Творці саморобних авто: Щодня дзвонять військові та просять продати їм наші баггі
Чернівецький підприємець Володимир Садик на гроші волонтерів створює легкі автомобілі для української армії – баггі. 600-кілограмові машини можуть їздити бездоріжжям і дозволяють швидко доставляти бійцям зброю, їжу, а також перевозити поранених до лікарні.
Володимиру допомагає дочка Мелісса. За словами дівчини, у батька - геніальний склад розуму: він бачить у голові картинку і вже знає, як її реалізувати. А завдяки великій аудиторії в Instagram дівчина знайшла нових власників для їхнього сімейного баггі і тепер збирає кошти на виробництво нових машин для ЗСУ.
"Мій тато зробив баггі з нуля"
- Мелісса, як з'явився ваш перший баггі?
- Його сконструював мій батько для розваг та екстремальної їзди 5 років тому. Це татове хобі: він займається виробами з металу понад 20 років. Тато зробив баггі з нуля. Ось так узяв – і повністю створив автомобіль. На ньому ганяли ми, його діти, та наші друзі.
А коли почалася війна, замислилися, як допомогти нашій армії. Робили різноманітні "їжаки", буржуйки, плити для бронежилетів. Але потім зрозуміли – цього й так уже надто багато, а в нас є баггі, і якщо його трохи вдосконалити, то можна віддати на потреби фронту.
Так і зробили – тато замінив мотор, акумулятор, каркас, пофарбував корпус у пікселі української армії. Ми повідомили, що коли наша машина всім сподобається, то можемо зробити такі для армії ще. Після цього почало надходити дуже багато запитів від військовослужбовців. Тоді ми відкрили збирання коштів на баггі у моєму Instagram. Таким чином зібрали гроші на ще одне авто – так виробництво машин стало на потік.
Перший свій баггі Володимир Садик зібрав 5 років тому. Фото: ФБ Володимира Садика
- Читала, що ви планували робити 5 машин на тиждень, - чи у вас це виходить?
- Ні, 5 машин на тиждень – це нереально. Раніше один баггі ми робили 2 місяці, а зараз завдяки допомозі людей можемо зробити за 2 тижні. За півмісяця ми робимо одночасно 5-6 баггі.
Проте терміни виробництва дуже відносні. Буває, починаємо робити баггі, а чогось не вистачає. Тоді замовляємо деталі – і процес затягується.
11 машин уже «воюють» на фронті
– Скільки ваших баггі вже на фронті?
– Наразі «воюють» вже 11 машин. Ще 15 потихеньку збираються у цеху.
– А скільки людей бере участь у процесі виробництва таких автомобілів?
- Приблизно 6-7 осіб.
- Виробництво баггі стало можливим завдяки донатам?
- Так, ми робимо машини за рахунок людей, які жертвують нам гроші. І нині 10 нових машин, які ми почали робити, у нас придбав фонд Сергія Притули.
- На автомобілі витрачається увесь вільний час?
- Так, абсолютно. Ми не приймаємо жодних інших замовлень – наш сімейний бізнес наразі зупинився.
На фронті вже 11 таких машин. Фото: instagram.com/melisa.sadyk
- Баггі взагалі навіщо потрібні в армії?
- Наші баггі створені для спеціальних груп підрозділів ЗСУ, спецназу, ДРГ, розвідки.
Баггі не призначені для штурму. З танками, звісно, воювати він не зможе. Але такі машини можуть тихенько кудись під'їхати, вистрілити і поїхати.
За рахунок чого можна наносити удар? Самої зброї та дозволу на неї у нас немає – ми робимо тільки кріплення під неї. Створюємо кріплення під кожний підрозділ. Під час бойових дій військові встановлюють той вид зброї, який їм потрібен. А ще баггі підходять для транспортування хворих, поранених чи боєприпасів.
– Ці автомобілі можуть їздити безшумно?
- Ні, вони досить гучні, але не настільки, як інша військова техніка. Ми намагаємось зробити їх максимально тихими.
Шуму не видають лише електрокари. Проте робити електрику наразі складно: є проблеми зі світлом у деяких точках, та й механіки з бригади поки що не вміють працювати з електрокарами. Нині майже все на солярці, тож продовжуємо працювати у звичному ключі.
У мирний час конструювання автомобілів було хобі Володимира Садика. Фото: ФБ Володимира Садика
Черга на два місяці наперед
- А чим займаєтесь ви і як допомагаєте батькові?
- Я займаюся підприємництвом та маркетингом з 18 років. Наразі маю другу вищу освіту, але навчання у мене завжди йшло десь збоку. Усі маркетологи мають соціальні мережі. У моєму Instagram досить багато підписників. За рахунок своїх можливостей в онлайн-маркетингу нам простіше знаходити потрібні деталі для баггі та спілкуватися з фондами. Так я знайшла Сергія Притулу, який допомагає нам. Моя робота полягає у цьому. Чоловіки у нас працюють руками – роблять баггі, а я більше збоку.
- Фонд Притули допомагає у всьому?
– Не у всьому, це часткова допомога. Сергій Притула мав гроші, які ми вклали у 10 баггі, але 15 інших зробили не за його рахунок. Зокрема, 5 баггі ми купили за гроші військових.
- Багато хто хоче придбати таку машину?
- Черга на баггі вже на 2 місяці. Нам щодня дзвонять близько 5 військових, кажуть, що можуть привезти гроші, а ви, мовляв, робіть машину. Ми погоджуємось і попереджаємо, що баггі буде готовий щонайменше через пару місяців.
- Баггі чимось відрізняються один від одного?
- Вони відрізняються, як я вже казала, лише кріпленням під конкретний вид зброї. Військові вносять свої корективи – кажуть, де їм краще зробити підвіску, комусь потрібне «скло». Але головна відмінність у тому, що кожен наступний баггі трохи кращий за попередній.
Баггі — одно- або двомісний спортивний автомобіль високої прохідності для їзди бездоріжжям і перегонів по пересіченій місцевості.
За словами Володимира Садика, у воєнний час баггі підходить для розвідки, роботи снайперів, ДРГ та партизанської війни.
На такому автомобілі можна розміщувати кулемети, гранатомети, встановити Стугна-П, РК-3 «Корсар», перевозити поранених, доставляти боєприпаси та продукт до 150 кг.
Володимир Садик виготовляє баггі з доступного матеріалу, щоб у разі поломки військові самостійно могли його відремонтувати.
Вага машини – близько 600 кг. На автомобілі встановлено двигун ВАЗ.
Ціна одного баггі – близько 5000 доларів.
