21 травня в Україну через словацький кордон на Закарпатті повернули останки видатного військового та політичного діяча, полковника Армії УНР та багаторічного голови Проводу українських націоналістів (ОУН) Андрія Мельника, а також його дружини Софії Федак-Мельник. Про це повідомило «Укрінформ».
До цього часу подружжя понад 60 років було поховане на міському цвинтарі Боневуа в Люксембурзі. Офіційна церемонія передачі останків українській стороні відбулася там 19 травня, після чого прах було доставлено до українського кордону.
На кордоні прах визначних українців зустріли з державними почестями. У церемонії взяли участь місцеві ветерани, військові ліцеїсти, пластуни, представники духовенства та державної влади.
Під час урочистостей закарпатські пластуни здійснили символічний жест — поклали на труну полковника землю з Красного поля. Це місце є сакральним для української історії, адже саме там у 1939 році карпатські січовики вели героїчну оборону Карпатської України проти угорських окупантів. Тепер прах Андрія та Софії Мельників транспортують до Києва.
Повернення останків Андрія Мельника є частиною великої державної програми зі створення Пантеону видатних українців.
Офіційне перепоховання Андрія Мельника та його дружини заплановане на 24 травня. Останки лідера ОУН планують упокоїти на території Національного військового меморіального кладовища (НВМК) у Київській області.
Андрій Мельник (1890–1964) — одна з ключових фігур українського визвольного руху XX століття. Бойовий офіцер, полковник Армії УНР, близький соратник та швагро (родич) Євгена Коновальця. Співзасновник Української військової організації (УВО). За патріотичну діяльність провів 5 років у польських в'язницях.
У 1938 році, після вбивства Коновальця радянським агентом, Мельник за його заповітом очолив Провід українських націоналістів. Після розколу організації очолив її більш помірковане крило (ОУН-М). Під час Другої світової війни координував «похідні групи» ОУН для розгортання патріотичної пропаганди. Через відмову співпрацювати з гітлерівським режимом та розчарування в політиці Берліна у 1944 році був ув'язнений нацистами у концтаборі Заксенгаузен.
З 1945 року за запрошенням великого герцога проживав у Люксембурзі. У 1947 році обраний довічним головою ОУН. Став ініціатором створення Світового конгресу українців (СКУ) — організації, яка донині об'єднує всю українську діаспору. Помер 1 листопада 1964 року у Кельні (Німеччина), але був похований у Люксембурзі. Тепер, через 62 роки після смерті, він нарешті упокоїться в українській землі.