• Головна
• Суспільство

Фото: надано Оленою Дунець

Аркадій Фішман та Олена Дунець із Тернопільської області вирушили у 12-денний "диван-тур", щоб зібрати 2 млн гривень на 4 дрони, які планував зробити Аркадій.

Майже двотижнева пригода виявилася непростою: диван ламався, мандрівники ночували просто неба, мріяли про душ, страждали від спеки, але не зупинялися.

За час туру мандрівники зібрали близько 300 тисяч гривень. Цього явно недостатньо для чотирьох сучасних дронів, але вистачить на один дрон для розмінування, що працює на бензині. Про "диван-тур", реакцію людей, життєво важливі дрони і винаходи Олена і Аркадій розповіли Коротко про.

Олена: «У TikTok нас побачили понад 3 мільйони людей. Якби кожен задонатив 70 копійок, ми закрили б збір»

- Олено, розкажіть, що це був за "диван-тур" такий, яким маршрутом ви їхали до Києва?

– Аркадій змайстрував цей диван ще торік для сина, щоб їздити на ньому за морозивом. Адже на чому найзручніше сидіти? На дивані, звісно.

Раніше я стежила в інстаграмі за Марком Куцеваловим, який пройшов 1000 км пішки, щоби зібрати гроші на ЗСУ. Кажу Аркадію: ось хлопець пішки зібрав гроші, а ми можемо на дивані їхати та збирати донати. Якраз були потрібні наземні дрони для розмінування та дрони для транспортування поранених.

Я пожартувала, а Аркадій усе обдумав і наступного дня каже: класна ідея, давай поїдемо. Диван – чудовий спосіб привернути увагу, це допоможе зібрати нам кошти.

Так ми й поїхали – від Заліщиків Тернопільщини до Києва. За 12 днів подолали 620 км. У нас була мета зібрати 2 млн на 4 дрони - 2 для розмінування та 2 для транспортування поранених: Аркадій може не тільки дивани на колесах конструювати, але ще й дрони робити. Є дрони готові, які можна купити за кордоном – ціна стартує від 800 000 грн за один. Аркадій може зробити на місці – це буде набагато дешевше. У цьому разі він співпрацював би з українським виробником, і гроші залишалися б у країні.

- А яким маршрутом ви діставалися Києва? Де ночували, а якщо йшов дощ?

– Заліщики – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Житомир – Київ – таким був наш маршрут. З дощем нам щастило, його майже не було. А коли й був, то ми заїжджали до якогось села, ховалися в кафешку. Ночували ми, де доведеться. Іноді зовсім незнайомі люди запрошували нас до себе, годували.

Одного разу провели ніч у п'ятизірковому готелі. Але не в самому номері, а на території. Дуже хотілося помитися, а там були басейни. Ми запитали, чи можна скупатися. Нам запропонували вечерю, показали, де можна прийняти душ, розташуватися на сон. Переночували, зранку нас знову нагодували – і ми поїхали далі.

- Вдалося вам зібрати кошти, які планували зібрати?

- На жаль, ні. Хоча тільки в TikTok нас побачили понад 3 млн людей. Якби кожен задонатил 70 копійок, ми закрили б збір.

- Про вас багато писали, знімали сюжети, це допомогло вам у зборах?

- Майже ні. Дуже мало люди донатили – ми були здивовані. Я раніше робила збори, і коли потрібно було зібрати 25 тисяч, то за добу вдавалося зібрати і 26 тисяч. Тому думала, що завдяки поїздці ми легко зберемо потрібну суму. Але не вийшло.

Звичайно, ми розуміємо, люди втомилися від війни, змучилися від горя, багато хто не вірить волонтерам - маємо те, що маємо. Хотіли зібрати 2 млн на 4 дрони, а зібрали 300 000 грн. Цього не вистачить і на пів дрона для розмінування. За задумом він був би суперсучасним, броньованим, безшумним, на електричному моторі.

Знайшли бригаду військових, які згодні були і на саморобний дрон від волонтерів. Раніше нам казали: не треба робити дрон, треба купити у тих і тих. Хлопці сказали: нам байдуже який, давайте хоч що-небудь, нам дуже потрібно: вся земля усіяна мінами-пелюстками, ти на неї стаєш - і тобі відриває ногу по гомілку.

Тому зараз Аркадій розробляє креслення, щоби зробити дрон на бензиновому моторі. Так, він буде шумним, як бензопила, але краще такий, ніж нічого. До речі, "банка" залишається відкритою, люди іноді нам донатять, але взагалі не так активно, як раніше.

