схвалили. Депутати пообіцяли, що внесуть правки до "15057" на комітетських читаннях - до першого розгляду законопроєкту в сесійній залі, щоб не затягувати прийняття. Зокрема, ми вирішили, що треба ввести і аліментний фільтр - за аналогією порядку надання відстрочки багатодітним батькам.
Валерія каже, що її ініціатива та сам законопроєкт має підтримку від багатьох міжнародних організацій, зокрема представництва ООН.