• Головна
• Суспільство

Фото: t.me/itsdonetsk/

Місяць тому після дивних заходів під назвою «референдуми про приєднання до РФ» на окупованих територіях Донецької та Луганської областей місцевим жителям оголосили, що вони тепер є громадянами Росії. Щоправда, у світі ніхто не сприйняв ці "референдуми" як щось хоч би віддалено законне. І що цікаво, сама Росія ставиться до своїх «новоутворень», м'яко кажучи, без особливої любові. І, схоже, погано розуміє, що тепер із цим робити.

1937-й рік у розпалі

Адекватні жителі Донецька та Луганська (а таких там живе чимало, і саме завдяки їм можна дізнатися чесні новини з окупації) зазначили: жодних змін і не чекали зовсім після, вибачте, «референдумів», у легітимність яких не вірили навіть «проросійські громадяни». Ніхто не прокинувся вранці після голосування в іншій країні, нікому не стало краще, легше та веселіше. Не повернули додому насильно мобілізованих, не відкрили школи для дітей та виші для студентів, не полагодили будинки, зруйновані обстрілами, не пустили воду в крани.

- Найпопулярніша скарга зараз: «А чому у Маріуполі і вода, і будинки нові, а у нас – нічого?» За місяць у Маріуполі будинки зводять з нуля, а в Донецьку не можуть дірки у даху залатати від попадання наприкінці серпня, – каже донеччанин Олександр, мешканець Кіровського району міста.

Як стверджує донеччанин, у лісопосадці, неподалік його кварталу, стоять артилерійські установки, які стріляють у напрямку українських позицій на заході від Донецька. Від близьких «мінусів» у будинках лопаються шибки, а від «плюсів», якими українські артилеристи «гасять» вогневі точки, страждають дахи та стіни будинків.

«Ми думали, що стануть менше стріляти!» - ниють «нові російські громадяни», шикуючись у черзі за черговими паспортами. Спочатку на донеччанах та луганчанах заробили місцеві «органи», стягуючи мита за оформлення «паспортів ДНР/ЛНР», без яких, запевняли, паспорт РФ не дадуть! Наразі видача «республіканських паспортів» зупинена, всіх відправляють оформляти російські. З тими ж митами.

– Хтось бере цей паспорт, бо завжди хотів, а багатьох буквально змушували. Погрожували, що звільнять з роботи, сповістять органи… Ви не уявляєте, який тут 1937-й рік твориться! – зазначає мешканка Луганська Марія. – Щось сказав проти – «ми вас взяли на олівець!» чи «ви що, не підтримуєте ЛНР»? Все те саме, але з упором «ми тепер Росія».

До КПП у Маринівці спробуй ще доїхати через величезну кількість машин. Фото: t.me/itsdonetsk/

Немає води? Ну не платіть

За місяць мрії про московський, пітерський чи хоча б ростовський рівень життя в «Л/ДНР» так і не втілилися. Навіть встановлена нещодавно «мінімалка» на рівні 15 000 рублів (9000 грн.) не рятує становище. Донеччани та луганчани впевнені: мало хто платитиме такі зарплати – це раз, а незабаром на окупованих територіях з'явиться ПДВ на російські та місцеві товари – це два. Чергове подорожчання всього та на все не за горами.

Правда, призову на термінову військову службу, як у РФ, не буде. Не тому, що жаліють молодих людей, а тому що брати нема кого – більшість чоловіків віком від 18 до 55 років уже мобілізовані з лютого, і частина їх уже полягла за шалені амбіції одного старого хворого президента.

Теплопостачання – чи то буде, чи ні, бо немає води. У «республіках» проблему вирішили дуже просто: сказали, що у разі відсутності послуг – не нараховуватимуть за них оплату. Що робити, коли у квартирах опуститься температура до критичної і чому «громадяни Росії» мають бігати з тазиками по дворах, набираючи дощову воду, щоби вмитися, - не сказали.

Втім, нічого дивного.

Черга по питну воду в Донецьку. Фото: t.me/itsdonetsk/

Хто чавун лити буде?

Годують «нових росіян» казками про майбутнє процвітання: шахти та металургійні комбінати запрацюють, пенсіонери вийдуть з нескінченних черг, у лікарнях усіх оздоровлять до безсмертя… Гірко посміхаються місцеві жителі: шахти затоплюються з небаченою швидкістю, адже відкачувати воду не можуть, як і реалізувати свою продукцію. Втім, нещодавно «влада республік» розповіла, що експортує чавун до Туреччини, і тамтешні підприємці схопилися за голову: торгівля з окупованими територіями ні до чого доброго не приведе. Можливо, на донецький чавун тепер ставитимуть тавро «Зроблено в Росії»...

– Не знаю, хто їм ллє цей чавун на ДМЗ (Донецький металургійний завод), але вже відчувається жорсткий дефіцит фахівців у всьому. Хтось поїхав, когось мобілізували. Слюсаря із ЖЕКу не дочекаєшся, там якщо залишилися – то літні люди та й то парочка на кілька районів, – каже донеччанин Андрій Куваєв (ім'я змінено). – Поступово починаються перебої з товарами першої необхідності – начебто лежать на складах в очікуванні нових, підвищених цін. Діти нормально не вчаться – всі на дистанційці. До лікарень не потрапити: лікарів залишилося мало, черги до них із п'ятої години ранку вишиковуються. А з Росії чомусь сюди попрацювати ніхто не їде.

Обіцянки «зажити як у РФ і навіть краще» розбиваються об бетонну стіну суворої реальності. Якщо раніше всі біди невизнаних республік можна було списати на обстріл міст, то зараз цей аргумент уже не працює.

– Дерева не обрізають. У містах від вітру падають старі дерева – на дороги та машини, іноді на людей. Ремонтів – ні поточних, ні капітальних – у будинках немає, а п'ятиповерхівкам нашим уже по 60 років, між іншим… – продовжує донеччанин. – Наразі намагаються запустити опалення, але безрезультатно, міста сидять без води та тепла.

Стрибки напруги в Донецьку (норма - 220 Вольт), які можуть призвести до займання побутових приладів та масових відключень електрики. Фото: t.me/itsdonetsk/

Черги меншими не стали

Спроби російського банку «ПСБ» відкрити свої відділення та банкомати у містах «республік» також з тріском провалилися. Відкрити відкрили, але одиниці. Черги до них можна порівняти з чергами на кордонах – по кілька годин. До речі, кордони між Росією та окупованою частиною Донбасу теж начебто прибрали, але проїжджати швидше автомобілі не стали.

– Перевірки документів залишились, а тих, хто їде з-за кордону, ще й ФСБшники допитують, – поділились жителі Донецька та Луганська. – Черги на перевірку як були, так і лишилися.

Серед мешканців окупованих територій поступово наростає ремствування: стало лише гірше, і краю цьому не видно. У красиві плани розвитку ніхто не вірить, навіть їхні автори. Зате поряд змучений Маріуполь – з новобудовами, куди обіцяють ось-ось заселити людей. І ось цьому нещасному місту дехто заздрить! Перебуваючи при цьому в Донецьку чи Луганську, містах, які не зрівняли із землею… Ну, хоч мантру «вісім років обстрілювали нас!» вже не повторюють - є з чим порівняти поняття "обстрілювали".