• Головна
• Суспільство

Фото: особистий архів Юлії Михлюченко

Юлія Михлюченко із села Овідіополь на Одещині близько десяти років вирощує іриси. За цей період дівчина зібрала близько 350 сортів, серед яких є колекційні види.

Декілька років тому Юлія почала виводити нові сорти самостійно. Навесні один із її сіянців – шестифоловий ірис плоскої форми – був представлений на Всеукраїнській виставці борідкових ірисів у Національному ботанічному саду у Києві. Він отримав почесну відзнаку «Найкращий сіянець вітчизняної селекції».

KP.UA поспілкувалася з Юлією та дізналася, як доглядати іриси та вирощувати нові сорти квітів.

 На 6-7 сотках вмістилося понад 1000 кущів

Сорт Super hero. Фото: особистий архів Юлії Михлюченко

- Юліє, як давно ви займаєтеся квітами? З чого все почалося?

– Почалося близько 10 років тому. У дитинстві я не звертала уваги на квіти. А потім вийшла заміж, переїхала та побачила у сусідки іриси. Ходила, дивилася на квіти, і якось мені це так сподобалося! Спочатку купила 2-3 штучки, а потім з кожним роком моя колекція ставала все більшою. Квіти в мене зараз ростуть різні, але іриси потрапили до самого серця.

- Цікаво, чи вистачає місця для якихось інших рослин, тієї ж картоплі, наприклад?

- Катастрофічно не вистачає: колекція з кожним роком поповнюється, іриси розростаються, плюс я почала займатися селекцією, виводити свої сорти ірисів, які планую в майбутньому зареєструвати.

Також у мене ростуть інші квіти. Ми трохи перенесли нашу грядку, зменшили площу картоплі, але там ще й інші овочі...

- А коли ви зайнялися селекцією – якось вивчали це питання? Напевно, це складно?

- Насправді запилювати іриси зовсім нескладно. Береться материнська квітка і, так скажімо, «батько» - та проводиться запилювання. З однієї квітки береться тичинка і у певне місце іншої квітки ми сиплемо пилок з неї, а на материнській квітці обриваємо стандарти та фоли для зручності.

Запилювання краще робити вранці, під час сухої погоди, щоб квітка була свіжою і тільки розпустилася. Після цього підписуємо, хто в нас мама, хто тато - і спостерігаємо.

- А коли ж з'являється нова квітка? Як взагалі відбувається процес?

– Далі зав'язується коробочка, але це відбувається не завжди. У цій коробочці дозріває насіння, яке наприкінці липня - початку серпня ми висіємо в землю.
Наступного року насіння проростає. Потім ми розсаджуємо ці маленькі паростки. Наступного року знову спостерігаємо. І лише на третій рік, а іноді й на четвертий, вони зацвітають.

З цих сіянців у мене вийшло близько 10 кущів – іриси плоскої форми. Вони не мають верхніх стандартів. Є лише фоли – це нижні пелюстки. Вийшли фолові іриси. Їх вивести дуже складно. Але, як кажуть, новачкам щастить. Мені, певне, пощастило: з першої спроби так вийшло.

В Україні зареєстровано лише два такі іриси, і то один я ніколи не бачила. Один сорт - COSMIC LULLABY (ЧЕРНОГУЗ*18), а другий сорт я не знаю назви. Сподіваюся, що через пару років я свої зареєструю, і ці сіянці будуть мати своє ім'я.

Буває, що квіти не дотягують до ідеалу. Наприклад, квітка неправильної форми або щось ще з нею не так.

- А якого кольору вийшли ваші «первістки»?

- У моїх ірисах переважає блакитний, бузковий колір, темно-темно синій. Квітка - 23 см з масивною тарілочкою.

Цей ірис селекціонерка хотіла б дати назвати "Глибина Чорного моря". Фото: особистий архів Юлії Михлюченко

- Назву вже придумали?

- Якщо все буде добре, хочеться, щоб мій ірис асоціювався із Чорним морем. Можливо, Глибина Чорного моря чи щось у цьому дусі.

- Чи багато часу займає догляд за рослинами?

- Коли їх було 5-10, це було нескладно. Але тепер, коли у мене росте близько 350 сортів, плюс мої сіянці, а це понад 1000 кущів, у такому масштабі важкувато. Якщо йдеш копати, то це або на кілька днів, або з ранку до вечора. Це також стосується обробки та посадки квітів.

- Понад 1000 кущів розміщуються на невеликому городі?

- Так, а ще там картопля, помідори, морква.

- На шести сотках?

- Так, але город більше 7 соток. На 6 сотках у мене росте основна частина ірисів. Ще є ділянки з елейниками, півоніями, але їх значно менше.

- А що із цими квітами відбувається взимку?

- Взимку вони не потребують особливого догляду. Це не жоржина, яку потрібно викопати і віднести до підвалу.

Інша справа навесні. Потрібно систематично робити обробку, стежити за тим, щоб квіти не атакувала ірисова муха, щоб не з'являлося плямистостей на листах.

Але це все одно нескладно: ми обробляємо дерева, інші квіти, робимо якусь профілактику з кущами смородини, малини. Все те ж саме, ті ж препарати, тільки бризнете ще й на квіти. Це нескладно, особливо якщо в вас не така плантація, як у мене.

