Що ми знаємо про цезій-137: убив людей у Краматорську та знову «засвітився» у Чорнобилі
Днями в Підмосков'ї було зірвано угоду століття: двоє покупців купили у продавця на ім'я Рашид трішки (усього кілограм) цезію-137 з метою переправлення за кордон. Продавець виявився співробітником ФСБ, покупців, звісно, оголосили посібниками українців. Мовляв, хотіли використовувати радіоактивну речовину «на шкоду російським інтересам у ході СВО».
Поки ламаються голови у спробах зрозуміти, які такі «російські інтереси» мають зазнати збитків під час війни, а покупці з іменами Рамазан Т. (з Донецька, між іншим), Саїд-Селім, Рахман та Емруз (уродженці Азербайджану) вчаться вимовляти слово « паляниця», щоб відповідати інформації з ФСБ, розповімо про цезій-137, що це таке.
Цезій навколо нас
Так, «завдяки» Росії світ дізнався про полоній, тепер згадує курс хімії за дев'ятий клас. Цезій, він же радіоцезій, - радіоактивний елемент. Утворюється переважно при розподілі ядер у ядерних реакторах та ядерній зброї.
Навколо нас цезію-137 – хоч ложкою їж. Він активно використовується у різній вимірювальній техніці, для радіаційної стерилізації продуктів та ліків, у радіотерапії для лікування злоякісних пухлин. Є цезій-137 у процесі виробництва радіоізотопних джерел струму, а також у датчиках граничних рівнів сипучих речовин. Ну і звісно, цезій-137 входить у начинку так званої «брудної бомби».
Через численні радіаційні аварії (в основному – на Південному Уралі, в Росії) цезій-137 викидався в повітря і води річок якщо не в промислових, то як мінімум в оптових масштабах. Також великий викид цезію в атмосферу стався під час аварії на Чорнобильській АЕС.
Хіміки та біологи кажуть, що цезій-137 – один із головних компонентів радіоактивного забруднення біосфери. Крім того, що він міститься в радіоактивних відходах відповідних підприємств, він ще й здатний накопичуватися у ґрунті та в мулі.
З рослин найбільш «цезієвмісними» можна вважати лишайники і деякі гриби (маслюки, свинушки, польський гриб, моховики). Також цезій міститься і в організмах людей та тварин, причому головним чином – у м'язах та печінці. При накопиченні критичної маси цієї речовини починається розвиток ракових клітин і як наслідок – онкологічних захворювань.
Будинок у Краматорську по вул. Марії Приймаченко, де у 1980-1990 кілька людей померли через капсулу з цезієм-137. Фото: Artemka/commons.wikimedia.org/
Краматорська трагедія
В Україні цезій-137 відомий багатьом після «радіаційного інциденту у Краматорську». У 1980-1990 роках у цьому місті на сході України новосели будинку на вулиці Гвардійців Кантемирівців (нині – вулиця Марії Приймаченко) раптово почали вмирати. Спочатку померла 18-річна дівчина, за рік - її 16-річний брат, потім їхня мати. До спорожнілої квартири в'їхала нова родина. У ній спочатку помер син-підліток, а його молодший брат серйозно захворів. Усього померли шість осіб (четверо дітей та двоє дорослих).
Всі вони померли від лейкозу, але лікарі довго не могли встановити діагноз і пояснювали смерті спадковою схильністю. Поки глава другої родини не зажадав від санепідстанції перевірити радіаційний фон у квартирі. Лічильники Гейгера зашкалили до 200 мкр/год (у 10 разів вище за норму!), особливо в дитячій кімнаті та у двох сусідських квартирах – збоку та зверху.
Фахівці виявили джерело потужного випромінювання усередині панелі міжквартирної перегородки. Це була капсула із цезієм-137. Як вона туди потрапила? Жахливо просто: наприкінці 1970-х її просто загубили в Каранському кар'єрі, звідки набирався щебінь для будівельних робіт. Цезій використовувався в радіоізотопному рівнемірі. Капсула випала, її для вигляду пошукали – не знайшли та й махнули рукою. «Спливла» капсула, вже будучи замурованою в стіні, і стала причиною загибелі молодих людей.
