Український військовослужбовець 56 Маріупольської окремої механізованої бригади Сергій Гнезділов оголосив про рішення піти в СЗЧ (самовільне залишення частини), щоб привернути увагу до проблеми мобілізації. Про це він повідомив 21 вересня на сторінці у Facebook. Як на його рішення відреагували колеги-військовослужбовці та народні депутати - читайте в матеріалі.
- Питання адекватних термінів служби та демобілізації досі відкрите та турбує абсолютно всіх. Тих, хто вже у війську та тих, хто лише планує доєднатись. Це ключове питання.
Я вже більше ніж 1.5 роки кажу, що ТРИМАТИ людей НЕ МОЖНА. За жодних обставин. Потрібні кінцеві строки. Люди повинні розуміти на що вони підписуються і на скільки.
Бо зараз виходить, що якщо ти військовий, то держава просто витирає об тебе ноги. Люди у війську зараз - найменш захищені державою. Тобто ті, хто пішов захищати державу - отримує від неї найменше. Хто не пішов - можуть, як і раніше, вчитись та працювати. Військові, за нинішньою логікою держави, вже не мають права ні на що.
Військові та їх сім'ї просять демобілізацію. Хтось служить з 2022 року, хтось пішов ще в 2014. Їх ніхто не чує. Мій законопроєкт та правки Слуги відхилили. Обіцяного законопроєкту досі немає. Тим часом стаються такі ситуації.
Умєров хоч щось скаже? Буде якась реакція Міноборони? Хтось пояснить військовим чому про них забули наче вони й не громадяни України? - написав Гончаренко у телеграмі.
- Я не погоджуюсь із позицією Сергій Гнезділов. 1. Строки служби треба визначити, давно пора. 2. Але не будь-якою ціною, чи просто розвернувшись і пішовши в сзч, бо… 3. …по-перше це аморально по відношенню до тих, хто загинув і був поранений: вони віддали життя і здоровʼя не для того, щоб потім просто здати фронт. І нечесно по відношенню до побратимів, яка залишились на лінії іронта, на службі. 4. …по-друге, важливо зберегти державу. Не політиків, не якусь норму закону, а всю державу.
Дуже прикро, що суспільство частково зняло з себе відповідальність за війну постіком у фб і донатом. Але це мене не розчаровує, бо так було достатньо давно… така реальність. Треба дорослішати. І не впадати в роль жертви, яку дуже сильно підтримуватимуть ті хто втомились. Я всіх можу зрозуміти. Але і ми маємо зрозуміти, що якщо росіяни будуть в Києві - вже ні про які строки не буде мови. Це треба тримати в голові, - написав Наєм у фейсбуці.
- ...На категоричну відповідь від держави, що демобілізація неможлива, є проста у своїй наївності відповідь: так мобілізуйте, блядь! Корупція не дозволяє? Так а я чому маю за ваші пройоби віддуватися? Я достатньо довго захищаю державність, а ти як держава маєш давати пизди всім, хто заважає тебе захищати. Оцим чмошникам у влк, що мають свій прайс, оцим юристам, які фіктивно розлучають, женять, хоронять і так далі, оцим от уйобкам з барсєтками під ТЦК, що рєшают тут за чєловєчка... Це простий запит на справедливість. І наївний, так? Нехай наївний. Але чесний.
Військовослужбовець не мусить копирсатися ще й у цьому гівні. Він приходить і каже: я віддав здоров’я, час, сім’ю, яка розвалилася, робочі навички, що просрав, життя, яке не пожив. І вимагаю простої справедливості без казенних відмовок і перекидання відповідальності. Я стерся, згорів, мене майже немає, і хочу повернутися у цивільне життя гідно. З честю. З медалями. З шаною. Інакше я йду жити своє життя, яке жив до. Бо люблю його. А ще люблю, коли мене не найобують. Коли не роблять крайнім. І не виношу, що мою готовність померти зрештою за якихось два роки забули й натомість таврували мене потенційним зрадником, кримінальником і дезертиром…
Як же хочеться про все це мовчати. Але говоримо. Ті, хто можуть і хто має право про це говорити. А прірва ширшає. І не я її розширюю. Зовсім ні. Але бачу, що все це ні на який клей вже не посадиш і ніяким скотчем не перемотаєш. Та і не хочеться вже, - написав Чех у фейсбуці.
- Раніше я вже писав, що закон про послаблення відповідальності за СЗЧ проблеми переведення аж ніяк не вирішить. А от небезпечні прецеденти створити може. Власне, так і вийшло.
Оце показово-медійне «добровільне СЗЧ» матиме дуже сумні наслідки, про які мабуть автор цього вчинку не дуже думає. Якщо це й привертає до чогось увагу, то лише до того, що порушення дисципліни це «нормально». Натомість дисципліна - одна з основ будь-якої армії.
А подібні випадки дуже сильно демотивують бійців та провокують робити те ж саме.
Всі хочуть додому, хочуть відпочити, побачити свої родини та зайнятись своїми справами. Але війна не закінчилася і поки що нічого про її закінчення не говорить. Навпаки, на деяких ділянках фронту російська армія досить успішно веде наступальні дії. Тому «додому» ми поки собі дозволити не можемо, - написав Жорін у телеграмі.