• Головна
• Суспільство

Олена Харюкова – стиліст, одеситка, мама і людина, яка хоче змінювати світ. Через війну вона переїхала в США, і зараз будує тут концепцію майбутнього салону краси. Це буде особливе місце, де клієнтами стануть діти з аутизмом. США посідають третє місце за кількістю дітей з РАС – їх близько 263 на 10 тисяч, або приблизно одна дитина з 45. Тому жінка вивчає статистику, шукає місце, спонсорів і благодійні фонди, які б допомогли зі створенням особливого салону. А ще вона планує збирати та навчати команду – бо досвіду у неї багато.

У цьому тексті Олена Харюкова ділиться планами та дає поради, як поводитися з дітьми з РАС – вони можуть стати у пригоді не тільки перукарям.

Як домовлятися з дітьми

Я понад 10 років стрижу, фарбую та роблю зачіски. Весь цей час до мене приходили й особливі клієнти – дітки з аутизмом. Одні були з початку, когось приводили до мене, коли в іншому місці не вдалося постригти дитину через її страх та істерики.

Я знайшла в собі сили започаткувати проєкт салону краси для дитини з РАС в Америці. Я вже вивчила американський ринок, традиції, статистику – і впевнена, що тут така ідея буде доречною.

Опираюсь не тільки на свій досвід. Я пройшла психологічні курси, де ще раз переконалась, що інтуїтивно відчуваю правила і слідую їм. Допомагає й спеціальна література. Наприклад, книга бельгійського вченого Тео Пітерса «Аутизм: від теоретичного розуміння до педагогічного впливу» підтвердила знання з мого практичного 10-річного досвіду.

Вважаю, що мій талант – у ментальній взаємодії. Дітки йдуть зі мною на контакт і довіряють мені – це відбувається на рівні хімії. Пояснити складно, але зрештою всі пострижені та задоволені. А у моїй професії це головне.

Як я це роблю?

1. Створюю необхідну атмосферу. Вона має бути дуже спокійною, передбачуваною. Уникайте яскравих предметів. Форма перукаря – у пастельних тонах, блідо-рожевих, наприклад. Якщо щось повсякденне, то краще вдягти джинси та футболку. У такому одязі зручно працювати з особливими дітками. Вони почуваються максимально комфортно – як вдома.

2. Пілкуюсь про взаємодію дитини з батьками під час стрижки. Зазвичай, коли до мене приводять таких діток, мами намагаються відсісти чи взагалі спостерігати за процесом зовсім здалека. Але це так не працює.

Мама обов'язково потрібна поруч. Має бути зоровий контакт з дитиною. Важливо або тримати малюка за руку, або сісти зовсім близько. Ідеальним варіантом буде, якщо мати розмовлятиме. Монотонний голос мами під час роботи заспокоює дитину.

Вона ніби занурюється "в транс" – я це так називаю. Мамин голос діє як мантра, і стрижка проходить практично без істерик. Голос мами та контакт з нею на відстані витягнутої руки має бути завжди. Для успішного результату на 100% працює поєднання "мама – дитина – майстер".

До речі, найчастіше таких діток приводять саме мами, а не тата. Мама завжди перша людина, яка може заспокоїти.

3. Дізнаюсь про особливості дитини, що вона любить та як відволікається. Наприклад, дитина малює, а може ліпить. В мене був досвід, коли малюк обожнював попит – іграшку з пухирцями. Тому я придбала цю річ. І коли хлопчик приходив, я одразу давала йому бажаний предмет – дитина була у захваті. Навіть заздалегідь, ще до візиту до мене, маленький клієнт знав, що Олена дасть йому таку іграшку – його особисту. І так можна виграти хвилин 10 для того, щоб зробити стрижку.

Я завжди намагаюся підготуватись до конкретного клієнта. Наприклад, знаю, що завтра прийде дитина, яка любить різнокольорові фігурки. І тоді я покупаю невеликий набір для конкретного гостя – коли він приходить, то відволікається, грається, просто радіє. Наступного разу ми вже маємо стимул – мій юний гість знає, що прийде та отримає те, що йому подобається. Будь-які такі моменти відволікають від процесу стрижки – а це нам і треба.

4. Контролюю рівень фізичного контакту з дитиною. Ніякого утримання силою! Навіть звичайний дотик дитина з аутизмом може сприймати як агресію. Зробите тільки гірше, вам просто не будуть довіряти. Пам'ятаю чіткий момент, коли до моєї мами, яка теж була перукарем, привели на стрижку хлопчика з РАС. Мені тоді було років 9-10. Так ось, цю дитину довго та болісно стригли – батьки тримали його руками. Він так волав і викручувався, що у мене був шок. Я пам’ятаю свої думки про те, що якщо я виросту і стану майстром – точно не буду так працювати. Важливо уникати зайвого фізичного контакту.

5. Обережно використовую гучні інструменти. Зазвичай я беру машинку і показую: «Дивись, цією машинкою я стригу діток». Спочатку вмикаю її подальше від дитини – не біля голови. Якщо дитина реагує спокійно – ми починаємо стригтись. Якщо дитині не подобається, вона починає застосовувати руки, аби захиститись – я одразу вимикаю неприємний звук. Ніякого насилля!

Був випадок одного разу, хлопчика звали Лев. Дитина категорично не сприймала звук машинки. Починав вистрибувати з крісла. Ми зробили невелику паузу, пообіцяли не використовувати якісь галасливі прилади – і продовжили стрижку ножицями. Все було спокійно та добре.

Я завжди йду до дітей з аутизмом зі спокоєм і впевненістю. Відкрийте серце, не бійтеся, дотримуйтесь правил – і все буде добре.