«Відвертий», він же «горбатий»: що відомо про військово-транспортний літак Іл-76
Катастрофа військово-транспортного Іл-76 у Корочанському районі Білгородської області РФ змушує уважніше придивитися до цих літаків. Машина насправді з репутацією, з довгою історією і шлейфом рекордів, воєн і трагедій, що тягнуться за нею.
Пів століття в небі
Іл-76 - повітряний старожил. Робота над його створенням почалася ще 1966 року, а вперше він піднявся в небо 25 березня 1971 року. З того часу, незважаючи на проведення 22 удосконалень та модифікацій, у його конструкції принципово нічого не змінилося. Спочатку задуманий як транспортник для потреб елітних в СРСР ВДВ, проєкт «Іл-76» щосили намагалися «вигнати в небо» швидше. Ішла «холодна війна», і перед потенційними супротивниками з НАТО треба було показати всю міць радянського воєнпрому.
Вийшло так – перший політ, презентація цього ж року на авіасалоні в Ле Бурже та доопрацювання ще цілих 4 роки. В експлуатацію лайнер було прийнято лише 1975 року. А пік використання літака припав на середину 80-х років минулого століття, коли він став основною машиною військово-транспортної авіації. Було зібрано 958 літаків. Їх використовували у 24 країнах.
У багатьох державах вони використовуються і сьогодні, хоч і в поодиноких випадках. Найбільше на балансі у військових структурах їх залишається у ВКС РФ, де на озброєнні стоїть близько 120 таких літаків («близько», оскільки кілька бортів ворог уже втратив у війні проти України. Скільки точно – засекречено).
Що ворогові «погано», то нам «добре»
Іл-76, враховуючи його вік, давно застарів як морально, так і в можливостях виконувати актуальні бойові функції. Часи із пропагандистського фільму «У зоні особливої уваги» (його добре пам'ятають люди старшого покоління) безповоротно пішли в історію. Тоді у фільмі повітряна армада Іл-76 викидала на територію супротивника цілі дивізії десантників. З неба сипалися сотні озброєних до зубів бравих хлопців, за ними на парашутах летіли БМП та танки.
В умовах сучасної війни (при потужному захисті неба ППО) таке просто неможливе. Доказ - у війні з Україною Росія жодного разу не використовувала ІЛ-76 для перекидання збройних формувань у тил нашої території. Коли функцію десантування закрито за визначенням, залишається лише транспортне навантаження. Як виявилося, і тут все не ідеально.
По-перше, Іл-76 не може виконувати міжконтинентальне повітряне сполучення. Чи не долетить, палива не вистачить. За умов нинішньої глобальної мілітаризації це безумовний мінус.
По-друге, його конструкція вкрай невдала для перекидання озброєння та габаритної військової техніки. Особливості будови кабіни не дозволяють перевозити гелікоптери, ЗРК (зенітно-ракетні комплекси), важкі танки та багато іншого без повного розбирання.
Парадоксальна ситуація – за вантажопідйомністю «горбатий» цілком здатний взяти на борт практично все, а фактично лише техніку ВДВ, що на сьогоднішній день втратило свою актуальність. Іншого військово-транспортного літака з такою вантажопідйомністю у Кремля просто немає.
Зовні – сильно відрізняється від аналогів
У кодифікації НАТО Іл-76 позначений як "Candid" (відвертий, щирий, прямий – англ.). Можна припустити, при виборі назви враховувалася не найвища маневреність як для літака, головне призначення якого - висадка десанту. У радянські часи через незвичайний профіль у народі його називали «горбатим». Зовнішній вигляд першого в СРСР військово-транспортного літака з турбореактивним двигуном справді відрізняється від більшості аналогів. Загальні ж тактико-технічні характеристики у нього такі:
- Екіпаж: 6-9 осіб;
- Розмах крил: 50,5 м;
- Максимальна злітна маса: 190 т;
- Максимальне навантаження: 48 т;
- Максимальна кількість десантників на борту: 126 осіб;
- Маса порожнього літака: 40-60 т;
- Тип двигуна : чотири турбореактивні двигуни;
- Максимальна швидкість: 850 км/год;
- Дальність польоту: з вантажем 20 т - 7200 км, 40 т - 4200 км;
- Практична стеля: 12 км;
- Озброєння: дві гармати ГШ-23, встановлені у кормовій частині;
- Приблизна вартість: 27 млн доларів.
