У Києві встановили 54-ту бронзову мініскульптуру в межах культурно-історичного проєкту "Шукай!". Нову скульптуру присвятили видатній хореографці ХХ століття Броніславі Ніжинській. Про це повідомила авторка проєкту Юлія Бевзенко.
- Вона присвячена Броніславі Ніжинській - видатній танцівниці й одній із найвпливовіших хореографок XX століття, яка докорінно змінила світовий балет. Саме в Києві вона заснувала свою легендарну «Школу руху», де розробляла авангардну хореографічну мову та виховала цілу плеяду видатних артистів, зокрема Сержа Лифаря, - зазначила Бевзенко.
Бевзенко також заявила, що "Україні потрібні такі героїні".
- Ніжинська — приклад української мисткині світового масштабу, яка не намагалася вмістити себе в готову рамку. Мені близькі її безкомпромісність і автентичність, сміливість створити власний балет і йти за своєю цікавістю та пристрастю, навіть коли це означало сперечатися з каноном. Вона сама створила для себе місце у професії, де жінкам цього місця майже не залишали, - додала вона
Меценаткою створення мініскульптури стала Ольга Морозенко, яка у 2004-2016 роках була солісткою Національної опери України.
- Століття тому Броніслава творила всупереч війні, бо була певна, що культура є життєво необхідною опорою суспільства. Сьогодні ми особливо гостро відчуваємо цю істину. Повернути Ніжинську додому, в Київ, сьогодні — ще один акт деколонізації нашої культурної спадщини та водночас визнання внеску видатної хореографки в українську, а згодом і світову культуру, - заявила Морозенко.
Автор роботи - скульптор Юрій Белявський. За традицією проєкту "Шукай!" скульптура має власну прикмету: "До Ніжинської торкнись - вільно рухатись навчись". Знайти бронзову скульптуру можна на вулиці Лисенка, 5, - на фасаді танцювального класу Національної опери України.
Броніслава Ніжинська - відома танцівниця та хореографка, яка суттєво вплинула на розвиток балетного мистецтва у ХХ столітті. Значна частина її творчого шляху пов’язана з Києвом, де мисткиня заснувала власну "Школу руху" та працювала над новою, авангардною системою хореографічної мови. Серед її учнів був киянин Серж Лифар, який згодом став одним із найвідоміших танцівників і хореографів свого часу.
Вона була однією з перших жінок, які здобули міжнародне визнання як хореографки, а її творчі пошуки стали важливою частиною розвитку модерного танцю. Її київський період сьогодні розглядають як важливу сторінку культурної історії столиці та світової балетної спадщини.
ЇЇ концепція передбачала інше ставлення до танцівника. Вона прагнула не лише навчити виконавця точно повторювати рухи, а й розвинути в ньому творче мислення. Її новаторський метод допоміг розширити межі тогочасного балету. Вона стала однією з представниць модерної хореографічної традиції та своїм прикладом відкривала нові можливості для жінок у професії хореографа.