Київські студенти збирають електричні ноші: і пораненого ними вивезуть, і ворога підірвуть
Винахідник, інженер і переселенець зі Слов’янська Дмитро Мамонов розробив колісно-гусеничні електроноші, на яких можна евакуювати поранених захисників з поля бою, а також здійснювати підвоз води, їжі та боєприпасів, а за потреби вони перетворяться і на дрон-камікадзе. Зараз Дмитро працює над виготовленням електронош разом зі студентами-волонтерами в КПІ ім. Ігоря Сікорського.
Детальніше про розробку Коротко про розповів проректор з наукової роботи КПІ ім. Ігоря Сікорського Віталій Пасічник.
Зменшити ризик для евакогруп
- Електроноші – це дистанційно керований електромеханічний пристрій, який призначений для того, щоб транспортувати з поля бою поранених. За габаритами вони як звичайні ноші, але на електричному приводі та керуються дистанційно. В той же час їх можна використовувати і для транспортування вантажів. Наприклад, на передову ними можна доставляти їжу і боєприпаси. А з поля бою може евакуюватися поранений боєць, - розповідає наш співрозмовник.
А за потреби - не проблема навантажити на ці ноші 100 кг вибухівки і перетворити їх на дрон-камікадзе, який приїде на позиції ворога і знищить його. Та головне в цьому проєкті – евакуація.
- В чому основна ідея цього проєкту? Сьогодні евакуація здійснюється евакогрупами по 4 або 8 осіб, якщо на далеку відстань. Вони, умовно кажучи, на брезенті несуть людину, і одразу ціла група може стати мішенню для ворога. Щоб такого не трапилось, пораненого можна покласти на електроноші, і один медик зможе дистанційно його переміщувати. Це, по-перше, легше фізично, а по-друге, менше особового складу наражається на небезпеку, - пояснює Віталій Пасічник.
Ці ноші офіційно не затверджені в Міністерстві оборони України, тож держава не відповідає за їх виробництво. Пристрій складають волонтери.
- Ці електроноші – розробка винахідника Дмитра Мамонова, спочатку він сам їх виготовляв і передавав до ЗСУ. Але їх потрібно багато, тому ми в КПІ зібрали групу студентів, які цю конструкцію роблять, складають, тестують, і скоро плануємо передати до ЗСУ, - розповідає наш співрозмовник.
Виріб випробувано в реальних умовах, відгуки позитивні
Електроноші вже застосовували в реальних умовах. Фідбек є: військові кажуть, показали себе чудово.
- Дальність транспортування пораненого електроношами складає біля 5-6 км, стільки вони можуть проїхати від переднього краю до місця, куди під’їде медична машина з лікарями. Бо вона знаходиться не "на нулі", а на відстані 3-5 км, в більш безпечному місці. І пораненого воїна слід до неї доставити. Електроношами це можна зробити легше і безпечніше, - пояснює Віталій Пасічник.
Паспортна вантажопідйомність електронош – 120 кг. Це відповідає середній вазі воїна зі спорядженням.
- Однак електроноші можуть переміщувати і більшу вагу, правда, зменшиться відстань транспортування. Електроноші добре працюють не тільки на рівній місцевості, а і по бездоріжжю чи гірках. Виріб - колісно-гусеничний, гусениці там недорогі, але надійні й добре працюють на бездоріжжі. Хоча всьому є межа, адже буває місцевість, де і танк загрузне, - додає Віталій Пасічник.
Ще один плюс пристрою – компактність у зібраному вигляді. Фото: пресс-служба КПИ
50 тисяч гривень - ціна матеріалів для одних електронош
Ціна елекронош складається з двох частин: вартості комплектуючих і вартості роботи.
- Вартість комплектуючих приблизно 50 тисяч гривень. А оскільки студенти роблять це безкоштовно, то це фактично і є вся вартість цих електронош. Для масштабування даної конструкції в умовах виробництва ціна електронош зросте, адже з'являться витрати на заробітну плату. В такому разі вартість може збільшитись приблизно вдвічі. Зараз студенти їх роблять, але темпи набагато нижчі, ніж ті, що могли б бути реалізовані в умовах промислового підприємства. Студенти вдень вчаться, а для волонтерства можуть виділити лише 2-3 години та попрацювати на вихідних. Але це аж ніяк не 8 годин на день, якби це був повноцінний працівник, - каже Віталій Пасічник.
40-50 людино-годин на одні електроноші
Скільки часу треба, щоб зробитити одні електроноші? Чимало. Процес непростий.
- Складно спочатку освоїти технологію і розібратись, як і що робити. Найбільш досвідчена людина в цьому - Дмитро Мамонов. І от він оцінює трудомісткість одних електронош приблизно в 40-50 людино-годин, - зазначає наш співрозмовник.
Чи можна зробити так, щоб електроноші массово вироблялись? Так. Але для цього потрібні певні умови.
- Перш за все, потрібно, щоб цей виріб став законним в ЗСУ і його замовляла держава. Зараз все працює так: волонтери у Дмитра замовляють, він їх виготовляє, і виріб передається у ЗСУ. По суті, це волонтерство. Уже є черга на кілька місяців наперед. Вже все розписано на ті ноші, які роблять студенти, ми вже знаємо, хто їх отримає. Потреба велика, - каже Віталій Пасічник.
