Найкращий студент світу з КПІ: Моя головна мета – зберегти життя людей
17-річний студент фізико-математичного факультету КПІ ім. Сікорського Ігор Клименко став переможцем всесвітньої студентської премії The Chegg.org Global Student Prize. За розробку квадрокоптерного міношукача Ігор отримав титул найкращого студента світу та нагороду у розмірі 100 тисяч доларів. Quadcopter Mines Detector, створений для пошуку мін, допоможе зменшити кількість жертв від вибухових пристроїв, виключивши участь людини у цьому процесі.
Детальніше про свій винахід, зустрічі з відомими людьми, плани на майбутнє та захоплення Ігор розповів KP.UA.
«У майбутньому планую створити пристрій для розмінування територій»
Робототехнікою Ігор захоплюється змалку. Фото: особистий архів Ігоря Клименка
- Ігоре, розкажіть про свою розробку, квадрокоптерний міношукач. Чи давно ви почали ним займатися і як просувалася робота?
- Квадрокоптерний міношукач я почав розробляти у 2020 році. Сама ідея зробити щось із військової серії народилася у мене ще 2013-го. Через рік, коли почалася війна - я чув про неї від батьків і бачив по ТБ - постало питання: чи можу я чимось допомогти нашим військовим? Тоді я цікавився робототехнікою та програмуванням - мені захотілося поєднати те, що я вмію, і зробити щось корисне.
Виготовляв різноманітні установки великих наземних роботів. А у 2020 році, коли перейшов до ліцею КПІ, почав писати наукову роботу та одночасно працювати над ідеєю використання дронів та квадрокоптерів. Разом із моїм науковим керівником Олегом Володимировичем Козленком ми розробляли інженерні аспекти. Також я писав програму, щоб продемонструвати свою концепцію. Продовжуємо активно працювати й надалі.
- Що було найскладнішим у розробці квадрокоптерного міношукача?
- Зв'язати інженерну частину із програмним забезпеченням. Оскільки кожен сантиметр може коштувати життя, квадрокоптер повинен не лише знаходити вибухонебезпечні предмети, а й вміти правильно обробляти та передавати сигнал: головним у сфері пошуку вибухонебезпечних предметів є життя людини.
Найважливіший пункт моєї роботи - синхронізувати роботу дрона із програмою забезпечення.
- Раніше ви також розробляли робота-міношукача. Чи плануєте цим займатися надалі?
- Зараз я хочу максимально зосередитися на квадрокоптерному міношукачі і якнайшвидше втілити його в життя. Але в майбутньому у мене є план створити не тільки пристрій для пошуку мін, але й пристрій для розмінування територій. Хочеться повністю виключити участь людей у цьому процесі: у такий спосіб ми збережемо сотні життів. Це моя основна ідея, яку я хотів би втілити в майбутньому.
- А коли можна буде використати ваш винахід?
- Станом на сьогодні ми розробили два прототипи квадрокоптера, зараз працюємо над третім - і через рік-два плануємо масове виробництво, щоб допомогти нашим військовим, а потім - і військовим у всьому світі. Щоб почати масово виробляти такі пристрої, почнемо співпрацювати із фабриками та заводами.
Квадрокоптер-міношукач повинен знаходити вибухонебезпечні предмети та попереджати про небезпеку оператора. Фото: особистий архів Ігоря Клименка
«Вранці здаю іспити в Канаді, ночами – в Україні»
- Ви зараз продовжуєте навчатися у КПІ?
- Зараз я в Канаді на навчанні, навчаюсь тут в Університеті Альберти, і в КПІ. В Україні продовжую навчання заочно. У Канаді - очно: канадський університет дав грант на 1 рік студентам з України, тому зараз я тут разом із іншими українськими студентами.
- Як ви встигаєте навчатися у двох університетах одночасно?
– Якщо чесно, це складно. Особливо коли збігаються сесії. Так виходить, що тут у мене іспити вранці, а в Україні - вночі. І так триває тижнями. Тому сплю зовсім мало – по 2-3 години, але намагаюся всюди встигати.
Тут я вивчаю програмування, в Україні навчаюсь на фізико-математичному факультеті. Мій сьогоднішній досвід мені ще стане в нагоді: можна буде використовувати його в майбутніх розробках.
Головне, що є мотивація. Саме вона штовхає вперед і дає сили продовжувати навчатись і тут, і там, паралельно роблячи проєкти.
– І що вас мотивує?
Ігор та його науковий керівник після отримання патенту на квадрокоптер. Фото: особистий архів Ігоря Клименка
- Мрія зараз у всіх українців одна, а моя мотивація – розробка квадрокоптерного міношукача.
Я активно спілкуюся з експертами, фахівцями та іншими людьми, щоб мою розробку нарешті могли використовувати наші військові. Після повномасштабного вторгнення багато людей зв'язувалися зі мною, цікавилися квадрокоптером. То були військові, їхні знайомі, родичі. Зі мною зв'язувалася навіть дівчина, яка питала, чи можна придбати дрон для її батька: зараз він воює у ЗСУ.
Окремо зв'язувалися зі мною власники агрокомпаній. Вони говорили, що за сучасних умов працювати дуже складно: поля заміновані, використовувати техніку та людський ресурс вкрай ризиковано.
До того ж, нещодавно я бачив сумну новину: Україна стала найзамінованішою територією на планеті. Тому моя мотивація - розмінування території України та якнайшвидше застосування мого винаходу в житті.
