Доля костелу Святого Миколая - архітектурної пам’ятки і окраси Києва - тимчасово вирішена. Міністерство культури передало його в безоплатне користування римо-католицькій громаді терміном на 50 років. Підписання договору відбулося 6 січня - у свято Богоявлення Господнього. Ввечері в костелі відбулася урочиста меса, на якій були присутні високі церковні сановники і представники державного апарату на чолі з прем’єр-міністеркою Юлією Свириденко.
Боротьба вірян за право бути повноправними господарями у своєму храмі точиться з перших років здобуття Україною незалежності. «Попри доручення президента України, рішення уряду та остаточні судові вердикти, реституція храму у власність парафії досі не відбулася», - йдеться в повідомленні на сторінці парафії у фейсбуці. Передачу костелу римо-католицькій громаді називають важливим, але проміжним кроком. Храм залишається у власності держави і на балансі Національного будинку музики. Що змінить в житті костелу підписаний 6 січня договір, Коротко про розповів настоятель київської парафії костелу Св. Миколая отець Павло Вишковський ОМІ.
- У 2022 році Мінкульт вже передавав костел у користування парафії на підставі договору оренди. Отче Павле, що змінила чи додала угода-2025?
- Зміни доволі суттєві. Ми тепер можемо зареєструвати свій статут за фактичною адресою парафії - Велика Васильківська, 75. Раніше нам не давали такого права, бо тут значився органний зал. У нас була кабала в 50 тисяч гривень на місяць за рахунками, які виставляв за компослуги Національний будинок музики. Тепер ми можемо самі укладати договори з постачальниками таких послуг. На власний розсуд вибирати будівельні компанії, які займатимуться ремонтом і реставрацією костелу. Ми наймемо охорону і застрахуємо храм від усіх можливих випадків, навіть тих, які зазвичай не беруться до уваги.
За договором від 2022 року ми тільки правили в костелі меси, більше навіть чихнути не могли без дозволу. Мали звертатися до Національного будинку музики, той звертався до Мінкульту, а останній відписував, що ми ніхто і звати нас ніяк. Тепер же ми маємо права і повноваження і можемо зайнятися головною метою, за яку боролися - порятунком костелу.
На жаль, довготривала оренда - це все, на що спромоглася держава. Будинок музики залишається балансоутримувачем. У Мінкульті кажуть, що законодавство не дозволяє напряму передати храм парафії. Мусить бути якась «прокладка». Раніше Будинок музики користувався цим приміщенням, от вони і залишили його як балансоутримувача.
- З чого будете починати?
- Насамперед ми повинні організувати охорону храму - на укладання такого договору маємо 30 днів. 6 січня ми підписали тільки акт на прийняття приміщення, а зараз маємо купу паперів, з якими будемо розбиратися. Охорона і страхування - це не тільки пріоритет, це поставлена нам вимога. А потім будемо переходити до найпростіших, але важливих речей.
У нас по стелі вітер гуляє після того, як у костел вдарила вибухова хвиля від російської ракети (20 грудня 2024 року. - Ред.). На вибиті шибки поставили тимчасовий захист, але щілини, діри залишилися, і ми нічого не мали права з тим зробити. Тепер можемо позакривати протяги і почати готувати проєкт на реставрацію храму. Міністерство культури обіцяло сприяти.
Вибуховою хвилею в грудні 2024-го було пошкоджено вітраж – один з елементів, який залишався ще з момента будівництва костелу. Фото: Римсько-католицька парафія св. Миколая в Києві
- Міністерство сприятиме морально чи ще й фінансово? Костел залишається у власності держави, це пам’ятка архітектури, і логічно, що держава теж має вкластися у її збереження.
- Якщо чесно, ми про це не говорили. З боку держави мали допомогу у вирішенні бюрократичних проблем. Сама процедура укладання і підписання договору була дуже важким процесом, фінансові питання навіть не порушувалися.
- Ви казали, що повернете в костел орган. Йдеться про той, що його привезли для Будинку музики із Швейцарії чи про інший?
- Про інший. Такий, який був у костелі, коли його відкрили за часів архітектора Городецького. Тільки той інструмент був 1909 року, а ми знайшли 1910-го. Але про встановлення органу можна буде говорити тільки після реставрації всієї споруди.