А восени, коли листя починає жовтіти, треба зрізати дві третини квітки - і все. Іриси - чудові квіти.

- Іриси можуть рости у квартирі?

- Ні, ці квіти ростуть лише у саду. До речі, в букети іриси не збирають, на відміну від півонії.

Саме за цей шестифоловий ірис плоскої форми Юля отримала почесну відзнаку «Найкращий сіянець вітчизняної селекції». Фото: особистий архів Юлії Михлюченко

«Я не бізнесмен, а колекціонер»

Imperial Guard. Фото: особистий архів Юлії Михлюченко

– Ви часто поповнюєте свою колекцію ірисів?

- Так. Щороку купую нові сорти, які мені подобаються. Новинки колеги привозять із-за кордону, вони дорогі. За кордоном новинка може коштувати і 75 доларів. Я замовляю новинки тут Україною, щоб поповнити колекцію. Тим паче, іриси швидко розростаються. Їх потрібно розсаджувати, але для цього потрібно місце. Тому залишки я продаю та купую нові квіти.

- Чи багато людей купують у вас іриси? Звідки вони?

– Замовляють їх по всій Україні. Одна жінка вже кілька років приїжджає до мене з Молдови з подругою. Цього року теж на неї чекаю. Також мої квіти є у Швеції.

- Чи можна сказати, що іриси стали для вас бізнесом і на ньому можна заробляти?

- Для мене це насамперед хобі. Влітку для сімʼї мої іриси -це підтримка: я зараз не працюю. В теплу пору року це непогана підмога. Але я не можу назвати це бізнесом, а себе вважаю колекціонером. Так, мені це приносить якийсь дохід, але ці гроші я знову витрачаю на квіти. Насамперед я колекціонер і продаю надлишки, щоб поповнювати свою колекцію.

Сіянець. Фото: особистий архів Юлії Михлюченко

- Ви кажете, що ваші квіти є у Швеції та Молдові. А в які міста України вони вирушили?

- Напевно, немає такої області, щоб я туди не відправляла квіти. Хіба що у Криму немає моїх квітів. Я веду свою сторінку у Facebook і два роки тому почала вести TikТок. Там є безкоштовний майданчик, звідти про мене дізнаються.

- А скільки коштують ваші іриси?

– Цього року від 35 грн до 800 грн.

Ті, які зараз продаю за 800 грн, купувала ще дорожче. Ціни падають щороку, залежно від сорту. А загалом у нас, у колекціонерів в Україні, приблизно однакові ціни на квіти.

Квіти продаються лопатками. Кожен сорт я підписую, підрізаю, а перед відправкою квіти промиваю: приємно дістати посилку та не бачити там землю. Та й безпечніше - це земля, а в землі є багато всього.

Крім того, відправляю квіти по всій Україні. У кожному регіоні є якісь свої жучки-павучки, насіння трави. На Одещині - трава, якої немає десь у Чернігівській області. Людина у себе посадить неочищену квітку - і в неї може з'явитися якийсь бур'ян, якого раніше не було. Навіщо? Тому квіти я мию, просушую, і лише після цього пакуємо іриси без вологи та відправляємо «Новою поштою» чи «Укрпоштою».

- Нещодавно у вас була виставка ірисів, розкажіть про неї.

- Після того як у мене відкрилися іриси із плоскою формою, мені запропонували взяти участь у київській виставці. Її організовували члени української спілки ірисівників. Я вирішила ризикнути: з Одещини поїздом везти квіти, які займають багато місця, непросто. Я їх запакувала, привезла на виставку і також стала учасником «Української спілки ірисів».

Виставка тривала три дні. Усі відвідувачі ботанічного саду, хто мав можливість та бажання, заходили до шостого корпусу та милувалися нашими квітами.

Сорт FULL OF MAGIC. Фото: особистий архів Юлії Михлюченко

- Чи не страждають квіти під час війни?

- Я живу неподалік Одеси, і в нашому районі бахає. Взимку й прилітало поблизу. Квіти можуть страждати від мого емоційного стану: вони живі. А фізично, дякувати Богу, їм не діставалося.

- Який у вас найулюбленіший сорт?

- Ох, їх багато. Вони всі чудові, складно вибрати улюбленців. Можу назвати Kiss the Princess, Mixed Signals Gathering, Gold Fiasco, FOOLISH DREAMER.

- Допомагає вам сім'я доглядати квіти?

– Дуже допомагає. Діти допомагають запилювати квіти. Найпершу квітку, яка розцвіла, фіолетова із зубчиками, - запилював мій син. Тоді йому було 7-8 років. Тому той сіянець я називаю «Кірюша», так він у мене й підписаний.

- Про що ви мрієте щодо квітів?

- Мені хотілося, щоб мої сіянці отримали імена, а я довела свою справу до кінця. Для цього потрібний не один рік спостереження. Квітів плоскої форми не дуже багато, стандартної форми - тисячі.

І було б чудово, якби вони мали своє ім'я, а у світі дізналися, що цей сорт виведено в Україні. Ми знаємо американських селекціонерів, австралійських... Хочу, щоб також знали про нас, українців.