На щастя, радіоактивний метал у краматорському будинку не поширився як пил. Шматок стіни з капсулою вирізали, відвезли до Київського інституту ядерних досліджень, дістали знахідку та за заводським номером встановили власника.
Як з'ясувало слідство, якісний щебінь з кар'єру, з яким до Краматорська потрапила і ампула, призначався для будівництва об'єктів до Олімпіади-1980 у Москві. Інформація про втрачену ампулу з цезієм дійшла тоді до Брежнєва, але він заборонив припиняти будівництво до закінчення пошуків ампули. Олімпіада-80 мала відбутися будь-що-будь. За тиждень пошук ампули припинили за наказом із центру...
А 1997 року кілька солдатів у Грузії поскаржилися на хворобливі симптоми – виявилося, вони отримали радіаційне отруєння та опіки. Шлях до джерел опромінення був моментально простежений: як виявилось, винуватцями нездужань стали... таблетки цезію-137 у кишені старої військової куртки, забутої в Грузії після розпаду СРСР. Радіоактивне випромінювання таблетки було в 130 000 разів більше за норму на відстані одного метра до неї.
Донецький металургійний завод, на території якого з 2014 по 2021 рік безгоспно лежали предмети, що випромінюють цезій-137. Фото: Настя_Федоренко/commons.wikimedia.org/
Свого цезію повно
Повернімося до цезію-137 із Москви. Нагадаємо, п'ятеро чоловіків за вказівкою ще одного чоловіка з України намагалися купити кілограм радіоактивної речовини, щоб «використовувати її в зоні СВО, а потім звинуватити нашу країну в застосуванні зброї масової поразки», - голосять російські пропагандисти. Адже виявляється, цезій-137, вироблений у Росії, відрізняється від виробленого, припустимо, у США. І після якоїсь провокації весь світ мав думати, що Росія здатна на такий жах! Адже ніколи такого не було... По всіх російських інформаційних каналах йде повідомлення «Київ готував «брудну бомбу!»
Тут можна задати питання: навіщо так складно і дорого? Невже Україна має зайві 3,5 млн доларів, які вона готова віддати азербайджанцям, які мають купити саме російський цезій-137? По-перше, цезій може бути будь-яким – підкуплені Україною НАТО, ЄС, ООН, ОБСЄ, Червоний Хрест та Фонд дикої природи (визнаний небажаною організацією в Росії, між іншим) визнали б будь-який цезій російським.
По-друге, «дякуючи» РФ після її недовгої присутності в Чорнобильській зоні, де російські солдатики, світячись від радості, накопали кілометри траншей, безкоштовного цезію-137 тепер там стільки, що бери та користуйся. Ще минулого року вчені Австралійського інституту стратегічної політики провели дослідження та склали карту радіаційного фону ґрунту в Чорнобильській зоні. Вона червоніша за червону.
І ще із цікавого. Джерела іонізуючого випромінювання (ДІВ) знаходилися на території Донецького металургійного заводу в окупованому Донецьку ще два роки тому. 2021-го 42 ДІВ з радіонуклідом цезій-137 були виявлені безхозними. Тобто кілька років, з 2014 року, в центрі міста лежали потенційно небезпечні предмети, що випромінювали радіацію (крім цезію-137, там знаходилися і джерела з америцієм-241, кобальтом-60 та з ураном-238), а завод хоч і не працював у повну силу, але навколо нього стоять будинки, установи, приватні споруди, дитсадки, лікарні.
Тоді, два роки тому, окупаційна влада, виявивши під носом радіаційну небезпеку, начебто передала джерела випромінювання до місцевої ж держустанови «Радон». Принаймні саме так повідомили переляканим мешканцям міста. А що саме зробили з цезієм, куди його відправили під наглядом «кураторів із Кремля», то нікому не відомо.
