27 вересня
Завантажити ще

Майстриня Марія Чорій: «Вишиваний» колач покаже долю майбутньої сім'ї

Майстриня Марія Чорій: «Вишиваний» колач покаже долю майбутньої сім'ї

Червоне - то любов, а чорне - то... земля

Щоб ваше життя було таким же кольоровим, як медяник! Такими словами в селищі Великий Бичків, що на Закарпатті, вітають молодят і вручают оригінальний колач, який печуть тільки тут. Місцеві жителі стверджують, що скільки років існує їхнє село (майже 650), стільки ж тут печуть медяники (наголос на перший склад). Хоча перша письмова згадка про цей колач була 1914 року.

Сьогодні такий обрядовий хліб замовляють не лише на весілля, а й на інші визначні для людини свята. Особливість медяника в його оздобленні. На перший погляд, здається, що колач вкритий барвистим вишитим рушником. Насправді ж медяник також «вишивають». 

- Тільки не нитками, а білковою глазурю з якісними харчовими фарбниками, - розповідає нам майстриня  Марія Чорій.

На перший погляд, здається, що медяники вкриті барвистим вишитим рушником. Фото: Особистий архів Марії Чорій

На перший погляд, здається, що медяники вкриті барвистим вишитим рушником. Фото: Особистий архів Марії Чорій

Знана на Закарпатті та далеко за його межами, кулінарка випікає медяники і розписує їх у техніці гуцульської вишивки.

- Кожен стібок в такий вишивці добре продуманий, адже розпис медяника має неабияке значення, в ньому зашифроване побажання людині або сім'ї, - пояснює майстриня. - Наприклад, блакитний колір в оздобі означає мирне небо. На жаль, ми знаємо ціну тій безхмарній блакиті над головою... Червоний колір - це, зрозуміло, любов, радість, веселощі. А от різні ромби, а також чорний колір символізують родючу землю. З давніх-давен українці цінували землю, обробляли, адже це була основа благополуччя родини.

Марія Чорій розповідає, що зазвичай використовує у розписі медяника не більше 8 кольорів. Розмальовує по заздалегідь складеній та виписаній на папері схемі. Каже, що вже замішуючи тісто, знає, який узор малюватиме на колачі. Звісно, буває так, що замовник просить той чи інший орнамент. Але найбільше майстриня любить, коли її фантазії дають волю. Тоді творчий процес може тривати і 8 годин.

Розпис оригінального колача має неабияке значення, в ньому зашифроване побажання людині або сім'ї.  Фото: Особистий архів Марії Чорій

Розпис оригінального колача має неабияке значення, в ньому зашифроване побажання людині або сім'ї. Фото: Особистий архів Марії Чорій

«Втікає» тісто з форми - сім'я важко житиме

Майстриня запевняє: однакових медяників не існує, як і не буває ідентичних доль у людей. У селищі Великий Бичків є всього декілька господинь, які випікають «вишиваний» колач. І кожна має свої секрети в його приготуванні.

- Насправді інгредієнти, які потрібні для випічки, всім відомі: їх шістнадцять, і основний - мед, - уточнює Марія Чорій. - Раніше на весілля медяник замовляла перша кума або дружка. Вона й купувала всі складники, відносила їх до господині, яка вже займалася випічкою. Тому замісити тісто, виробити і спекти медяник - це вже наука, яку майстрині тримають в секреті. Щоб дізнатися всі нюанси в приготуванні, я довго шукала вчителя. Майже три роки! Зараз стараюся дотримуватися рецептури, за якою медяник пекли наші діди-прадіди. Як можу зберігаю нашу кулінарну спадщину.

Медяник в приготуванні примхливий. Лише щоб замісити тісто, треба витратити пів дня. Випікається колач у високій гуцульскій пасхальній формі майже три години. Але процес треба обов`язково контролювати, адже тісто може вирости нерівномірно, тріснути або й взагалі втекти з форми.

