Дитина відмовляється їсти звичайну їжу: чому це відбувається і що робити батькам?
Майже всі батьки хоча б раз стикаються з ситуацією, коли дитина відмовляється від їжі, харчується вибірково, а то й зовсім згодна їсти, наприклад, тільки макарони. У когось це проходить швидко, у когось триває роками, стаючи джерелом постійної напруги у сім'ї.
Де проходить межа між нормальними харчовими уподобаннями та проблемою, яка вже вимагає уваги фахівців, як допомогти дитині, не нашкодивши? Про це Коротко про розповіла педіатр Катерина Погорєлова.
Коли вибірковість стає відхиленням від норми
- Катерино, наскільки поширеною є ситуація, коли дитина чи підліток їсть лише 1–2 страви? У якому віці вибірковість перестає бути нормою?
Педіатр Катерина Погорєлова. Фото: Інстаграм
- Вибірковість у харчуванні загалом є дуже поширеним явищем у дитячому віці. За даними ESPGHAN (European Society for Paediatric Gastroenterology, Hepatology and Nutrition - Європейське суспільство дитячих гастроентерологів, гепатологів і нутриціологів. - Авт.) і AAP (American Academy of Pediatrics - Американська академія педіатрії. - Авт.), у ранньому дитинстві у більшості дітей буває період харчової неофобії. Неофобія - природна обережність по відношенню до нової їжі. Це нормальний етап розвитку, який особливо часто спостерігається у віці приблизно від півтора до п'яти років і зазвичай поступово минає.
У цьому міжнародні рекомендації не визначають чіткого віку, після якого вибірковість не вважається нормою. У клінічній практиці оцінка ґрунтується не так на віці дитини, як на інших важливих показниках: чи відбувається поступове розширення раціону, чи впливає харчування на зростання та загальний стан здоров'я, який рівень стресу супроводжує прийоми їжі - як для дитини, так і для сім'ї.
Ситуація, коли дитина або підліток роками погоджується їсти лише одну-дві конкретні страви і раціон залишається незмінним, не вважається варіантом норми в будь-якому віці і вимагає оцінки фахівця.
- Чим звичайні харчові уподобання відрізняються від проблемної вибірковості?
- Відповідно до сучасних feeding-підходів (підходів до харчування. - Авт.), ключова відмінність полягає не в "капризах" або характері дитини, а в функціональності харчування. За звичайних харчових уподобань дитина може не любити окремі продукти, але при цьому не боїться їжі в цілому. Її раціон може бути обмеженим, проте все ж таки включає різні групи продуктів. Згодом відбувається поступовий контакт із новою їжею - навіть якщо це лише дотик, запах або маленький ковток. Самі прийоми їжі при цьому не супроводжуються сильною напругою чи дистресом.
Проблемна вибірковість виглядає інакше. У таких випадках раціон залишається дуже вузьким та стійким, без тенденції до розширення. Дитина активно уникає нової їжі, а харчування може викликати виражений сенсорний чи емоційний дистрес. Важливо, що з часом це починає впливати не лише на раціон, а й на здоров'я, соціальне життя та психологічний стан дитини чи підлітка.
Причини вибірковості дитини в їжі
– Які основні причини обмеженого харчування? Чи може це бути стрес, тривожність, розлад харчування?
- Міжнародні рекомендації наголошують, що причини обмеженого харчування зазвичай багатофакторні. Часто все починається з харчової неофобії, яка не була підтримана адекватними, м'якими стратегіями. Дуже поширеною причиною є сенсорна чутливість – до текстури, запаху, зовнішнього вигляду їжі або змішаних страв. За даними сучасних оглядів ESPGHAN та AAP, саме сенсорні особливості є однією з найчастіших причин сталої вибірковості.
Важливу роль можуть відігравати негативні переживання, пов'язані з їжею: блювання, епізоди ядухи (choking), досвід примусової годівлі. До цього часто додаються хронічний стрес, тривожні розлади або високий рівень контролю з боку дорослих, навіть якщо він продиктований добрими намірами.
У частини дітей та підлітків обмежене харчування може відповідати критеріям ARFID (розлад, уникнення обмежувального прийому їжі). При цьому важливо чітко розуміти: ARFID – це не синонім вибірковості, а клінічний діагноз, що супроводжується медичними чи психосоціальними наслідками.
- Чи можуть гормональні зміни у підлітків впливати на апетит та вибірковість?
- Так, гормональні зміни у підлітковому віці можуть суттєво впливати на апетит, харчові уподобання та режим харчування. Це пов'язано з перебудовою гіпоталамо-гіпофізарної системи, змінами чутливості до лептину та греліну, а також з підвищеною енергетичною потребою організму в період активного зростання.
Окрім гормональних факторів, велику роль відіграє психоемоційний стан. Хронічний стрес, учбове навантаження, тривожні чи депресивні прояви, соціальний тиск - все це може суттєво змінювати харчову поведінку. Стрес часто знижує не лише апетит, а й толерантність до нової їжі.
- Може вибірковість у їжі бути симптомом розладу аутичного спектру (РАС)?
- Що стосується РАС, вибірковість харчування справді частіше зустрічається у дітей та підлітків із розладами аутистичного спектру, насамперед через сенсорну чутливість. Однак важливо підкреслити: обмежений раціон сам по собі не є симптомом РАС. Більшість дітей з виборчим харчуванням не мають аутизму, і діагноз РАС ніколи не ставиться лише на основі харчової поведінки.