- Плануєте у майбутньому подібні експерименти, як "диван-тур"?

- Ми думали, що поїдемо і нам все вдасться - тоді можна було б ще раз вирушити у подібну подорож. Але з тим результатом, який отримали, навряд. Ми витратили купу часу, здоров'я на цю подорож і так мало зібрали. Руки опускаються, не бачимо сенсу кудись їхати.

Хоча Аркадій не сумує, планує розробляти новий транспортний засіб - "бетмен-мобіль". Коли він мені казав, що робитиме диван на колесах, я довго сміялася, але коли побачила його на тому дивані, аж присіла! Я вже не здивуюсь нічому.

Аркадій та Олена хоч і втомилися, але все ж таки отримали враження на все життя. Фото: надано Оленою Дунець

- До речі, а як ви познайомились із Аркадієм? Як давно дружите?

- Аркадій – зі Слов'янська. Після початку повномасштабного вторгнення виїхав до Тернополя, потім почав обирати максимально безпечне місто: Аркадій має сина. Він вирішив, що Заліщики – максимально безпечне місто. Але ми познайомилися до цього, в Карпатах на фестивалі. Він дізнався, що ми із Заліщиків, і зрадів, адже в місті, куди він планував їхати, у нього зовсім не було знайомих. Так ми почали спілкуватись, запрошували його на пікніки. У нього є син, у нас є син, діти - ровесники, їм цікаво разом грати – так і потоваришували.

- А ким ви працюєте разом із Аркадієм?

- Аркадій за фахом інженер-винахідник, він понад 20 років працює в інженерії. Звичайно, коли він приїхав до нашого міста, йому довелося перекваліфікуватись. У нас вирощують багато овочів, помідори – Аркадій почав займатися консервацією, виготовляти соуси. А я граю на акордеоні у групі чоловіка, працюю тату-майстром, хоча за фахом стоматолог.

- А як на вас реагували люди, коли ви їхали на дивані на колесах? Напевно, якось коментували те, що відбувалося, сміялися.

- Як правило, люди були максимально здивовані, всі посміхалися, багато хто казав, що покататися на дивані - мрія дитинства, а коли ми катали дітей, чули: "Боже, це найкращий день у моєму житті!".

Але не всі нас позитивно сприймали. Хтось міг сказати: а чого це Аркадій їде на дивані, а не воює на фронті? Але я вважаю, що такі люди, як він, корисніші тут, ніж у окопі. Він може виготовляти дрони, до того ж один виховує маленького сина.

- Що було найскладнішим у цій поїздці?

- Найскладніше - відсутність можливості помитися. В останні дні нашої подорожі була сильна спека, ми їхали трасою, від чого здавалося ще спекотніше. Ми мали невелике накриття, але воно не рятувало. Особливо було складно останніми днями. Коли я приїхала до Києва, була на межі непритомності. Але вже нічого, живі.

- Хто вам донатив? Люди, яких ви зустрічали у дорозі?

- Так, а також із соцмереж. По дорозі до Києва я вела стрим в TikTok, люди дивилися і кидали донати, але дуже скоро TikTok мене заблокував, звинувативши в шахрайстві, видалив багато відео та заборонив вести трансляції 4 дні.

- Як ви взагалі зважилися брати участь у такому турі? Адже розуміли, що буде непросто.

- Аркадій сказав: ти це вигадала, тобі й їхати. До того ж він не дуже розуміється на соцмережах, а треба було, щоб хтось знімав відео, робив пости. Не те щоб я експерт, але досвіду у мене більше, ніж у нього, є деякі навички.

Я знала, що буде складно, але, як каже мій чоловік, рух – життя, треба рухатись. Було непросто, проте яку я тепер маю графу в біографії! Яка жінка поїхала б на дивані через пів країни?

Ми навіть думали зафіксувати рекорд, зверталися до “Книги рекордів України”. Але виявилося, що є дві книги рекордів України. Одні кажуть: "ми справжні", інші - "ні, ми справжні". Щоб зафіксувати рекорд, одним потрібно заплатити 10 000 грн, а іншим - 28 000 грн. Тож ми залишили цю ідею.

Поліція схвалює: правил дорожнього руху команда не порушувала. Фото: надано Оленою Дунець

Аркадій: "Після дрона планую робити "бетмен-мобіль"

- Аркадію, за яким принципом працює ваш диван, на чому він їздить, у скільки вам обійшовся?

- Я переїхав у Заліщики на початку війни. І взяв із собою те, що влізло в машину. Туди також потрапив акумулятор із мого попереднього винаходу. Він в мене лежав, і я думав, що з нього можна зробити. Згодом зробив з нього диван.

