Баггі та “народний кухонний дрон”: волонтери у Черкасах своїми руками збирають техніку на фронт

Ганна НЕСТЕРЕНКО

1 лютого 18:29 0

Баггі та “народний кухонний дрон”: волонтери у Черкасах своїми руками збирають техніку на фронт

Фото: ФБ ГО «Наш Батальйон»

Легкі мобільні тактичні автомобілі - баггі - відправляють у найгарячіші точки країни. Запит на машини завжди актуальний, каже голова черкаської волонтерської організації “Наш батальйон” В'ячеслав Скичко. Нещодавно волонтери на прохання військових також почали виготовляти дрони.

Автомобілі волонтери роблять у партнерстві з одним із черкаських підприємств.

– Нам виділили територію та працівників, хлопців із руками та мізками – разом із ними ми робимо баггі, – пояснює В'ячеслав.

Подробиці про “народні” дрони та легкі мобільні баггі В'ячеслав Скичко розповів Коротко про.

Наші баггі зроблені на базі "жигулів"

- Зараз у нас дві моделі баггі - "Мангуст" та "Полоз". «Мангуст» призначений для потреб штурмових груп, розвідки, аеророзвідки, для мобільних груп під певні завдання, у тому числі для тих, хто працює з "Джавелінами". У таку машину можна сісти втрьох-чотирьох, взяти із собою небагато обладнання.

Баггі "Полоз" у нас вже давно. Майже рік тому хлопці просили у нас машину з кузовом, щоби привозити на передову вантажі або щось забирати. І, на жаль, щоб вивозити поранених, і так, як багато хто робить, - на квадроциклах з причепами.
Пікапами далеко не поїдеш: їх легко підбивають. Хлопці просили легкий тактичний автомобіль, який міг би заїхати на передову та забрати поранених. Зробили таку модель під запит – назвали її «Полоз».

Спочатку був "Полоз". Фото: ФБ ГО «Наш Батальйон»

- Ви використовуєте для баггі якісь старі автомобілі?

- І "Полоз", і "Мангуст" зроблено на базі "жигулів". "Мангуст" - на основі 8-9-ї моделі, "Полоз" - від "копійки" до "шістки-сімки". Використовується відносно дешева база із запчастинами, які, умовно кажучи, є у кожному селі – у будь-якому гаражі можна знайти запчастини.

Усю радянську техніку хлопці з руками легко ремонтують. Якщо використовувати дорогу імпортну техніку - "дизелі", "ауді", "опелі", - баггі буде дуже дорогим. Крім того, у разі поломки на передовій він вимагатиме дорогого ремонту. Це означає, машину потрібно забирати - тиждень чи місяць її вивозитимуть з передової. Інша справа "копійка" - вона швидко ремонтується руками хлопців прямо на місці.

Плюс баггі в тому, що це машина проста - на базі радянських ВАЗ "Жигулі", база механізмів для неї - двигун і ходова коробка.

- І, напевно, на відміну від пікапа, баггі не такий помітний?

- Так, саме тому хлопці просять баггі: вони менші за розміром, більш юркі, не такі важкі. Завдяки тому, що машина легка, баггі можуть проїхати там, де пікап не зможе.

Баггі роблять на основі «жигулів» – дешево та практично. Фото: ФБ ГО «Наш Батальйон»

Розраховуємо, що баггі має «прожити» рік…

- А скільки часу йде на створення однієї машини? І наскільки велика у вас команда?

- У середньому, на виробництво одного автомобіля, залежно від стану комплектуючих, йде від 5 до 7 днів. Зараз на різних процесах стоять близько 8-10 хлопців. Це автомеханіки, автоелектрики, зварювальники. Для того, щоб роботу було зроблено швидко і якісно, потрібні люди, які в цьому розбираються, - вони й збирають такі машини.

- Але навіть старенька «копійка» коштує грошей, плюс комплектуючі ще. Скільки коштує створення одного баггі? Грошей, напевно, не вистачає?

– Їх завжди, на жаль, не вистачає: запитів на такі машини дуже багато – робимо те, що можемо. "Полоз" коштує приблизно 130 тисяч гривень. «Мангусти» дорожчі: там "вісімки-дев'ятки" більше потрібні, щось докуповуємо. Ціна «Мангуста» за підсумком становить близько 190 тисяч гривень.

Але якщо порівняти їх із джипом стареньким або закордонним пікапом, вийде все одно дешевше. Якби ми баггі робили на базі якихось іномарок, вийшло б удвічі дорожче.

Коли тільки-но починали виготовляти баггі, радилися з військовими. Вони казали: "Зробіть нам те, що простіше. Нехай машина буде не така гарна за технічними характеристиками, але краще ви нам зробите 10 варіантів простіше, ніж дві крутіші. Нам виконувати доводиться чимало бойових завдань, і машин потрібно багато, а не одна чи дві".
Крім того, ми знаходимося в центральній Україні, ми не маємо того доступу до баз донорів, які є на заході України. Там багато розбірок, можна їздити до Польщі, Словаччини чи ще кудись. Для нас це далеко, затратно і потребує багато людей. Тому ми використовуємо "жигулі", які можна знайти тут.