Якщо дитина їсть лише одну-дві страви, у неї може виникнути дефіцит вітамінів та мінералів. Фото: pexels.com
Чим шкідливе харчування однією-двома стравами
- Які наслідки для здоров'я має тривале харчування однією-двома стравами? Яких дефіцитів слід боятися?
- Відповідно до позицій ESPGHAN та AAP, тривале обмежене харчування може мати серйозні системні наслідки навіть у тих випадках, коли маса тіла дитини формально залишається в межах норми.
Найчастіше при такому раціоні виникає дефіцит заліза, який може призводити до анемії, підвищеної стомлюваності та зниження концентрації уваги. Дефіцит цинку асоціюється зі зниженням імунітету, затримкою росту та проблемами зі шкірою. Недостатнє надходження кальцію та вітаміну D порушує мінералізацію кісток та підвищує ризик остеопенії. Дефіцит вітаміну B12 та фолатів може проявлятися анемією та неврологічними симптомами. Низьке споживання білка призводить до зниження м'язової маси та повільнішого відновлення після захворювань.
У довгостроковій перспективі це може призводити до порушень росту і пубертатного розвитку, зниження імунної відповіді, когнітивних труднощів та формування стійких розладів харчової поведінки.
- Які симптоми чи сигнали вказують на те, що вибірковість вже загрожує здоров'ю?
- Тривожними сигналами є ситуації, коли раціон залишається дуже вузьким і не розширюється з віком, коли із харчування виключені цілі групи продуктів. Насторожують також втрата ваги, зупинка росту чи відставання від ростових кривих, часті інфекції, загальна слабкість та швидка стомлюваність.
Особливої уваги вимагають страх, блювання або панічні реакції під час їжі, уникнення соціальних ситуацій, пов'язаних з їдою, а також постійна напруга в сім'ї через їжу. У таких випадках міжнародні рекомендації наголошують на необхідності раннього втручання, а не очікування, що проблема "переросте".
- Які аналізи та обстеження доцільні при надмірно обмеженому харчуванні?
- Обстеження завжди підбираються індивідуально, але найчастіше рекомендують загальний аналіз крові, визначення рівня феритину для оцінки запасів заліза, вітаміну D, вітаміну B12 та фолатів. За показаннями додатково можуть оцінюватись рівні кальцію, цинку, білковий статус, а також динаміка росту та ІМТ. Ціль цих обстежень - виявити наслідки обмеженого харчування, а не "довести сам факт вибірковості".
Спільні прийоми їжі допомагають дитині почати куштувати і нову їжу. Головне – не давити. Фото: pexels.com
Примушування не працює. Як реагувати батькам
– Як батькам реагувати на відмови від нової їжі? Чому примушування погіршує ситуацію?
- Важливо чітко розуміти: примушування не працює і часто лише посилює вибірковість. Воно посилює тривожність, руйнує здатність дитини довіряти власним сигналам голоду та насичення, формує негативні асоціації з їжею та підвищує ризик розвитку розладів харчової поведінки.
Ефективний підхід – це підтримка без тиску, регулярний контакт із їжею та чіткі, але спокійні межі, які дають дитині відчуття безпеки.
- Які доказові методи допомагають м'яко та поступово розширити раціон підлітка?
- Сучасні міжнародні рекомендації ESPGHAN, AAP та feeding-підходи наголошують: універсальної стратегії, що підходить усім дітям та підліткам, не існує. План роботи завжди індивідуальний і залежить від причин вибірковості, віку, сенсорних особливостей, психоемоційного стану та наявності медичних наслідків.
У більшості випадків ефективна робота зі спеціалістом з харчової поведінки або feeding-терапевтом у команді з педіатром, а при необхідності – з психологом чи дієтологом.
Загальні принципи доказових підходів включають поступове та безпечне розширення раціону без тиску, роботу з сенсорними аспектами їжі, відновлення довіри до їжі та власних відчуттів голоду і насичення, зниження тривожності щодо харчування та чітку структуру прийомів їжі без контролю кількості з'їденого.
Ключовий акцент міжнародних рекомендацій - мета не в тому, щоб "змусити їсти", а в тому, щоб зробити їжу безпечною та передбачуваною. Фізичний примус, шантаж та "домовленості за ложку" не мають доведеної ефективності і часто лише погіршують ситуацію.
- Яку роль відіграють сімейні прийоми їжі та атмосфера за столом?
– Міжнародні дослідження показують, що регулярні сімейні прийоми їжі знижують рівень тривожності щодо їжі, підвищують готовність дитини пробувати нові продукти та сприяють формуванню здорових харчових звичок. Вирішальну роль відіграє атмосфера за столом - без примусу та без коментарів про кількість з'їденої чи "корисності" їжі.
- Чи можна знизити ризик вираженої вибірковості у підлітковому віці?
- Так, можна. Відповідно до рекомендацій ESPGHAN та feeding-моделей, цьому сприяють раннє знайомство з різними текстурами, повага до сигналів голоду та насичення, відсутність тиску і примусу, позитивний приклад дорослих, а також спокійна і передбачувана структура прийомів їжі.