Це електрообладнання коштувало близько 12 000 грн. Воно було не надто потужним, маленький акумулятор, я по Заліщиках катався. Коли з'явилася ідея їхати до Києва, стало зрозуміло, що потрібне технічне переоснащення - двигун більше поставити. Новий комплект коштував уже 45 000 грн. Нас проспонсували «Сільпо», заплатили гроші за потужний двигун та зарядку.

У результаті диван їздить електрикою, заряджається від звичайної розетки, не підлягає реєстрації, для їзди на ньому не потрібно мати прав або оформлювати документи. Заряду вистачає на 50 км, 1,5-2 години заряду, їде він зі швидкістю 10 км на годину. Ну а щоб підзарядитися, вистачало будь-якої розетки - це міг бути якийсь магазин біля дороги або чийсь будинок, що завгодно. Будь-яка розетка витримує – так ми й заряджалися.

- Чи витримав диван 12-денну подорож?

- Ну, ламався кілька разів. Коли його робив, не думав, що буду на ньому пів країни об'їжджати. Спочатку розраховував на пів годинну прогулянку містом на дивані, не більше.

- Як на вас реагували люди, коли ви їхали трасою?

- Це те, що мене найбільше здивувало. Здебільшого люди виглядали дуже здивованими та веселими через те, що нас побачили. Багато хто зупинявся і фотографувався з нами. Зустрічаєш дорослих, умовно 50-річних людей, вони нас бачать – і сміються, як трирічні діти. І таких ситуацій були сотні.

- Напевно, багато залишилося вражень від подорожі.

- О та-ак, цю поїздку я не забуду...

- Що було найскладніше у цій поїздці?

- Мабуть, спека. Навіс ми майже не використовували: не дуже вдала конструкція, якщо був вітер, його треба було постійно поправляти.

Загалом проїхали 620 км. Фото: надано Оленою Дунець

- Який дрон ви робите? Із чим працюєте? І чому вирішили робити дрон самі?

- Робота йде повним ходом, займаюся якраз кресленням, проєктування продовжується.

Справа в тому, що дрони-розмінувальники можна купити від 700 000 грн і до 5 млн - це дуже дорого, собівартість дрона набагато менша. Хотів зробити дрон люкс-класу – найкращі деталі, дистанційне керування, але назбирали ми надто мало. Я зателефонував до військової частини, кажу: ну, тепер можу зробити з мінімальною комплектацією. Він і бензиновий буде, і рукою треба смикати, щоб його завести, і перегріватиметься він. Годину попрацює, а потім 20 хвилин йому потрібно на відпочинок та охолодження. Запитую: робити, таке вам підійде? А вони: та давай хоч який-небудь, у нас тут ноги відриває щодня! Після цього питання відпали.

- А що ви плануєте винайти у найближчому майбутньому? Олена говорила про якийсь "бетмен-мобіль".

- Після дрона у мене є замовлення на один механізм. До жовтня сподіваюся розпочати робити електротранспорт, який розрахований на далекі поїздки. Думаю, він класифікується як квадро-вело. Нагадує велосипед на 4 колесах, але більше шезлонга, який буде їхати. Він має бути із пластиковим корпусом, на даху - сонячна панель.

Ідея в тому, щоб ним можна було подорожувати безкоштовно. Тобто заряджатися від сонця та проїжджати тисячі кілометрів. І їхати зручно, як на шезлонгу: сів, ліг, вибрав зручну позу – і їдеш. Але не надто швидко – 30-40 км буде достатньо, це нормальна швидкість для комфортної поїздки.

- Диван не відбив у вас бажання їхати так далеко від дому?

- Він не був розрахований на тривалі подорожі, а це потужніша штука, буде закрита від дощу, металева, з потужною рамою, щоб не ламалася.

Щоб провести експеримент на витривалість механізму, я маю на ньому проїхатися Україною. Може, знову якийсь тур зроблю. Крім того, це дуже цікавий пласт транспортних засобів. У Європі є винахідники, які роблять щось подібне, а в Україні про це навіть не чули. Вважаю, що цей пласт недооцінений. По-перше, це електротранспорт, потім - набагато дешевше, ніж авто, - плюсів багато. Але поки що це лише плани, а зараз займаюся дроном.

Люди цікавилися такою незвичайною конструкцією, але, на жаль, не активно донатили. Фото: Чортківська міськрада

Як допомогти

Номер банки: 5375 4112 1936 2279