У портфоліо цього митця немає популярних нині ескізів червоної калини з соняхами чи «руській воєнний корабль…».
- Мені до вподоби багатогранність українського тату, - каже Олександр Луцишин. – А такі тривіальні, хоч і поширені сьогодні малюнки обмежують його подальший розвиток.
Понад 10 років хлопець займається татуюванням. Починав у рідному Рівному, встиг попрацювати і за кордоном. Зараз малює натільні картини у Львові. Каже, останні кілька років попит на тату в українському стилі тільки зростає.
- Ще до війни люди цікавилися і замовляли українські татуювання, - розповів нам Олександр Луцишин. – Цей напрямок малюнків мені дуже близький. Більш того, ще кілька років тому я почав пропагувати сучасне стилізоване українське тату. І таке, щоб малюнки могли носити і хіпстери, й інтелігенти. Сьогодні можу з впевненістю сказати: моя робота була не марна.
В ескізах Луцишина немає шароварщини, натомість відображена українська багатогранна культура. На малюнках танцюють «Аркан» гуцули, цнотливо обіймаються закохані, пливуть «чайки» з козаками, казкові квіти.
- А нещодавно малював образ київської відьми, - пригадує майстер. - Замовниця з Бучі, пережила ту страшну окупацію. Дівчина – майбутній медик. Врятувала своє життя і допомогла багатьом.
Робота над створенням нового татуювання починається з ескізу. Спочатку виникає задум, який Олександр переносить на папір. Але інколи замовники приходять з уже готовою ідеєю.
Після затвердження малюнка починається магія творчості: спеціальними фарбами майстер «набиває» картину на шкірі.
- Сеанс триває в середньому 2 години, максимум – 4, - каже Луцишин. - Мої тату – це картина в єдиному екземплярі. Я проти повторів. Кожне з татуювань, яке виконав, мені до вподоби, кожне я пам’ятаю.
За роки роботи майстер сформував свій особистий, впізнаваний стиль тату. Українські татуювання від Олександра Луцишина обирають не лише українці з різних куточків світу, а й іноземці.
- Гості з інших країн в розмові зі мною зізнаються, наскільки люблять нашу Україну, - усміхається тату-майстер. – Якраз сьогодні я працював з американкою. Жінка увесь сеанс розповідала про свою подорож Україною, як вона себе тут вільно та комфортно почуває, казала, що нам пощастило з Батьківщиною. На згадку про Україну обрала собі ескіз, на якому зображена гуцулка, яка стрибає через вогонь. Наше свято «Купала». Ось так і ми, українці, сміливо та завзято стрибаємо через наші біди.