Гітлер не бомбив, бомбили росіяни: Держпром у Харкові - чим відомий перший український хмарочос
Увечері 28 жовтня росіяни скинули авіабомбу ФАБ-500 на Шевченківський район Харкова. Постраждали люди та будівлі, зокрема знаменитий Держпром – один із символів Харкова. Коротко про – про історію першого українського хмарочоса, який неодноразово вистоював під бомбами.
"Будинок державної промисловості", як повністю звучить ім'я харківського хмарочоса, – будівля з історією. Перша столиця України у складі СРСР стала місцем появи найвищого хмарочоса в Європі на той момент. Держпром не лише височів на 63 метри, а ще й сяяв – завдяки вкрапленням слюди в бетон, що виблискувала на сонці.
Будівля вразила навіть американського письменника Теодора Драйзера, який побував тут, і він до кінця своїх днів розповідав американцям про будинок-сонце, диво в українській столиці - Харкові.
Чудо-будинок
Держпром будували з 1925 по 1928 рік. Здавалося, що у ньому відбилися найчестолюбніші задуми архітекторів: величезний будинок у новомодному і, головне, ідеологічно правильному стилі - конструктивізмі. Виконуючи наказ із Москви «побудувати якнайшвидше, до дня одинадцятої річниці революції», величезну конструкцію площею 50 000 квадратних метрів вибудували в рекордні терміни - за два з половиною роки. Будинок державної промисловості став окрасою радянського Харкова.
Високий та сяючий Держпром був ще й вмістилищем різних архітектурних ідей. Наприклад, повітряні коридори на висоті п'яти поверхів у 1928-му були ноу-хау в країні. Люди приїжджали з інших міст, щоб подивитись на це диво.
У конкурсі на проєкт нової будівлі взяв участь навіть знаменитий архітектор Бекетов, але його неокласицизм не був співзвучний епосі. Переміг проєкт небаченого досі будинку під дивною назвою «Непроханий гість».
А ось методи його будівництва були не такими вже й новими, якщо не сказати застарілими. Так, землю з-під котловану будівельники вивозили підводами. Але якщо умови праці були первісними, то сама будівля – інноваційною. Конструктивізм лише входив у моду, залізобетон був новим матеріалом для будівництва, а монолітні залізобетонні конструкції раніше не застосовувалися в СРСР.
Так виглядав будинок у 2020 році. Фото: wikipedia.org
І не таке витримував
За майже сто років будинок жодного разу не зраджував свого призначення. Крім адміністративних, проєктних та інших установ, у Держпромі були торгово-телеграфна та нотаріальна контори, залізничні каси, перукарні, невеликий готель, кредитне бюро, банки та багато інших організацій. Таке собі «місто в місті».
В наш час тут постійно розташовувалися офіси чиновників та співробітників державних відомств, музеї, телеканал та безліч фірм-орендарів – від банків до турагентств. За вертушками на входах так само сиділи вахтери, а на потрібний поверх піднімали ліфтери.
Лише під час Другої світової війни на першому поверсі німці організували стайню, а мавпи, що втекли із зоопарку, чудово почували себе на верхніх поверхах. Другу світову війну взагалі особливо пережив харківський Держпром. Його двічі підривали - і свої, коли покидали місто, і німці, коли відступали. І ні в перших, ні в других зруйнувати будинок не вийшло. А ось будинки, що стояли поруч, вигоріли.
Не вийшло і у російських вояк 2024-го. А рани Держпрому залікують. Зрештою будівлю вже не раз «осучаснювали», а потім знову повертали майже до первісного вигляду. Коли Держпром був претендентом на список пам'ятників ЮНЕСКО, з'ясувалося, що реконструкція, затіяна у 2004 році, спотворила первозданний вигляд шедевру – подвійні дерев'яні рами у вікнах та на сходових вітражах замінили на плоскі склопакети. Експерти з ЮНЕСКО дійшли висновку, що пам'ятник зазнав великих втрат. Проте тимчасовий захист таки запропонували.
ТТХ Держпрому у Харкові
- Висота без антени – 63 метри.
- Обсяг будівлі – 347 млн кубометрів.
- Кількість ліфтів – 12.
- У будівлі-гіганті – 2000 дверей, 4500 вікон, 34 сходи.
- Загальна площа Держпрому – 50 000 кв. метрів.
- На будівництво будівлі пішло 1315 вагонів цементу, 3700 граніту, 9000 тонн металу, 40 000 кв. метрів скла.
- Середнє споживання електроенергії на місяць схоже на споживання невеликого села Харківської області.
