Автор скульптури із львівського парку Василь Корчовий: Я її витесав з граніту - таке не робиться "по приколу"
Тиждень скульптури у Львові стартує 20 серпня, однак його вже гучно обговорюють у соцмережах. Причиною стала жіноча фігура у Стрийському парку, чиї форми навіть перевершили "рубенсівські". Назва промовиста - "Впевнена".
Жахаються цінителі тонких ліній, а прихильники толерантності обурюються з їхньої критики. Ображеною почувається очільниця Музею Голодомору Леся Гасиджак, бо “добрії люди” відновили злослів’я щодо неї.
Поки суперечки тривають, а організатори виставки радіють нечуваному резонансу, KP.UA поговорила з автором «Впевненої» - заслуженим художником України Василем Корчовим. Він - митець різноплановий, працює у жанрах станкової і монументальної реалістичної скульптури, займається різьбленням по дереву, портретним і пейзажним живописом.
“Я зробив як треба – створив красиву жінку”
Василь Корчовий за роботою. Буде статуя купальниці. Фото: vasilykorchevoy.com
- Василю Івановичу, як ви ставитесь до галасу, що виник навколо вашої роботи? Вас це дивує?
- Та ні, я звик. Близько 40 років тому у Київському будинку художника була загальноукраїнська виставка мистецьких творів. Її монтажем керував відомий скульптор Микола Білик. В складі експозиції була моя робота – торс повної жінки з намистом на шиї. Я її виставив, красиво так виставив... Раптом підбігає якийсь чоловік і каже: “Уберите это уродство от моей работы!”.
Звісно, ніхто нічого не прибирав. Минув час, я забув, хто це був і що це було. А через 30 з лишком років художник Анатолій Марчук запросив мене до експозиції в “Хлібні” (виставкова зала у “Софії Київській”). Там я знову побачив цього чоловіка серед авторів робіт. Я не буду називати його прізвище, бо отримав певну сатисфакцію. Марчук запитав у того скульптора: "З ким ти хочеш поруч бути?" А він прошепотів: "З ким завгодно, тільки не з Корчовим, бо я його колись образив". Мені дивно було, що він це пам’ятає.
- Ви стежите за суперечкою у соцмережах навколо “Вневненої”?
- Я – ні, мені ніколи. Стежить дружина. Вона сидить у фейсбуці і оце все читає, переживає. А я кажу: “Що тобі з того? Хіба це погано? Це реклама врешті-решт. Скандали спеціально замовляють, щоб втриматися на плаву. А тут нічого не треба робити – твого чоловіка і так рекламують на всю катушку”.
Перед нашою з вами розмовою Павло Гудімов (співорганізатор виставки) телефонував. Він дуже задоволений усім цим резонансом. Хоча, здавалося б, він негативний.
А щодо мене, то справа в тому, якби я зробив щось не так, і зумисно щось не так, тоді б мене це зачепило. А я зробив все так – створив красиву жінку. Наполягаю, це красиві жінки. Якщо комусь такі не подобаються, то хай буде красива скульптура.
Колись одна дівчина виставила в інтернеті мої роботи і зробила опитування: "Як ви ставитеся до такої краси?". Один хлопчина написав: “Такие женщины мне не нравятся, а работы Василия Корчевого таких женщин – нравятся”. Отже, я розширюю межі гармонії.
Єдине, що мене вразило, це коли жінка зачитала мені допис Лесі Гасиджак. Не розумію, чому така реакція?
Не лише пишні форми. От приміром, робота "Торс аскетичний", вапняк. Фото: vasilykorchevoy.com
“Три тонни каменю треба було перевести в тріски”
- Леся пов’язала скульптуру з нещодавнім хейтом, який довелося їй пережити. Але ваша “Впевнена”, сподіваємось, не має до нього стосунку?
- Боже збав! Ця скульптура зроблена не вчора, а три роки тому для Канівського міжнародного скульптурного симпозіуму. На нього мене запросив Юрій Сташків (засновник Канівського мистецького об’єднання «ЧервонеЧорне»). Я три тижні вирубував цю жінку. Це ж не те, що купу сміття за один день нагрести чи щось намазюкати. Там три тонни каменю треба було перевести в тріски! Це граніт, це найтяжчий матеріал!
Мені дивно, що люди взагалі могли подумати, що це “по приколу”. Це мистецтво, це просто так не робиться.