- У вас брали безліч інтерв'ю, у тому числі світові ЗМІ, чи почуваєтеся ви зіркою?
- Чи я відчуваю себе зіркою? Важко сказати... У будь-якому разі потрібно концентруватися на роботі, йти вперед. Але мені було неймовірно приємно, коли після того, як мене оголосили найкращим студентом світу, про це писали і світові, і українські ЗМІ.
Багато друзів, друзів моїх друзів, людей, яких я не знав, написали, що я мотивував їх працювати, вчитися. Напевно, це найприємніше, що відбувалося у моєму житті. Коли я бачив ці повідомлення, я навіть плакав від щастя. Мені було приємно, коли знайомі та незнайомі мені люди писали, що я надихнув їх йти вперед, не здаватися: це робить мене ще щасливішим і дає сили працювати.
Окрім іншого, я подався на конкурс, щоб трохи мотивувати наших людей у такий складний час: боротися треба на всіх фронтах. Хотів показати, що українців не можна зламати.
- Ви якось намагалися донести до світу, що в Україні зараз війна? Як це сприймали люди?
- Коли ми були на конференції в Нью-Йорку, я мав спіч, де я розповідав про війну, про наш народ, який бореться і йде вперед, незважаючи на всі труднощі. Я говорив про школярів – вони продовжують вчитися та розробляти власні ідеї. Також розповідав про це міжнародним ЗМІ, коли був в Америці та Канаді.
Коли говорив про ситуацію в Україні, люди співчували. Розповідав кільком репортеркам про те, як ми перебували у підвальному приміщенні на початку війни, а мої батьки залишилися на Київщині і продовжують це робити й сьогодні – вони навіть розплакалися. Їм важко було чути такі речі.
Ігореві доводиться навчатися на стаціонарі в Канаді та заочно в Україні. Фото: ualberta.ca
«Пішов працювати вчителем, щоб купити електрогітару»
– А як батьки сприйняли вашу нагороду?
– Були дуже раді! Усі плакали від щастя. Почути таку новину було приємно і мені, і їм.
І я їм дуже вдячний: вони бачили мої інтереси – і відправляли мене на заняття та гуртки. Зокрема на робототехніку. Мені також була цікава математика, тому з 2-го класу я брав участь в олімпіадах. Мама та тато завжди мене в цьому підтримували.
І бабуся з дідусем допомагали – водили мене на шахи, намагалися підтримати мої бажання. Тому коли побачили плоди своїх зусиль, були неймовірно раді.
- Значить, вчитися вас у дитинстві не примушували?
- Ні, не примушували. Я за власним бажанням брав участь в олімпіадах з математики, потім було програмування, робототехніка. У 2014, 2015, 2016 роках ми з командою програмували та конструювали робота, якого представляли спочатку на всеукраїнських, а потім на міжнародних конкурсах. Це був цінний досвід у галузі програмування та робототехніки.
- Ви зустрічалися з такими відомими людьми, як Білл Клінтон, Майя Санду, про що ви говорили?
- Білл Клінтон організовував конференцію, куди приїхало багато людей. Говорили про сфери освіти, медицини, расової нерівності. У нас проходили вебінари, у мене був спіч.
Білл Клінтон вручив мені нагороду, ми встигли поговорити про Україну, мій винахід, про те, як він допомагає українцям. І Майя Санду розпитувала мене про Україну. Вона дуже співчуває нашій країні. Говорила про підтримку, яку вона надавала та продовжує надавати Україні. Запитувала про наших людей, мою родину. Тоді була ще осінь, досить напружена атмосфера... Ми обговорили ситуацію в нашій країні.
- А чим ви захоплюєтеся, якщо залишається вільний час?
- Окрім програмування та робототехніки, захоплююся музикою, граю на гітарі. Навчився грати в Україні сам. Потім пішов працювати до школи, щоби купити електрогітару. Я викладав близько двох років, і це – незабутній досвід. Я був дуже задоволений тим, що можу викладати школярам математику, приємно було бачити вогонь у їхніх очах при вирішенні того чи іншого завдання.
Виходить, пішов працювати вчителем, щоб купити електрогітару, а потім мені так сподобалося, що проводив заняття до початку повномасштабного вторгнення. Тому із захоплень зараз – гра на гітарі та вокал.
- Які у вас улюблені гурти чи напрямки у музиці?
- Слухаю «Скрябіна», «Океан Ельзи», також люблю кантрі та рок-н-рол.
– На що ви плануєте витратити нагороду?
- Оскільки моя місія – розробка квадракоптерного міношукача, більшу частину нагороди я планую витратити на нього. Хочу покращити свій пристрій і якнайшвидше втілити його в життя: це збереже багато життів.
Ігор Клименко активно працює над Quadcopter Mines Detector, який представив на численних конкурсах та виставках.
Фіналіст Х Фестивалю інноваційних проектів «Sikorsky Challenge 2021: Україна та світ». Нагороджений золотою медаллю у молодшій категорії на Малайзійській 21-й технологічній виставці (MTE) 2022. Від України Ігор отримав на свій пристрій два офіційні патенти.
Щоб якнайшвидше впровадити квадрокоптер у життя, Ігор співпрацює з інвесторами та різними організаціями. Також він спілкується зі ЗМІ, щоб військові та цивільні дізналися про його розробку та могли її використати.
Наразі Ігор бере участь у бізнес-інкубаторі UF Startup School Beginner 2022 та планує підписати з організацією угоду про співпрацю.