- А звідки має приїхати ваш орган, якщо не секрет?
- Ми хочемо інструмент із Франції, вже є певні домовленості. В Україні ніде немає французького органу, отримати такий було б дуже престижно.
Врочиста меса на честь Богоявлення Господнього і передачі храму в користування громаді. Фото: facebook.com/st.nicholas.kyiv
- Під новиною про підписання договору від 6 січня багато песимістичних коментарів. Віряни бояться, що коли парафія відновить, укріпить храм, держава достроково розірве оренду. Від такого сценарію передбачені запобіжники?
- Ми працювали над цим договором півтора місяця. В початковому варіанті, як я написав на своїй сторінці у фейсбуці, він виглядав для нас так само неприйнятно, як 28 пунктів "мирного плану" Трампа. Були тільки обов’язки і ніяких прав. Крок за кроком ми їх виборювали: спершу Мінкульт погоджувався лише на 5 років, згодом – на 10… Проте ми таки домоглися максимального терміну користування, який сьогодні дозволений.
Щодо запобіжників… Біда в тім, що українське законодавство ще дуже сильно закорінене у радянському ярмі. Таке було за комуністів, коли храм забирали у вірян і перетворювали на руїну. За новітньої історії маємо випадок в Одесі, коли парафія відбудувала приміщення давньої церковної школи під потреби дітей з католицької громади, а його захотіли забрати (з цього приводу в жовтні 2024 року до Кабміну була подана петиція. - Ред.). Тому песимістичні настрої людей можна зрозуміти, законодавство у нас дуже кволе.
- Не шкодуєте, що після довгих років боротьби за храм довелося йти на певний компроміс?
- У нас фактично не було вибору. Або мусили чекати, поки зміниться законодавство, а це невідомо скільки пройшло б часу. Або йти на те, що маємо, незважаючи на ризики і сподіваючись, що за 50 років щось таки зміниться.
Це не є поверненням до історичної справедливості і це не є наш компроміс із совістю. Але це найбільше, на що сьогодні спромоглася держава. Ми мусимо рятувати храм, укладений договір забезпечує майбутнє парафії на пів століття. Я особисто зараховую себе до оптимістів.
Святкову літургію в костелі з нагоди Богоявлення відвідали прем’єр-міністерка Юлія Свириденко та заступниця керівника ОП Ірина Верещук. Фото: facebook.com/st.nicholas.kyiv
Костел Святого Миколая будувався у 1899-1909 роках на кошти польської католицької громади Києва. За основу було взято проєкт 24-річного студента Станіслава Воловського, який допрацював архітектор Владислав Городецький, коли керував будівництвом.
У 1936 році богослужіння в костелі припинили більшовики. З будівлі зняли хрести, дзвони, скульптури, деякі вітражі, через два роки її перетворили на склад. У 1943 році костел пережив першу руйнівну пожежу і після ремонту служив архівом. У 1979-му, готуючись до Олімпіади-80, його перетворили на Будинок органної та камерної музики.
Богослужіння в костелі відновилися у вересні 1991 року, в січні 1992 року храм заново освятили. Знаменною подією став візит до костелу Папи Іоана Павла ІІ в червні 2001-го. Тодішній президент Леонід Кучма пообіцяв голові Ватикану повністю передати костел релігійній громаді, а через чотири роки таке розпорядження видав Віктор Ющенко.
Проте нічого не відбулося. Храм продовжував одночасно слугувати місцем для концертів та церковних служб, а Мінкульт - сипати обіцянками відселити музикантів.
Чергову таку обіцянку чиновники підписали після пожежі 2021 року, яка повністю знищила орган чеської компанії Rieger-Kloss і привела приміщення костелу в аварійний стан. Передача мала відбутися до 1 червня 2022-го, але її знову перенесли - на 2024 рік. Формально проблема полягала в тому, що музикантів мали переселяти до флігеля колишнього Жовтневого палацу, а він входив у майно, за яке держава судилася з профспілками. Кілька судів, які стали на бік парафії, також не змінили ситуацію.
У грудні 2025 року за права релігійної громади заступився український омбудсмен Дмитро Лубінець, звинувативши Мінкульт у свідомому блокуванні процесу передачі храму.