Із зони вогню на ПМЖ до Харкова: як вічнозелений сад із Вовчанська став переселенцем
До війни хвойний садок Світлани Балахніної був справжньою перлиною Вовчанська - місцем, де перехожі зупинялися біля хвіртки, милуючись ідеальними формами сосен і ялівців, вирощених звичайною вчителькою. Однак із початком повномасштабного вторгнення її «місце сили» опинилося на лінії вогню. Переживши окупацію, садок Світлани здійснив майже неможливе - переїхав на ПМЖ до Харкова.
Про те, як хвойні гіганти переживають війну, чому екзоти не прощають помилок і як виростити чотириметрову тую з крихітної гілки - у матеріалі Коротко про.
Кожному дереву потрібна любов
Дивовижної краси хвойний садок Світлана Балахніна створювала самостійно, навіть не маючи особливих знань у цьому.
- У нас як вважають: посадив дерево - і воно росте саме по собі, - ділиться з Коротко про Світлана Балахніна. - Ніхто особливо не морочиться. Але до кожного дерева потрібен інший підхід, догляд. І любов.
Наводить приклад - притчу про двох сусідів: у одного всі рослини квітнули і плодоносили, у другого – ні. Той не витримав, пішов за порадою.
- І сусід йому каже: а ти кланяєшся рослинам? Їх просто треба любити, – усміхається Світлана.
Саме любов допомогла вчительці без досвіду в садівництві виростити казковий сад. Як це краще робити, дізнавалася методом спроб і помилок. Каже: головне - не скільки років витратив, а наскільки ти захоплений своєю справою. Зважаючи на результат, вона має рацію. У її розсадник можна і екскурсії водити, і лекції для студентів читати з прикладами її досвіду.
Світалана впевнена – до кожної рослини потрібен особливий підхід та трохи любові. Фото: особистий архів Світлани Балахіної
Замість сливи – ялівець, замість яблуні – сосна
Почалося все з того, що до сім'ї прийшла біда. Помер батько Світлани. І дачу у Вовчанську не було тепер кому доглядати. Ніколи не займавшись садами-городами, Світлана з чоловіком привела ділянку до ладу, а потім почала стежити за плодовими деревами, що ростуть тут. Потроху розібравшись, вирішила щось додавати своє. Так з'явилися перші декоративні дерева.
Крок за кроком звичайна дачка перетворювалася на живий артоб'єкт.
– У нас там раніше були лише сливи, яблуні, помідорки, картопля – як у всіх, – згадує Світлана. – А хотілося, щоб був і гарний простір для відпочинку. Почала шерстити інтернет, дивитися на різні сади у світі.
Сад у Вовчанську був однією з головних пам'яток міста. Фото: особистий архів Світлани Балахіної
Колишній рай - під оптоволокном від дронів
Після початку війни садок залишився без нагляду – почалася окупація. Спочатку ще доглядали сусіди.
– Вони виїхали, коли дрон упав на авто біля їхнього будинку, – зітхає Світлана. – Ми відвідували, доки була можливість. Востаннє були у листопаді минулого року. Там дуже складно, там усе в оптоволокні від дронів, вони низько літають. Дамбу також зруйнували.
Перебралися спочатку до Кіровоградської області, сюди ж частково вдалося перевезти рослини. Потім повернулися до Харкова – ремонтувати пошкоджену "прильотом" до будинку квартиру. Вовчанськ деокупували. Здавалося, війна ось-ось закінчиться. Упорядкували дачу, сад… І - знову почався наступ. З 2024 року сад на ПМЖ переїхав до Харкова на нову ділянку.
Бажаєте інжир? Пробуйте, але потім не нарікайте
Таке захоплення – не дешеве задоволення. Це здається, що сади самі ростуть. Деякі види сосен, ялиць, за словами нашої співрозмовниці, можуть коштувати і 100 тисяч гривень – вони дуже довго ростуть, і весь цей час за ними потрібен особливий догляд. Декілька десятиліть їх потрібно формувати. Тому така ціна. Але зазвичай хвойне деревце коштує кілька тисяч.
Згодом захоплення переросло в роботу – сьогодні у подружжя розсадник декоративних рослин та дерев. Раніше він був у Вовчанську, зараз – у Харкові.
На новому місці дерева вже прижилися і освоїлися. Фото: особистий архів Світлани Балахіної
Рослини, які не вибачають помилок
- Але що я зрозуміла: якщо ти не маєш специфічних умов для догляду, то не треба вишукувати екзотичні рослини. Часто дзвонять: хочу інжир, хочу персики, гранат. Але у нас у Харкові, у такій кліматичній зоні, вони можуть рости хіба що у теплиці. Нехай їх вирощує Миколаїв, Запоріжжя, Кривий Ріг, Кропивницький...
Світлана зазначає: якщо рослини вимагають спеціального догляду, коли господареві доведеться «танцювати навколо дерева з бубном», щоб досягти результату, то краще не починати.
– Більшість рослин у саду не повинні вимагати багато догляду, – впевнена Світлана. – Це моє переконання, і такі рослини я пропоную. Але якщо людина дуже хоче спробувати – нехай пробує. Я спочатку теж так робила з упевненістю, що вийде. А потім приходить розуміння: колесо вже вигадали. Клімат хоч і змінюється, але не настільки, щоб ми могли вирощувати екзоти. Наприклад, магнолія – дуже гарна, у нас у міському парку вона росте, усі біля неї фотографуються. Але їй весняні заморозки можуть зашкодити – квіти вже будуть негарними. А коштує вона недешево – 10-15 тисяч гривень за доросле дерево. Купиш, посадиш, а потім дивуватимешся – чому так некрасиво?
Також помилок не прощають гортензія, азалія, рододендрон, лохина. В основному ті, яким потрібен особливий ґрунт та догляд.
- Якщо вибирати найпростіше у догляді хвойне дерево - то краще ялівець, він найстійкіший, - зазначає Світлана. - Взагалі він росте в горах на схилах, на скелях, де ґрунту майже і немає.
За абрикоси ось у нас, на відміну від декоративних дерев, усі бояться, щоби не померзли. Але тут потрібно брати правильний сорт. Є ті, що цвітуть пізніше, ризик втратити врожай менше.
Головне - не тільки правильно вибрати саджанець, а й посадити з розумом. Перший може коштувати 200 гривень, а добрива для посадкової ями – 400. А якщо ще й дерево дороге, екзотичне – пропаде все гамузом. Після цього бажання займатися садом може зникнути.
Зі звичайного саду з плодовими деревами Світлана Балахніна створила справжній живий артоб'єкт. Фото: особистий архів Світлани Балахіної
Ділиться порадами на своєму каналі
Світлана впевнена: якщо посадив рослину – ти за неї відповідаєш. Як за взяту додому тварину. А от улюбленців серед своїх зелених «діток» вона не має: любить усіх однаково.
– Мій садок у Вовчанську був саме «моїм місцем»: там і небо інше, і пташки по-іншому співають, – згадує Світлана. - Коли туди приїжджаєш, то й сили з'являються, навіть якщо ледве тримаєшся на ногах. Наче друге дихання. Коли дивишся на чотириметрову тую, яку ти виростила з гілочки довжиною 5 см, – начебто виростають крила за спиною.
Щоб допомогти іншим уникнути помилок та правильно підібрати дерево для свого саду, Світлана Балахніна створила канал «Сад Світла Світлани». Там уже майже сотня тисяч підписників.
