ПВК у світі: охороняють космічні компанії та можуть атакувати супротивника під водою
Одним із зловісних символів війни в Україні є використання Росією приватної військової компанії. Низька моральна мотивація російських кадрових елементів змушує використовувати у цій війні найманців, для котрих морально-етичні питання не мають жодного значення - аби платили. Росія далеко не перша, хто почав використовувати у військових конфліктах найманців. KP.UA розбиралася в історії цього питання.
У світі найманців називають "дикі гуси" за аналогією з птахами, які не мають своєї батьківщини, але готові приземлитися у будь-якому місці, де їм за це заплатять. Як правило, це колишні бійці спецпідрозділів та інші військові, які не можуть жити «у мирі». Це «пси війни», і бойові дії для них - норма поведінки. Найманці завжди потрібні. Найчастіше уряди багатьох країн не можуть офіційно використовувати свої армії для досягнення тих чи інших цілей. І тут на арену виходять найманці.
Родоначальник «диких гусей» француз Боб Денар мав прізвисько «король найманців». Фото: ru.wikipedia.org
Родоначальником «диких гусей» вважається Боб Денар (1929-2007 рр.) – французький військовий та найманець, учасник низки збройних конфліктів у країнах Африки та Азії, який отримав прізвисько «Король найманців». Французьким морським піхотинцем воював в Індокитаї та Північній Африці, кар'єру найманця розпочав 1961-го. Взяв участь приблизно у 20 переворотах та військових конфліктах переважно в Африці, у тому числі в Нігерії, Родезії, Беніні, Анголі, Конго, Габоні, на Коморських островах, а також в Ірані та Ємені. І зараз його "справа" у світі процвітає. У багатьох провідних країнах світу є свої приватні армії, які заробляють своїми послугами нечувані прибутки. І уряди часто використовують ПВК для своїх цілей.
Наприклад, у середині 1990-х років під час громадянської війни в Югославії американська військова компанія MPRI займалася підготовкою хорватської армії та 5-го корпусу армії Боснії та Герцеговини.
Найманство – це сотні мільйонів доларів
Наразі однією з найвідоміших приватних військових компаній є американська охоронна фірма Blackwater ("Чорна вода"), яка була заснована у 1997 році колишнім спецназівцем Еріком Прінсом разом із тренером зі стрільби Елом Кларком.
2003 року бійці корпорації позначили свою присутність в Іраку. Офіційно бійці Blackwater займалися навчанням підрозділів місцевої поліції та армії, насправді ж співробітники Blackwater брали безпосередню участь у військових операціях.
Першим контрактом Blackwater в Іраку була безпека тодішнього глави американської адміністрації Пола Бремера у 2003 році. За це фірма отримала 21 млн доларів. За рік Blackwater охороняла американські дипмісії в Іраку, Афганістані, Боснії, Ізраїлі, отримавши за два роки близько 480 млн доларів. 2005-го вони працювали в зоні лиха урагану Катріна. Перші втрати Blackwater зазнала 2004 року: іракські повстанці влаштували засідку у Фаллуджі, вбивши чотирьох людей. Їх спалили, а обвуглені тіла повісили над мостом через Євфрат.
До речі, ця компанія засвітилася і в Україні. Її фахівці активно діяли, щоб зірвати угоду про покупку китайцями українського підприємства «Мотор-Січ», яке випускає авіаційні та ракетні двигуни. Цього разу вони діяли на користь уряду США, який виступав проти посилення армії Китаю українською продукцією.
Найвідоміша організація, що займається подібними делікатними послугами, є американською охоронною фірмою Blackwater. Фото: military-az.com
ПВК готували і терористів
Британська приватна військова компанія KMS Ltd., яку заснував у 1977 році відставний майор британських повітряно-десантних військ Девід Вокер, у 1980-і роки брала участь у підтримці нікарагуанських «контрас», за що від ЦРУ США отримала 110 тисяч доларів. У 1987 році діяльність компанії була припинена, після того як було встановлено, що компанія направила щонайменше трьох інструкторів до Пакистану для військової підготовки бойовиків афганських антиурядових формувань.
Приватна охоронна компанія G4S – це багатонаціональна фірма, яка надає послуги у сфері безпеки, штаб-квартира її знаходиться у Великій Британії. Представництва компанії розташовані у 125 країнах світу.
