Закарпатський пес-рятувальник Сікро любить шашлики та слухає хеві-метал
У ДСНС України в Закарпатській області є унікальний рятувальник – пес на ім'я Сікро. Надійний, розумний та талановитий помічник. А ще – великий аматор обіймів та поцілунків.
Знає гори як свої п'ять пальців
Виглядає Сікро мило і для наших країв дивно: не собака, а клубок мотузок. Це тому, що він досить незвичайної угорської породи вівчарок – комондор.
До речі, не звичне для українців ім'я – Сікро, воно також угорського походження: у перекладі означає "іскра".
До речі, до іскр у нього своє ставлення: якщо вони над мангалом, то незабаром буде шашлик, і Сікро тут як тут. Шашлики - улюблені ласощі комондора, може, тому він і вимахав у свої п'ять років під шістдесят кіло.
Крім вечері біля вогнища, Сікро любить слухати музику, надаючи перевагу металу і року. Жодної попси або, не дай боже, шансону. Музичний смак Сікро перейняв у свого господаря. На жаль, він два роки тому помер через хворобу, і собака перейшла у спадок його синові.
Покійний власник пса все життя на добровільних засадах допомагав закарпатським рятувальникам. У походи в гори брав із собою і волохатого улюбленця, тому Сікро добродушно ставиться до туристів і почувається в горах цілком упевнено.
– Сікро запросто може сам піти у гори і потім повернутись. Не заблукає, – розповідає «КП в Україні» співробітниця прес-служби ДСНС Закарпатської області Наталія Батир. - Після смерті власника собака все одно продовжує ходити в гори з рятувальниками, допомагає шукати туристів, що загубилися. Він звик до такої роботи. Під час останніх робіт Сікро допомагав психологічно. Поки травмованому туристові надавали допомогу, він сидів поруч і лизав йому руку, а потім до самого спуску з гори супроводжував ноші.
Найдивовижніше те, що Сікро постійно не чергує у підрозділі, але він завжди поруч, коли рятувальники отримують виклик. Він ніби відчуває.
На рахунку пса десятки врятованих мандрівників. Фото: facebook.com/MNS.GOV.UA
Вивів у темряві на дорогу
Загалом Сікро дуже розумний пес.
- Якось узимку він зупинив туристів, що йшли на сніговий карниз, який міг обвалитися. Просто взяв і потягнув за рукавицю першого, хто йшов у групі. Той злякався і повів групу іншим, уже безпечним шляхом, – згадує Наталя.
Або інший приклад. Якось узимку на горі Драгобрат заблукали туристи. Стояла ніч, звуки голосів долинали незрозуміло звідки. Туристи чули рятувальників, але не розуміли, з якого боку. А йти навмання застеріглися: можна впасти з кручі або потрапити на лавину. Ситуація патова. І раптом із темряви до туристів вийшов Сікро.
- Вони спершу злякалися, думали, це якийсь дивний дикий звір. Завмерли, але потім розпізнали в ньому пса, якого вранці бачили біля свого готелю, – розповідає співрозмовниця.
Група сміливо пішла за собакою, який впевнено вивів всіх на правильну дорогу.
Це собака, а не клубок мотузок. Фото: facebook.com/MNS.GOV.UA
Зістригли з морди дреди
Втім, туристи бувають різні. Траплялися випадки, коли гості поводилися агресивно по ставленню до рятувальників: кричали, розмахували руками. У такі хвилини Сікро з милого собачки перетворюється на грізного захисника: кілька разів гаркне своїм неабияким голосом, і всі поводяться пристойно.
- А так характер у нього добрий. Полюбляє дітей, як і вони його. Охоче обіймається і цілується - тицяється носом в обличчя, – усміхається Наталя.
Щоправда, і тут трапляються казуси. У пса незвичайна шерсть. Такі собі класичні дреди, що звисають на морду. Багато хто вважає, що це заважає йому бачити, і одного разу без дозволу узяли і зрізали їх. Сікро мало не втратив зір. На щастя, шерсть відросла, і все закінчилося благополучно.
Пес любить обійматися із туристами. Фото: facebook.com/MNS.GOV.UA
