Завантажити ще

Засновник музею Булгакова: Концепцію змінимо, але росіянам нашого класика не віддамо

Засновник музею Булгакова: Концепцію змінимо, але росіянам нашого класика не віддамо
Фото: nspu.com.ua

Твори Михайла Булгакова залишили у шкільній програмі. Меморіальну дошку письменника знесли з муру Жовтого корпусу Київського національного університету.

Скульптуру Булгакова на Андріївському узвозі не зачепили, але зараз порушується питання про існування музею в будинку, де у Києві жив автор «Собачого серця». Національна спілка письменників України виступила з пропозицією експозицію закрити, а замість неї створити музей знаменитого композитора та фольклориста Олександра Кошиця.

Люто ненавидів Україну

Для справедливості скажемо, що заява зроблена не від усіх письменників України, а від Секретаріату НСПУ. Поет, прозаїк та публіцист Сергій Пантюк дізнався про ініціативу своїх колег від «КП в Україні». Наразі він перебуває на фронті у складі ЗСУ, і у нього мало часу відстежувати такі новини.

- Я не підтримую те, що робить наша Спілка письменників, але тут не можу заперечити. Все, що пов'язане з Росією, її мовою, так званою культурою, спадщиною, підлягає забуттю та знищенню. Тому що це теж засіб війни, це теж зброя, – упевнений Сергій Пантюк.

Багато хто вважає, що музей заснований за радянських часів і є пережитком тієї епохи. Це не зовсім так. Як філія Музею історії Києва «Булгаківський дім» дійсно заснован у 1989 році, але велика експозиція відкрилася якраз після здобуття Україною незалежності – 1993-го. За основу було взято обстановку, в якій жила родина Турбіних – героїв «Білої гвардії». Цей роман і став сьогодні каменем спотикання.

«… Чи може після жаху смертей та руйнувань, які творить Росія в Україні, після проявів геноциду та спроби знищити українську державність, у самому центрі Києва й надалі працюватимуть музей письменника, який люто ненавидів Україну та її незалежність, а також паплюжив, як тільки міг, її у своїх творах, у тому числі у романі «Біла гвардія», - йдеться у заяві Спілки письменників.

– Булгаков був ворожий до нас, відомий своїми імперськими замашками, його ім'я треба викреслити. Але сам музей потрібно зберегти. Змінити назву, щоб усунути подразник, але залишити дух епохи, в яку жив і творив той же Олександр Кошиць. Створити нову експозицію неможливо. Це дуже затратно, до того ж, в Україні залишилося дуже мало пов'язаних із Кошицем речей. Доведеться використати наявну експозицію, – вважає головний редактор «Музеї України» Віктор Трегуб.

Журфікси в музеї продовжуються і у воєнний час. Фото: bulgakovmuseum.com

Журфікси в музеї продовжуються і у воєнний час. Фото: bulgakovmuseum.com

Леся Українка – марксистка, а Коцюбинський дружив із Леніним

За фактом, думка секретаріату Спілки письменників у долі музею не відіграє ролі. Будинок на Андріївському узвозі не є національною пам'яткою, він знаходиться на балансі Києва. І в Київраді у музею залишилися покровителі та шанувальники Булгакова.

- Не можна скидати все в одну купу, різати одним ножем. Тоді треба руйнувати і пам'ятники Лесі Українці, бо вона була марксисткою, і відмовлятися від творчості Михайла Коцюбинського, бо він дружив із Леніним. А самому Леніну відновлювати пам'ятники, бо у статті «Про національну гордість великоросів» він називав холуями та хамами росіян, які вважали «задушення Польщі та України» захистом своєї вітчизни, – каже історик та письменник Юрій Топчій.

Михайло Булгаков був сином своєї епохи, наголошує історик:

- Не можна виривати цитати та на їх основі виносити вирок. Оповідання про сім'ю Турбіних – це розповідь про те, як почувала себе київська інтелігенція в умовах часу, що раптово змінився. А щоденникові записки Булгакова, зроблені у Києві, – це справжні історичні джерела, вони значно цінніші, ніж газетні публікації тих часів. Булгаков - письменник планетарного масштабу, і ми не можемо уподібнюватися до варварства росіян, які прагнуть знищити все українське.