Основна діяльність організації зосереджена на наданні охоронних послуг, охороні грошей (перевезення цінностей та коштів), комплектації служб безпеки. Крім того, співробітники компанії забезпечують утримання правопорушників під вартою від імені поліції, надають охоронні послуги в аеропортах. Компанія працює над запровадженням систем безпеки, надає логістичні послуги банкам та забезпечує управління грошовими коштами, бере участь у процесах консалтингу, ризик-менеджменту та підтримки безпеки у районах з обмеженою інфраструктурою безпеки. Крім того, співробітники G4S займаються наземним розмінуванням боєприпасів, навчають персонал, а також надають послуги захисту прибутків британських залізничних компаній.
Від підготовки розвідників до визволення заручників
Американська ПВК DYNCORP пропонує послуги з підготовки військових розвідників (збору інформації) та правоохоронців; навчання солдатів переговорним технікам; військової логістики; обслуговування військових баз (приготування їжі, ремонт, будівництво, транспортування, технічне обслуговування); а також гасіння лісових пожеж. DynCorp працювала в Болівії, Боснії, Сомалі, Анголі, Косово, Кувейті та інших країнах.
У період після 2001 року особовий склад приватних військових компаній бере активну участь у війні в Афганістані. На початок грудня 2009 року в Афганістані діяло 104 тисячі співробітників приватних військових та охоронних компаній. Надалі, на вимогу уряду Афганістану, їх кількість була зменшена. Станом на середину 2012 року в Афганістані уже залишилось до 40 тисяч співробітників іноземних приватних військових компаній.
Навесні 2003 року в Нігерії співробітники британської військової компанії Northbridge Services Group Ltd. виконали операцію зі звільнення нафтовиків із США та Великобританії, захоплених у заручники на нафтовій платформі компанії Transocean.
У період після 2003 року особовий склад приватних військових компаній бере активну участь у війні в Іраку. У 2003 році чисельність «контрактників» США становила 10% загальної кількості військовослужбовців США.
Найманці діють у всіх гарячих точках
Ще одна американська військова приватна компанія - так звана "Група R" (фірма Fort Defence Group Corporation, FDG Corp.) - була заснована в 1996 морським піхотинцем А. Родрігесом. За кілька років його компаньйоном став російський офіцер Д. Смирнов. Штаб-квартира компанії знаходиться в Джексонвілл. FDG Corp. зосередила свою основну діяльність практично у всіх гарячих точках світу - Сомалі, Аденській затоці, Іраку, Гвінеї-Бісау, Ізраїлі, Палестині, секторі Газа та Афганістані. Компанія займається наданням таких послуг, як охорона суден та вантажів, військова логістика, морські та сухопутні перевезення, навчання спеціальних підрозділів та груп охорони для дій у районах високого ризику, військове консультування. Особлива роль організації відведено підрозділу FDG SEAL, куди входять плавці-охоронці, які можуть протистояти тероризму на високому професійному рівні як у воді, так і під водою.
Компанія працювала в Аденській затоці, допомагаючи уряду Сомалі, в Гвінеї-Бісау її співробітники надавали допомогу в розмінуванні та утилізації військових відходів та організації служби берегової охорони.
Головним замовником Aegis Defence Services є уряд США. Фото:aegis.com
«Приватники» мають контракти з урядами
Компанія Aegis Defence Services заснована в 2002 році колишнім офіцером британської армії Т. Спайсером. Вони мають свої офіси в Кенії, Іраку, Непалі, Бахрейні, Афганістані та США, а її штаб-квартира розташована у Базелі.
Головним замовником є американський уряд. Співробітники даної компанії займаються охоронною діяльністю в аерокосмічному, дипломатичному та урядовому секторах, а також у гірничорудній та нафтогазовій індустріях. Наразі фірма має контракт з американським урядом, який передбачає забезпечення безпеки в Іраку та охорону уряду США у Кабулі.
Незважаючи на те що офіційно компанія - охоронна, вона також надає послуги збройного персоналу американському уряду та місіям ООН. У географічному плані її діяльність поширюється на Ірак, Китай, Грецію, Конго, Косово, Нігерію, Судан, Росію, Швецію та Швейцарію, Туніс, Велику Британію, США, Голландію, Афганістан, Непал, Кенію та Бахрейн, де проводиться робота з оцінки ризиків та захисту нафтових компаній.
