Array ( [0] => 2829 [1] => 2836 [2] => 2850 [3] => 2860 [4] => 2871 [5] => 2883 [6] => 2890 [7] => 2898 [8] => 2921 ) 1
0
Завантажити ще

Від ТРО до Анни Кареніної: маленькі плітки великого міста

Від ТРО до Анни Кареніної: маленькі плітки великого міста
Фото: Джон Мур/Getty Images

А давайте трохи попліткуємо. Такий собі міжсобойчик для своїх. Не заради зради та срачів, не в пошуках правди чи винних, а задля задоволення – як на кухнях у мирний час. Обговоримо, хто що чув. Ось, наприклад, я про таке чув.

Напередодні Великодня до шкіл та садків одного мегаполісу прийшло усне розпорядження від району: в обов'язковому порядку вивести на роботу кухарів дитсадків та шкіл, щоб ті спекли паски. Які потім це саме районо урочисто вручатиме і відправлятиме бійцям ЗСУ. Ось такий традиційний поділ праці: одні тісто місять, біля плити стоять, інші фотографуються і в долоні плескають. Це називається милосердя за рахунок інших. Хоча чого ще чекати від чиновників? Вони самі не підуть допомагати на кухні. А могли б.

Одне добре - наші воїни отримали смачні паски.

А ось інша історія. Спілкувався із власником авто на донецьких номерах, він дивується: як так – раніше у місті десятки блокпостів стояло, де документи перевіряли, але проїжджав їх швидко. А наразі більшість прибрали, але на кожному, що залишився, по півгодини стою. Саме мене оглядають: хіба що у вихлопну трубу не зазирають.

- Е, - відповів я. – Тож раніше на блокпостах стояла тероборона. До паспорта глянули. "Паляницю" запитали. Їдь. А тепер стоять бувалі служаки з їхнім надзвичайним завзяттям і прискіпливістю, як у даїшників, що канули в Лету. Ракети ж над головою не гудуть - можна все робити не похапцем.

Але справді – чому доблесні перевіряльники вирішили, що ДРГ їздять виключно на донецьких номерах? І чи можна водієві такої машини поставити кудись штамп «Свої»? Тоді у поліції залишиться час ловити порушників правил дорожнього руху, які нині наче з ланцюга зірвалися – дорогу пішоходам перейти страшно.

Одне добре – як мінімум на донецьких номерах ДРГ у місто не пробереться.

Третя історія - про виключення російських письменників зі шкільного курсу зарубіжної літератури. Довелося поринути у тему по роботі та подивитися, кого покликали до МОНу на круглий стіл обговорювати долю класиків. Ось, наприклад, автора підручника, над яким років десять тому тролили у ЗМІ. Він уже тоді виніс свій вирок Анні Кареніній, ставлячи у підручнику старшокласникам запитання: «Як можна не засудити жінку, яка дала шлюбну обіцянку перед Богом у церкві, а потім порушила і її, і материнський обов'язок перед сином?» Там й інші цитати були, сповнені совково-релігійного моралізування.

Тут саме не літературу забороняти, а її трактувальників. Бог з нею – з «Анною Кареніною». Біда в тому, що на її місце всі ці комісії вирішать поставити якесь занудство, не цікаве школярам. Бо мислять і діють тими самими радянськими методами.

Одне, щоправда, добре – на виданні нових методичок та підручників люди зароблять гроші.

Коли настане наша перемога у війні з Росією, для українців розпочнеться інша – більш мирна. Проти бюрократів, чинуш, хабарників, дерибанщиків, які сховалися по своїх норах, але, ледь замовкли останні постріли, вилізли на поверхню і продовжують диктувати зручні для них правила життя. Але з такими теж повоюємо.