Незважаючи на війну, в Єрусалимі напередодні Великодня очікують на сходження Благодатного вогню
Незважаючи на пів року з початку палестинсько-ізраїльського конфлікту, а також на недавню ракетну атаку Ірану на Ізраїль, паломники вже прибули до Єрусалиму напередодні Великодня. На церемонії сходження Благодатного вогню в суботу, 4 травня, будуть присутні 4200 представників церкви з усього світу. Щоправда, Болгарія не ризикнула відправляти свою делегацію – саме через питання безпеки.
Тихо та скромно
За повідомленням інформаційного агентства «Православ'я», минулої середи після візиту ізраїльської поліції до штаб-квартири Єрусалимського патріархату служителі церкви заявили, що «звикли до небезпеки нападів, але чудово розуміють, що нестабільність у регіоні ще довгий час утримуватиме віруючих від священних паломництв».
Через війну в Секторі Гази, яка триває, святкування Великодня цього року пройдуть тихіше, без зайвих декорацій та свят. Патріархи і глави церков в Єрусалимі сповістили у своїй заяві перед католицьким Великоднем, що, незважаючи на «дві далекі дати поминання», церкви об'єдналися у проголошенні «благої звістки про воскресіння Христа, яку вперше сповістили ангели майже два тисячоліття тому в порожній гробниці тут, у місті Єрусалим».
За православним переказом, з гробу Христа виходить світло, що символізує воскресіння. Грецький православний патріарх та вірменський священник чекають усередині гробниці, а потім передають полум'я тисячам людей, які чекають у церкві та за її межами. Полум'я доставляють навіть до православних церков на борту.
Якщо Благодатний вогонь не зійде, то, як вважається у православ'ї, розпочнеться Друге пришестя Ісуса Христа і кінець всього живого.
Досі невідомо, хто і як доставить Благодатний вогонь до України.
Історія дива
Вогонь сходить у храмі вже не перше тисячоліття. Перші офіційні згадки про нього датуються IV ст. Але є й попередні описи. Наприклад, патріарх Нарцис, який жив у II столітті, говорив, що з неба сходив вогонь і запалював лампи, які горіли під час усієї великодньої служби. Знайшли історики і ще одну, більш давню згадку від латинського ченця Бернарда – 865-й рік. Він писав, що у Страсну суботу починається служба і «Господи, помилуй» співається доти, доки не з'явиться світло у лампадах, що висять над Труною.
Приготування головної лампади: напередодні свята у храмі гасять усі свічки. Спеціальні люди дуже суворо стежать, щоб у соборі не було жодної іскри. Часом навіть перевіряють кишені священиків та митрополита.
У центрі Труни встановлюють лампаду, яку наповнюють олією. Потім навколо лампи розкладають шматки вати, а з обох боків прокладають стрічку. Після цього єврейська поліція ще раз усе оглядає, перевіряє, а ключник мусульманин закриває та опечатує гробницю.
Після богослужіння, хресного ходу з патріарха знімають одяг аж до підрізника (полотняна сорочка до п'ят). Ця традиція залишилася з часів, коли Свята земля була під впливом імперії Османа. Турки не могли повірити у диво, тому обшукували священників дуже ретельно, особливо пояси, тому що вважали, що в них можна пронести сірники. До гробниці заходять лише патріарх та архімандрит. Охорона одразу запечатує за ними двері.
Після цього всі затихають і моляться в очікуванні дива. У різні роки момент появи вогню розтягувався від п'яти хвилин до кількох годин.
Коли диво близько, за словами прочан, які на власні очі бачили появу вогню, у храмі починають відбуватися незвичайні явища: під куполом з'являється стовп світла, навіть б'ють невеликі блискавки. Після цього у запечатаній каплиці з'являється світло. У храмі починають бити дзвони, які свідчать про сходження Благодатного вогню. Від Небесного світла патріарх запалює пучок із 33 свічок, що нагадує про вік Спасителя, який помер за гріхи людства, і передає його через спеціальні віконця скороходам, які й роздають вогонь парафіянам. А священники з різних країн частинки Святого вогню дбайливо відвозять додому, щоб порадувати та дати надію на воскресіння і співвітчизникам.
