Волонтер Ігор Логвінов: Евакуювати лежачих хворих важче навіть психологічно

Ярослав КУЛІШ

11 червня 2022 17:00 0

Волонтер Ігор Логвінов: Евакуювати лежачих хворих важче навіть психологічно

Фото: З архіву Ігоря Логвінова

Ідейний лідер команди - Ігор Логвінов, він викладає французьку мову у Чернівецькому національному університеті. А принагідно тримає невеликий бізнес: бюро перекладів та клінінгову компанію. Але 24 лютого змінило не лише його життя, а й покликання. Ігор пішов у волонтери та присвятив себе порятунку та евакуації малорухливих та лежачих хворих людей, які опинились у зоні обстрілів.

Читає лекції з авто

Практично кожен ранок Ігоря починається з того, що він разом із друзями-волонтерами їде запланованим маршрутом, щоб допомогти тим, хто самостійно не може пересуватися. А дорогою встигає прочитати студентам лекції в онлайн-форматі та вирішити свої бізнес-питання. Далі починається найскладніше та ризиковане...

Ідейний лідер команди волонтерів – Ігор Логвінов. Фото: З архіву Ігоря Логвінова

– Кожна евакуація екстремальна. Щоразу доводиться стикатися з новими труднощами. Це може бути пробите колесо. А можна приїхати - будинку вже нема, бо вранці чи вночі в нього потрапив снаряд. І там уже немає нікого в живих, – розповідає «КП в Україні» Ігор Логвінов. – Або приїжджаєш, а людина вже виїхала. Або їй стало погано. Або до неї не потрапити, бо двері зачинені, а родичі з ключами кудись пішли. Загалом, кожна поїздка екстремальна і тримає в тонусі.

Порятунок людей, які не мають фізичної можливості пересуватися самостійно, - справа вкрай складна та відповідальна.

- Дуже легко посадити в машину людей ходячих, спокійних та здорових. Домовитися, щоб вони зібралися усі в одному місці, звідки їх можна забрати. Хоча і тут є труднощі. Все може відбуватися під бомбардуванням, обстрілом тощо, - продовжує волонтер. - Інша справа, коли треба доїхати до людини, з якою немає зв'язку. Або немає можливості попередити про виїзд. Або людина безпомічна, лежить повністю роздягнена, навіть без памперса. І треба швидко одягти хворого, завантажити в машину і поспішати на наступну адресу далі рятувати людей.

І одна справа, коли людина важить 60-70 кілограмів, і зовсім інша, коли це 110-130. Усіх їх потрібно покласти на ноші і винести сходами, адже ліфт будь-якої хвилини може застрягти, якщо взагалі працює.

Порятунок людей, які не мають фізичної можливості пересуватися самостійно, справа складна. Фото: З архіву Ігоря Логвінова

Залишив 200 літрів вина

Ігор Логвінов разом із друзями та колегами вивіз із гарячих зон вже 1300 людей. Тільки за останній рейд за підтримки колег-волонтерів вдалося врятувати 250 людей. Кожна складність, яка зустрічається на шляху волонтерів, стає серйозним психологічним випробуванням.

- Були випадки, коли ми наїжджали на гострі уламки, і доводилося міняти колесо. І це важко не фізично, а психологічно. Поки крутиш гайки, час іде. А в тебе ще 5 або 6 адрес, де чекають 15-20 осіб. І ти до них не встигаєш. День закінчується. Евакуації проводяться до 16.00, бо потім стає гаряче від обстрілів і треба рятуватися, – розповідає Ігор.

Загалом із Ігорем Логвіновим працюють чотири волонтери, у кожного з них свої завдання. Один із них - Дмитро Максимович: поки Ігор їздить в зону бойових дій, Дмитро приймає евакуйованих та займається їхнім подальшим розміщенням. Якось їм довелося евакуювати 92-річного дідуся із лежачою бабусею.

- Ми їх зустріли, жінку вже поклали в карету швидкої допомоги, і раптом дідусь «вибухає»: «Блін, уявіть, я цим піда**сам залишив удома 200 літрів вина, хоч би вони його, бл**ь, не знайшли», – сміється наш співрозмовник.

Як відбувається евакуація лежачих людей? Існує спеціальний номер гарячої лінії. Виїзд заплановано заздалегідь, попереджаються держоргани. А далі публікують інформацію в медіа, щоб не їздити напівпорожнім, а забрати максимальну кількість тих, хто потребує допомоги.

- Нам не вистачає напівпасажирських та пасажиро-вантажних автобусів. Щоб розмістити в салоні і лежачих, і їхніх родичів, не розділяти сім'ї по різних авто. Психологічно їм значно легше евакуюватися, тримаючись разом, плюс близькі знають, що робити, якщо їхньому родичу погано. Нам не вистачає таких машин, і ми шукаємо спонсорів, щоб купити техніку, - продовжує наш співрозмовник.

Ще один волонтер Дмитро Максимович про врятовану пару: Ви не уявляєте їхнього кохання. Пані Оля завжди шукала Вікторову руку. Постійно повторювала: Вітю, дай ручку, мені страшно. Фото: facebook.com/d.maksimovich

Є й друга проблема. Добре, якщо евакуйованим людям є де зупинитися. Їх вивозять у безпечне місце, і далі вони вже роз'їжджаються самостійно. А якщо ніде жити?

- Для розміщення таких людей гостро потрібна підтримка уряду. Ми розуміємо, що малорухливі люди, хоч би як гірко це не звучало, – «найслабша ланка», вони державі не потрібні, їй є куди зараз витрачати кошти і т. д. Це якщо говорити з меркантильної точки зору, – зізнається волонтер. - Але давайте будемо відвертими: ми ж не москалі, ми ж не кидаємо своїх на полі – ми їх забираємо, намагаємось витягнути всіх. І моє, зокрема, завдання - вивести Україну на абсолютно інший рівень, щоб у людей і влади виробилося розуміння того, що ми повинні підтримувати абсолютно кожного українця.

Усі хоспіси, геріатричні пансіонати та інші заклади вже зараз переповнені, багато хто заповнений на 150%.

Незалежно від того, заберуть людину рідні чи відправиться вона до спеціалізованої установи, їй нададуть допомогу у лікарнях. Далі їх відпускають, лише переконавшись, що з ними все нормально. У кого рідних немає, тим шукають місця за кордоном. Із цим допомагають уже закордонні волонтерські організації.