Деколи нам їх дарують люди зі словами: якщо хлопцям потрібно. Передають нам машини, з них ми робимо баггі.

- Куди їдуть ваші баггі, якщо не таємниця? До Авдіївки, до Мар'їнки?

- Туди теж. Працюємо по всьому фронту – від Харківської до Херсонської області. За цей рік ми зробили майже сотню машин. Почали ними займатися під кінець 2022 року. Скоро набереться сотня машин, перевезених на фронт.

- Скільки в середньому "живе" такий баггі?

- По-різному. Є машини, які були зроблені рік тому і досі катаються. А буває, зробиш баггі, а машина протрималась два тижні через артобстріл або приліт ракети - все залежить від бойових умов.

Скажімо так, за надійністю та витримкою машина “живе” рік. Хлопці її ремонтують – машина працює далі.

На баггі «Мангуст» можна возити не лише військових, а й до 40 дронів. В'ячеслав Скичко (праворуч) та Анатолій Стеценко, голова Профспілки працівників освіти Черкащини. Фото: ФБ ГО «Наш Батальйон»

"На фронті у нас постійно просили дрони"

- Ви, кажуть, і дрони почали робити. Був якийсь запит?

- Ще 2-3 місяці тому під час поїздок на фронт хлопці постійно просили: навчіть нас “літати”, дайте нам дрони. Так було майже в кожному підрозділі, куди б ми не приїжджали. Тема з дронами почала швидко набирати обертів: вони стали потрібні по всій лінії фронту.

Ми почали формувати хлопцям рюкзаки, стартові пакети, системи керування дронами – це був початок. Потім разом із одним закладом і з однією з військових частин самооборони ми створили центр навчання пілотів - тепер вчимо пілотів “літати” і вже десятками виготовляємо дрони.

Це і дрони-"камікадзе", найпростіші 7-дюймові, потім почали робити 10-дюймові дрони, 18-дюймові - розвідники зі спеціалізованими камерами. Робимо широкий спектр дронів - від ударних одноразових до багаторазових бомберів та розвідників.

У «Нашому Батальйоні» працює центр навчання пілотів дронів. Фото: ФБ ГО «Наш Батальйон»

- Вчилися десь спеціально робити дрони? Чи, як і багато інших, з уроків в інтернеті?

- Спочатку долучили одну людину, яка в цьому розбирається, - це було його хобі ще з мирного життя. Потім почали приєднуватись волонтери, які цікавилися темою. Хтось справді пройшов курси в інтернеті – спробував, повчився – і справа пішла. Як то кажуть, “народний кухонний дрон”.

Тут головне - розпочати. Перший дрон може не вийти - перший млинець нанівець, але другий обов'язково вийде. І так уже десятки дронів зроблено – немає нічого неможливого.

- Запчастини для дронів де берете? Багато хто в Китаї замовляє.

– Ми їх шукаємо. Є, звичайно, певні затримки, проте все купується.
На жаль, поки що лідирує Китай, але вже є пропозиції від українських виробників. Знову ж таки, завдяки тому, що багато волонтерських груп почали цим займатися, наші виробники почали включатися у процес виробництва комплектуючих для дронів. Так ми починаємо самі робити те, що нам потрібно.

- Скільки в середньому обходиться один дрон?

- Залежно від комплектації, від умов, у яких доведеться працювати дрону, від технічних характеристик. В середньому від 11-12 тисяч грн до 20-25, але взагалі кордонів немає. Все залежить від того, який дрон.

Безпілотник-розвідник із тепловізійною камерою може коштувати близько 5 тис доларів – ціна залежить від обладнання, яке є на дроні.

Найпростіші, "камікадзе", в середньому коштуватимуть 400-500 доларів. У великих розвідувальних дронів із спеціальними камерами і ціна відповідна: тільки камера для дрона коштуватиме 2-3 тисячі доларів.

- А що ви думаєте про заклик міністра цифрової інформації, що кожен українець може пройти курси та робити дрони вдома?

- Ми теж це радимо і знаємо людей, які так чинять - сидять удома і збирають дрони. Вони пройшли курси, почитали щось в інтернеті, подивилися навчальні відео - спробували зібрати свій перший, другий, третій дрон. У нас вже є такі люди: вони зібрали вдома не одну "пташку" і передали їх на фронт.

Сьогоднішня війна – війна технологів. Ми маємо ставати нацією інженерів, тими, хто виготовлятиме якісний інтелектуальний продукт. Не просто торгувати чи купувати щось у Китаї, а працювати своїми руками, налагоджувати власне виробництво, розвивати технологічні ланцюжки та свої підприємства.
Ми цю війну виграємо, якщо станемо боєздатною нацією, яка не тільки збиратиме кошти і щось проситиме з-за кордону, а сама почне робити все необхідне.