- Судячи з галереї на вашому сайті, ви давно і багато робите пишнотілих жінок...
- Я ж кажу, 40 років! У 2019 році я зробив виставку в музеї Києва на 60 експонатів. Там дуже цікаво вийшло. Я хотів виставку у жовтні, а мене відсунули на листопад. Якраз у цей час в Києві проходив конкурс краси між жінками вагою за 100 кілограмів. Так деякі конкурсантки залишили вдячні відгуки після перегляду експозиції.
Я розумію, що десь у глибині душі переможниці воліли мати об’єми 90 – 60–90, але треба цінувати, що дала природа. Моя соціальна місія - підтримати таких жінок. Тому дуже прикро, що пані Леся неправильно все зрозуміла.
А до суперечок я звик. Менше замовлень мені від того не буде, думаю, що навпаки.
Молодиця. Вапняк. Фото: vasilykorchevoy.com
“Стереотипи всі треба міняти”
- Ви робите і тендітні скульптури.
- Тендітними я роблю здебільшого янголів на надгробках. Зараз мало хто може так зробити. Хай мене Бог простить, що хвалюся.
Русалка і водяник. Срібло, вапняк. Фото: vasilykorchevoy.com
Нещодавно один архітектор привів до мене замовника – купальницю хотіли худеньку. Вони подивилися ескізи, кажуть, що все добре. А потім подивилися на інші мої роботи: “Боже, это же уродство”. І це каже архітектор. А дядькові, вибачте, 82 роки. Я відповідаю: "Ви ж людина мистецтва, повинні розуміти, що краса буває різною". Замовник на архітектора теж шикнув.
- Впевнені, що можна змінити стереотипи краси?
- Звичайно, стереотипи треба міняти. І не тільки щодо сприйняття жіночої краси. От зараз є замовник, який хоче, щоб я зробив скульптури його батьків на лавочці. Я цього не буду робити, це примітив, зараз всі сидять на лавочках.
І тут ще такий парадокс: людина хоче звеличити своїх батьків (йдеться про надгробок. – Авт.), але щоб водночас сторонні не подумали, що він їх звеличує. Тому як всі – на лавочці. А я б зробив бюсти на постаментах. Чи вівтар з портретами та янголами.
Або ще такий приклад. Дзвонить мені голова Спілки художників Чернівців: "Василю, візьми участь у конкурсі на пам’ятник очільнику магістрату Чернівців – отому австрійському, який місто будував". І умови: висота 1,80 метра, без постамента і в парку.
Я кажу: однозначно не буду такого робити. Достойна людина мусить мати постамент, гідний памятник. Щоб собачки не могли на ноги потреби справляти.
- Але паркові скульптури популярні.
- Паркова скульптура - це коли жіночка або щось дизайнерське. А достойній людині треба пам’ятник! Он в Києві архітектор Городецький просто на землі сидить за столиком, і будь-яке чмо може вилити йому на голову каву. Це неправильно щодо великих людей.
Мармурові янголи. Звіринецьке кладовище, Київ. Фото: asilykorchevoy.com
“Красива, бо м’яка, тепла, ніжна”
Є у скульптора й пузатенькі чоловіки. Клоун, бронза. Фото: vasilykorchevoy.com
- Ви хочете навчити сприймати жінку такою, як вона є. То, може, задля гендерної рівності і щодо чоловіків треба переглянути стандарти? Не тільки струнких і атлетичних зображувати, а й товстих череванів. Таких не меньше, ніж жінок.
- Може бути, звичайно, такий пузатий козарлюга... Але ні. Чоловік, я вважаю, повинен бути худорлявим. Пишна жінка - красива, бо вона м’яка, тепла, ніжна. А чоловік – то інше.
- Тобто справді вважаєте, що повнота надає жінці сексуальності?
- Звичайно! Є така мулька, що 5 відсотків чоловіків люблять повних жінок, а 95 – дуже повних. Тільки не всі собі в цьому зізнаються. Це як москалів зазомбували, що українці - погані, так і чоловіків, що гарні - тільки худі жінки.
Звичайно, худенькі також красиві, у мене багато фігур худеньких. Пишні жінки – це інша краса. Моя виставка так і називалась: “Інша краса”. Там були тільки повні фігури.
Гея. Мармур. Фото: vasilykorchevoy.com
