Рік тому загинула «Пантера» - військовослужбовиця ЗСУ, волонтерка та мати двох дітей Анастасія Єфімова-Громова
Вона захищала Київ, а загинула біля Дворічної на Харківщині 22 березня 2025 року. Чуйна, сильна та відважна. Рідні та всі, хто знав Настю, кажуть, що її вдача цілком відповідала дівочому прізвищу – Громова. А зараз друзі Анастасії Єфімової-Громової клопотатимуть, щоб військовослужбовиця отримала заслужене звання «Героя України».
«Настя – це та жінка, яка могла серед ночі «зірватися» і поїхати на допомогу незнайомій людині. Вона з родини сильних, її прізвище Громова і вона відповідала цьому прізвищу. Анастасія була швидка, реактивна, авто-леді. В секунду могла реалізувати будь-які величезні ініціативи і багато займалась з дітьми», - каже її колега очільниця ВГО "Територія Жінок" Лілія Шевченко.
А почалося все з дитинства і числа, яке схоже на пророцтво.
«Настя народилась 22 січня 1984 року в місті Києві, напроти Володимирського собору. Це був 22-й пологовий будинок. І все у неї пов'язано з числом 22. Бо народилася і загинула 22 числа. І це якесь пророцтво чи жах якийсь, що все пов'язано з двома двійками», - розповідає мати Марина Громова.
З її слів, Настя з дитинства вирізнялася чоловічим характером і войовничістю: «Мій тато був пілотом, вона надягала його кашкет і казала: «Я - солдат Сергій». Це все було з дитинства… Їй було рочки три… А вже в підлітковому віці стала називати себе пантерею. І в неї були навіть заставки на телефонах з фото пантери. А коли пішла воювати, позивний взяла собі «Пантера».
Свій фронт Настя почала ще задовго до «повномасштабки» - волонтерила. А в 2022 році пішла в ТРО, захищала Київ. Після звільнення столиці хотіла мобілізуватися, але стримували двійко дітей. Втім, за два роки сталося те, що визначило її подальшу долю: на фронті загинув її чоловік - прикордонник, а згодом і сержант ГУР - Ігор Єфімов. «Закривши очі» коханому, жінка одягла піксель і, запевняючи рідних, що служитиме лише парамедиком, взяла гвинтівку і стала ще й снайпером.
«Там було таке кохання… Я це відчувала, дивлячись на неї і на нього, якось вони все разом, все разом. Не знаю, як це так вийшло в житті, що вже немає ні його, ні її. Вони там на небесах вдвох», - каже мати Насті і згадує той страшний день – Великдень – коли побратими доньки приїхали і повідомили, що вона загинула.
«Її не могли місяць винести звідтіля, а коли немає тіла, то кажуть матерям, що зникла безвісти. Місяць ми намагалися її шукати, хоча вже всі знали, що вона загинула… Вона накладала турнікет на побратима… Їй казали йти звідтіля, бо дронова атака. Але вона сказала, що робить реанімацію, і більше її вже ніхто не чув. Їх четверо там було і всі загинули», - розповіла Марина Громова.
Востаннє вона бачила доньку, а діти - матір влітку 2023 року, коли всі разом відпочивали у Туреччині.
«Ми провели чудовий час усі разом! В останній день відпочинку ми прощалися в аеропорту... Це була наша остання зустріч!.. Коли я просила її не йти воювати, Настя написала мені листа: «Я хочу жити в нормальній державі, бо інакше не розумію, за що я щомісяця ховаю моїх друзів - найкращих воїнів - розумних, впертих, чесних, справедливих, у яких дітки маленькі залишилися! Я просто не можу передати той біль і сльози, які навколо мене!», - згадує матір.
І досі десь глибоко в душі, незважаючи ні на що, чекає на дзвінок від доньки, бо ж та пообіцяла: «Памʼятаю її останній дзвінок. Це було 20 березня ввечері (за 2 дні до загибелі, - ред.), вона сказала: «Мама я не буду на звʼязку 4 -5 днів. Не переживай. Як тільки вийду - одразу передзвоню!».
