Життя після ковіда: перехворіти – легко, видужати – важко
Триріччя пандемії коронавірусу людство зустрічає з вакцинами, противірусними препаратами та неможливістю прогнозувати, у кого може розвинутися постковідний стан.
Від першого спалаху в китайському Ухані у грудні 2019 року і до сьогодні у світі перехворіло близько 600 мільйонів людей. За даними ВООЗ, не змогли відновитися майже 200 мільйонів – це пацієнти із затяжним або тривалим ковідом, який ще називають постковідним синдромом. Їм не дають лікарняних і не дуже лікують просто тому, що незрозуміло, як діагностувати цей неприємний стан, який може тривати довгі місяці. І на їхньому місці може виявитися будь-хто, хто був інфікований коронавірусом.
Неминуча втома і щось незрозуміле
Насправді, симптомів постковідного синдрому безліч, проявлятися вони можуть комплексно або «поодинці», в різних комбінаціях і в різний час. Можуть пропадати і повертатися знову, у більшості пацієнтів стан поступово поліпшується, а у когось призводить до тяжких наслідків.
За точку відліку прийнято брати чотири тижні, що минули від появи перших симптомів ковіда. Через місяць пацієнти з постковідними станами найчастіше скаржаться на загальні симптоми: втому, що заважає жити і працювати, загальне погіршення стану після фізичних чи розумових навантажень, жар, дратівливість.
Крім того, виділяють неврологічні симптоми:
- затуманеність, труднощі з концентрацією та мисленням;
- запаморочення під час вставання з сидячого становища;
- порушення сну ;
- головний біль;
- порушення нюху, втрата або зміни запахів та смаку;
- тривожність, депресія.
Серцеві та респіраторні симптоми:
- біль у грудях;
- прискорене серцебиття;
- аритмія;
- кашель;
- задишка або утруднене дихання.
Травні симптоми:
- болі в животі;
- нудота;
- діарея;
- втрата апетиту.
Крім того, можуть спостерігатися болі у м'язах та суглобах, порушення менструального циклу, висипання на шкірі. При цьому трапляються випадки, коли пацієнти навіть не можуть пояснити свої симптоми та скарги, а кардіограми, рентгенограми та аналізи крові нічого не виявляють. Що, природно, дуже затягує постановку діагнозу та отримання лікування.
Чому це відбувається?
Однозначної відповіді на це питання все ще немає, і навряд чи людство скоро її отримає. Відомо лише, що можливість виникнення тривалого ковіда залежить від тяжкості перебігу гострої фази хвороби. І навіть ті, що перехворіли в легкій формі або безсимптомно, можуть отримати в навантаження багатомісячне погіршення стану з різними проявами.
У ВООЗ зазначають, що однією з причин розвитку затяжної форми коронавірусу є проникнення вірусу в ті частини організму, які не захищені імунною системою. У таких випадках він має можливість атакувати серце, легені, підшлункову залозу та інші органи, викликаючи інфаркти, інсульти, діабет і т.д.
Крім того, виділяються деякі групи тих, кого з більшою ймовірністю може наздогнати постковід.
- Пацієнти, у яких хвороба протікала тяжко, побували у відділенні інтенсивної терапії.
- Пацієнти із зайвою вагою та підвищеним індексом маси тіла.
- Жінки, хоча вмирають від коронавірусу частіше за чоловіків.
- Люди, які мали супутні хронічні патології перед тим, як захворіли на ковід.
- Пацієнти, які перенесли мультисистемний запальний синдром під час хвороби або після неї.
- Пацієнти з високою концентрацією вірусу в організмі під час зараження.
- Люди, які не щепилися від коронавірусу.
До речі, вакцинація не виключає можливості виникнення затяжної форми. Але у тих, що отримали два щеплення, тривалі симптоми виникають набагато рідше. «За» імунізацію і те, що значно зменшується ризик заразитися, а отже, і страждати від постковіда. І те, що у разі зараження щеплення знімає тяжкість симптомів.