- Старі люди казали, що по медянику можна побачити долю майбутньої сім'ї, - розповідає майстриня. - Я спочатку не вірила, але вже тепер, після багатьох років випічки медяників, можу стверджувати, що так і є. Буває, печу колач за вже давно випробуваним мною рецептом, всі складники якісні, піч як і має бути - гаряча, а тісто ніяк не вдається. Є повір'я: якщо медяник втікає з форми - то сім'ї важко житиметься. Якщо тріскає - то молода була нечесна (не незаймана).

Спечений медяник треба добре остудити, щоб з нього, як кажуть на Закарпатті, вийшов гарячий дух. Лише після цього майстриня приступає до оздоблення.

- Обовязково покриваю колач склицею - шоколадною глазур'ю, - каже Марія. - Раніше такого не робили. І з часом медяник з'їдав орнамент: тісто вбирало фарбу. Мій медяник можна зберігати роками, а розпис буде як свіжий, і тісто не зіпсується.

Знана на Закарпатті та далеко за його межами, майстриня Марія Чорій випікає медяники і розписує їх у техніці гуцульської вишивки. Фото: Особистий архів Марії Чорій

Знана на Закарпатті та далеко за його межами, майстриня Марія Чорій випікає медяники і розписує їх у техніці гуцульської вишивки. Фото: Особистий архів Марії Чорій

На смак, як удосконалений «Захер»?

Так яким же є на смак бичківський медяник? Марія Чорій каже, що колач трохи схожий на пряник, але не такий сухий, та на бісквіт, але більш ситний та важкий. А декому медяник трохи нагадує легендарний австрійський торт «Захер». Більш того, існує легенда, що бичківський колач - це удосконалений закарпатськими кондитерами той же «Захер». Адже у медяника також щільне за структурою тісто, солодке, лише, на відміну від приторного австрійського десерту, насичене цікавими ароматами суміші спецій.

В давнину на весілля пекли три медяники. Один дарували священнику, який вінчав молоду пару, другий - молодята зберігали вдома як оберіг. А третій медяник розламували на поправинах після весілля (другий день свята). Тоді новоспечені чоловік та дружина брали медяник з обох сторін і ламали. Вважалося, що той, то відламає більшу частину хліба, буде довше жити. Тепер же медяником пригощають усіх гостей свята.

- Зазвичай печу медяники вагою 2 кілограми, - каже Марія Чорій. - Але колач високий, приблизно 12-13 см. І ріжуть його тоненькими смужками. Повірте, цього достатньо, щоб кожен з гостей міг насолодитися медяником.

Найскладніша робота у цукровій флористиці - це фарбування, адже відтінків у кожній квітці багато. Фото: Особистий архів Марії Чорій

Найскладніша робота у цукровій флористиці - це фарбування, адже відтінків у кожній квітці багато. Фото: Особистий архів Марії Чорій

До речі

Цукрова півонія - як з клумби!

Вже 9 років майстриня Марія Чорій займається цукровою флористикою. Створені її руками солодкі півонії, братчики, троянди виглядають - наче з клумби. Від справжніх не відрізнити!

- А формується така квітка зі спеціальної цукрової мастики, трохи схожої на пластилін, - розповідає Марія Чорій. - Також для роботи необхідно мати багато всякого начиння та інструментів. І обовязково потрібна практика. Вчитися і вчитися - це головне правило в цукровій флористиці.

Спочатку Марія навчалася самостійно, за переглядом відеороликів в інтернеті. Пізніше вдосконалювала вміння у знаних майстринь, а також на міжнародних онлайн-курсах.

- Щоб створити квітку як живу, необхідно взяти справжній бутон і розібрати його на пелюстки, детально все роздивитися, - каже. - А потім відтворювати листочки у мастиці. Та найскладніша робота у цукровій флористиці - це фарбування. Відтінків у кожній квітці багато. Тому треба дуже уважно розпилювати сухі барвники на вже готові мастичні пелюстки. Приміром, півонію, яка вам так сподобалася, я створювала майже 15 годин.

Цукрові квіти від Марії Чорій використовують для прикрашання тортів як в Україні, так і за кордоном.

Та сама півонія з цукрової мастики, над якою майстриня працювала майже 15 годин. Фото: Особистий архів Марії Чорій

Та сама півонія з цукрової мастики, над якою майстриня працювала майже 15 годин. Фото: Особистий архів Марії Чорій