«Їжа для бідняків» і «фруктова сльоза» - це про інжир. Про те, навіщо цим плодам спеціальні оси, де смоква (ще одна назва інжиру) ховає свої квіти і чи може замінити аптечку з таблетками – у матеріалі Коротко про.
Це один з найбільш давніх фруктів. Як доказ, залишки інжиру (смокви, або фіги) знайшли при археологічних розкопках, датованих 5000 р. до н. е. Більш того, дехто вважає, що саме інжир був забороненим плодом, зірваним Євою у Райському саду, тому що це найбільш згадувана рослина в Старому та Новому Завітах. У буддистів своя правда щодо інжиру: свято вірять, що Будда знайшов просвітлення, сидячи під фіговим деревом. А взагалі у ті давні часи це дерево було символом достатку, родючості, миру та процвітання.
Інжир – культура непримхлива, але виростити врожай можна лише у теплому кліматі. Тому фігові сади буяють на території від Туреччини аж до північної Індії. Хоча на півдні України також ростуть і навіть дають врожай.
Усі ці зернятка всередині плода колись були дрібненькими квітами, що вже запилили оси. Фото: figdatabase.com
Сама рослина нагадує невелике дерево або кущ. Плоди інжиру невеликі, за формою дійсно нагадують сльозу. Мають їстівну фіолетову або зелену шкірку. М’якоть плоду - рожева, солодка, наповнена сотнями крихітних насінин. Цікаво, що інжир не має класичної квітки, на яку прилітають й запилюють комахи: його квіти цвітуть усередині плоду, який одночасно є і бутоном.
А тепер запитання до ерудитів: як же запилити квіти, що заховані усередині фіги? Відповідь: за допомогою комах - особливих інжирних ос. У світі відомо понад 750 сортів інжиру. І майже кожен сорт має свій власний вид інжирової оси, яка його запилює і допомагає у розмноженні. Більш того, смоква не може жити без «своєї» оси.
Процес наступний: на плоді є отвір, куди потрапляє оса (крихітна за розміром, всього кілька міліметрів), запилює його, відкладає яйця і помирає всередині. Плід виробляє фермент, який перетравлює мертву комаху. Але й це ще не все. З яєць вилуплюються інші оси, самці та самки. Самці прокладають тунель у плоді і гинуть. Ось так весь свій життєвий цикл проводять всередині одного плоду.. А живучі самки переходять по тунелю назовні і до наступного плоду, який теж чекає на запилення.
Дотепер існує страшилка, що, ласуючи інжиром, людина їсть мертвих ос. Насправді вчені добряче попрацювали над виведенням нових інжирових сортів. І більшість тих плодів, що продаються в українських магазинах та на ринках, не потребували запилення осами.
З давніх часів інжир асоціювався зі здоров’ям і процвітанням. До того як цукор став популярним, інжир використовували для підсолоджування десертів. Хоча інжир солодкий, але містить чимало корисних елементів. Ще й не надто калорійний. В одному плоді, що важить приблизно 40 грамів, є:
Смачний інжир зміцнює імунітет людини, працює як легкий антидепресант, покращує настрій. А ще:
До того ж швидко й надовго втамовує голод. Але об’їдатися екзотичними плодами теж не треба, достатньо 2-3 на день. Якщо ж переїсти, то можна «отримати» діарею, проблеми з травленням. А тим людям, які мають алергію на березовий пилок, краще узагалі не їсти інжир, на який також може бути алергія.
Сезон інжиру вже розпочався і триває приблизно до листопада. Тому саме час ласувати цими унікальними плодами. Інжир смакує свіжим, сушеним і навіть вареним. Але якщо хочете здивувати свої смакові рецептори «коктейлем» зі смаків, то пропонуємо приготувати наступну страву.
Спочатку треба приготувати бекон. Викласти шматки на гарячу суху сковороду, добряче обсмажити з обох боків до сухої та хрумкої скоринки. Перекласти у тацю.
На ту ж сковороду відправляємо дрібно нарізану цибулю-шалот. Смажимо приблизно 3 хвилини, до м’якості. Тоді треба зменшити вогонь, додати до цибулі оцет, перемішати, викласти у тацю до бекону. Туди ж відправити попередньо вимитий салат фрізе (чи латук), перемішати, посолити-поперчити і знову перемішати.
А тепер інжир. Плоди треба помити, очистити від плодоніжок і розрізати навпіл. Додати інжир до решти інгредієнтів, перемішати. Подавати салат одразу.