У кожного п'ятого - депресія, кожен третій страждає на задишку
Крім неприємних симптомів, які погіршують якість життя, але хоча б не перетікають у захворювання, ковід може залишати серйозні наслідки впливу на різні органи та системи, викликаючи тяжкі неврологічні, серцеві, респіраторні прояви, зміни у структурі мозку.
Дихальна система: розвиток гострого респіраторного дистрес-синдрому з задишкою, прискореним диханням, уразливістю до будь-яких інфекцій дихальних шляхів. Пошкодження легеневих альвеол, виникнення рубців на стінках легень, що призводять до тривалих проблем із диханням. У близько 5% пацієнтів розвивається фіброз легень, кожен третій страждає на задишку.
Серцево-судинна система: ушкодження серцевого м'яза, що провокує ризик серцевої недостатності; виникнення серцевих патологій – гіпертонії, тахікардії; утворення тромбів, що викликає серцеві напади та інсульти ; зростаючий протягом 90 днів після перенесеного ковіда ризик розвитку міокардитів та перикардитів, інфаркту міокарда та інфаркту головного мозку.
Нервова система: поява «мозкового туману» через ураження нейронів мозку, що супроводжується погіршенням пам'яті, уваги, концентрації, труднощами у навчанні та звичній роботі; тяжкі патології у вигляді судом, інсультів, енцефалопатій, паралічів; ризик розвитку хвороб Паркінсона та Альцгеймера.
Психіка: тривожні розлади, на які страждає кожен третій перехворілий; проблеми з настроєм, підвищена дратівливість, депресія – практично у кожного п'ятого, синдром хронічної втоми, посттравматичний стресовий розлад.
З боку інших органів та систем організму можливі:
- руйнування мікробіома кишечника – «царства» бактерій, вірусів і грибків, що у ньому. Це дозволяє патогенним бактеріям заселяти кишечник, змінювати його слизову оболонку та легше поширюватися у кровотік;
- еректильна дисфункція внаслідок проблем із кровотоком, викликаних ковідом;
- старіння мозку, спричинене зниженням когнітивних функцій після перенесеного коронавірусу;
- розвиток діабету І типу через зниження вироблення інсуліну або діабету ІІ типу внаслідок підвищення рівня цукру в крові.
Руйнівна дія на імунну систему
Незважаючи на «зовнішню» схожість із вірусами застуди та грипу, COVID-19 сильно відрізняється від них саме впливом на імунну систему. Точніше, на її пам'ять, за допомогою якої організм розпізнає сторонні мікроби, які становлять загрозу здоров'ю. Найважливішу роль у ній відіграють Т-клітини – лейкоцити, які, крім інших функцій, допомагають виявляти інфекцію.
Проблема в тому, що важкі випадки при ковіді викликають агресивну запальну реакцію, яка називається цитокіновим штормом. І це не тільки виснажує Т-клітини, а й спотворює їхню функцію та зменшує їхню кількість. У зв'язку з чим багато дослідників вважають, що взаємодії SARS-CoV-2 з Т-клітинами даремно приділяється так мало уваги, адже в майбутньому це може створити серйозні проблеми з боротьбою з будь-якими інфекціями, не лише з COVID.
Тим часом
У Європі схвалено діагностичний тест на затяжний ковід
Розроблений американською компанією IncellDx, яка спеціалізується на нових методах діагностики, тест дозволяє виявити тривалий ковід з аналізу крові. Розробники обіцяють точність більше 90%, незалежно від того, яким варіантом COVID-19 був заражений пацієнт, що перехворів.
Важливість цього кроку в тому, що затяжний ковід важко діагностувати, а отже, і лікувати. Безліч його симптомів – втома, безсоння, задишка, затуманеність свідомості, серцево-судинні проблеми – характерні для інших захворювань. Враховуючи те, що мільйони людей у всьому світі не можуть одужати після COVID-19, об'єктивний спосіб діагностики таких станів вкрай необхідний.