Ми не повинні все віддавати Росії

Анатолій Кончаковський. Фото: uk.wikipedia.org/

Анатолій Кончаковський. Фото: uk.wikipedia.org/

Засновник музею Булгакова та його директор протягом 20 років Анатолій Кончаковський вважає всі спроби створити конфліктну ситуацію навколо імені класика  ні більше ні менше як диверсією.

- Це Росії потрібно, щоб показувати: ось українці – які страшні націоналісти. Це Росія хоче, щоб ми між собою гризлися, а вона б привласнила собі все, що їй не належить. Українця Булгакова, українця Гоголя, ефіопа Пушкіна, Достоєвського, батько якого був родом з-під Вінниці. Чайковського, який найкращі свої твори написав в Україні. Чому ми все це маємо їй віддавати? – обурюється Анатолій Кончаковський. - Булгаков любив Київ та любив Україну. Я це знаю не з літератури. Я був знайомий і багато спілкувався з його першою та другою дружинами.

Анатолій Петрович зараз працює у музеї провідним науковим співробітником, він написав про Булгакова багато робіт і сам зібрав для виставки перші експонати. Задля цього 1989 року він, інженер за спеціальністю, кинув престижну посаду на заводі «Квант».

- Булгакова знають по всій земній кулі, і наш музей теж. Перекладачі з різних країн, Америки, Японії приїжджали до нас за консультаціями, коли готувалися працювати над текстами Булгакова. Пам'ятаю туристів, які приїжджали до Києва на один день, аби лишень побачити Святу Софію та музей письменника. А хтось і в Софію не ходив – одразу на Андріївський узвіз. Як ми виглядатимемо в очах світу, який знає, що класика гризли та загризли в СРСР, а тепер хочуть знищити його пам'ять і у вільній Україні, – каже Сергій Петрович.

У той же час учений зазначає, що ухвалено рішення змінити концепцію музею:

- Якщо раніше вона будувалася на «Білій гвардії», то зараз будуватиметься на «Майстері та Маргариті» та «Собачому серці». Але назву ми ніколи не змінимо. Це завжди буде Літературно-меморіальний музей Михайла Булгакова. Ми заради цього своїми руками піднімали з руїн, відчищали від плісняви будинок на Андріївському. Ми заради вільної, культурної, незалежної України носили їжу та медикаменти на перший та другий Майдани.

Сестри Булгакова співали у хорі Кошиця

Наразі музей працює три дні на тиждень у режимі виставок. По суботах тут влаштовують музичні журфікси. А у вільні дні співробітники дружно плетуть маскувальні сітки для ЗСУ.

Директор музею Людмила Губіанурі каже, що на офіційному рівні питання про долю музею не порушувалося, а чиїсь ініціативи та чутки вона коментувати не хоче:

- До нас, як і раніше, приходить багато людей, і навіть іноземні туристи, незважаючи на війну, залишаються нашими відвідувачами. Щодо музею Олександра Кошиця, то ми були б щасливі присвятити йому експозицію, бо це велика, світового значення постать. І між ним та сім'єю Булгакова існує зв'язок – сестри письменника співали у хорі Кошиця. Збереглися листи матері Булгакова, де вона про це розповідає.

Але для історичної справедливості не вистачає точності у адресах. Олександр Кошиць ніколи у цьому будинку не жив.

- Він жив на Андріївському узвозі у будинку №22. Це підтверджує паспорт, що зберігся, де при переїздах у ті часи обов'язково робили позначки. Будинок Булгакова був помилково згаданий в одному з джерел, яке й використали автори ініціативи.

Олександр Кошиць
Олександр Кошиць
Досьє КП

Композитор, хоровий диригент, дослідник українського фольклору, народився у селі Ромашки 1875 року. У Київській духовній академії здобув ступінь кандидата богослов'я. Вчитель, керував різними хоровими колективами.

У 1916 – 1917 рр. – хормейстер та диригент Київської опери. За часів Директорії УНР став співорганізатором Української республіканської капели. За дорученням Симона Петлюри вирушив у турне по Західній Європі та Америці. В Україну через падіння УНР разом із хором не зміг повернутися. Помер у 1944 році у Вінніпезі (США).

Композитору присвячена вітрина у Музеї однієї вулиці. А спеціальний та єдиний в Україні музей відкрито у приміщенні київської школи №296.