Чотири столітні ікони, які захищали наших військових на бойових позиціях у Бахмуті, сьогодні перебувають у соборі Петра та Павла у Чорткові Тернопільської області. Ці ікони – дві Богородиці з немовлям та два лики Христа – бійці знайшли серед руїн міста-фортеці і, помітивши старовинні рами, віднесли до себе в підвал, де на той час жили. Служби перед ними, звичайно, не проводили, але час від часу поглядали на лики Богородиці та Спасителя і хрестились. Наразі бійці впевнені: ці ікони допомогли їм вижити. Коли навколо все палахкотіло й руйнувалося, рвалися бомби й снаряди, а на голову падали стіни - навіть поранених серед них не було.
Ікони випадково знайшли два бійці СПП «Шквал», Андрій та Тарас, під завалами на верхніх поверхах одного з напівзруйнованих будинків у Бахмуті.
Командир групи СПП «Шквал» Сергій Лейченков із позивним "Малиш". Фото: особистий архів Сергія Лейченкова
– Вже можу розповісти про це, бо той будинок знищено, – розповідає KP.UA на той час командир групи СПП «Шквал» Сергій Лейченков із позивним «Малиш». – Це був будинок над підвалом, де ми жили. Було завдання для бійців піднятися на верхні поверхи та облаштувати точки для спостереження та ведення бойових дій у разі підступу супротивника ближче до цієї території.
То був квітень, незадовго до Великодня – щодня місто обстрілювали щільним вогнем з ранку до вечора. Знайшовши приміщення без дірок у стіні, хлопці облаштували позиції. Раптом поруч із берцем під камінням і штукатуркою, що обсипалася, визирнув краєчок старовинної рами. Ікони, чотири штуки, почали діставати, розгрібаючи завали, - вирішили взяти з собою, незважаючи на обстріл.
- Подзвонив Степану Сусу (єпископ, колишній настоятель Гарнізонного храму апостолів Петра та Павла у Львові. – Авт.), сказав, що є ікони – не знаю, важливі вони чи ні, але вони з Бахмута, – продовжує Сергій Лейченков. – Для Тараса, Андрія та й для мене, і групи, і для інших підрозділів вони мали цінність. На Великдень молилися перед ними.
Ікони стояли в підвалі вздовж труби перед столом військових. Потім бійці перевезли їх до Львова – тут місяць висіли у гарнізонному храмі.
Гарнізонний храм апостолів Петра та Павла – церква з великим досвідом взаємодії та допомоги військовим. Таких у країні зовсім небагато. Це центр волонтерської допомоги та молитви, тут же проводять прощання із бійцями. Для військових – знакова споруда.
Самі образи залишилися цілими, але рами та скло розбиті – їх довелося реставрувати. Вони написані приблизно в XIX-XX століттях. Це ікони Богородиці "Знамення", Богородиці "Одигітрія", ікони Христа "Спаситель світу" та "Пантократор".
- Вони мають і духовну цінність, і історичну – серед них є старовинні образи, - зазначає отець Тарас Михальчук. – Самі хлопці сказали, що вони допомогли їм вижити у кількох ситуаціях.
- А це правда, що в окопах атеїстів немає?
- З власного досвіду скажу, коли людина насправді опиняється в тій ситуації, де розуміє, що вона не впливає на неї, де вона має довіритися, тоді люди звертаються до Бога, - ділиться отець Тарас Михальчук. - Хтось по-своєму це сприймає, але здебільшого ми знаємо точно, в окопах словами «Господи, помилуй» моляться навіть ті, хто ніколи не молився.
Сергій Лейченков зазначає – можливо, справді їх від загибелі захищали ці ікони, а не щасливий випадок. Говорить, коли довкола рвалися авіабомби та потужні артилерійські снаряди, падали бетонні блоки – на них не залишалося ні подряпини.
– Коли вже була кінцева фаза у травні, настала черга нашого кварталу «отримувати» снаряди, – згадує Сергій. - Були обстріли настільки потужні - чи то ФАБами, чи то більшими боєприпасами від «Піонів» чи «Буратіно». У підвалі впали блоки від фундаменту, його завалило. У гараж, де була наша машина, також потрапило. Але всі цілі, і машина залишилася цілою.
Чотири ікони з Бахмуту подорожуватимуть не лише Україною, а й світом. У майбутньому, коли це стане можливим, їх планують повернути назад у це місто – після його відновлення. Сьогодні там не залишилося ні вцілілих будинків, ні храмів.
– На Великдень я був на одному з напрямків і став свідком того, як російська ракета прилетіла до храму, – зітхає отець Тарас Михальчук. - Це не можна пояснити з погляду людського світосприйняття та культури. Ми маємо справу з людьми невіруючими, які не цінують людське життя. Мандруючи світом, ці ікони розкажуть про нас, українців, про те, хто ми є насправді. Ми – люди культури, високодуховні, на відміну від окупантів, які руйнують усе святе і стріляють по храмах, знищуючи їх та ікони.
У соборі у Чорткові ікони пробудуть місяць. Можливо, їх виставлять у Марійському духовному центрі "Зарваниця" у Тернопільській області за 60 км від Чорткова. Святиня входить до асоціації 20 Марійських духовних центрів Європи. Це місце відоме чудотворною іконою Богородиці. Також тут щорічно проходить Всеукраїнська проща, яка цього року відбудеться 16 липня.
Власників ікон поки що не шукали, але отець Тарас Михальчук зазначає – якщо вони знайдуться самі, ікони віддадуть.
- Ми не претендуємо на них, ми намагаємося звернутися до світу таким чином і показати, що, попри небезпеку смерті, наші захисники готові рятувати сакральне – ікони, - наголошує священник.
З огляду на те, що історія порятунку бахмутських ікон стала широко відомою, можливо, справжні власники впізнають їх.