Найбільш багатодітне село України: Наші чоловіки пішли служити ще до повістки - добровольцями
У теробороні – понад сотню місцевих
Село Глинне Рівненської області – не звичайне село, а справжній дитячий садок на вільному вигулі. Тут понад півтори тисячі хлопчаків та дівчат – а це солідна цифра, враховуючи, що у селі населення не дотягує до чотирьох тисяч.
Майже у кожному дворі – по вісім-десять діточок. А тих, у кого «всього» три-п'ять, тут багатодітними не вважають.
Голова місцевого старостинського округу Микола Ковалевич – тато дев'яти дітей. І це, на його думку, «замало». Його батьки підняли 15 синів та доньок.
Найбільш багатодітне подружжя країни, теж Ковалевич, також живе у Глинному. Петро та Світлана народили 19 дітей. Молодшому – лише три роки.
Незважаючи на те, що багатодітні батьки не підлягають мобілізації і можуть не служити, місцеві вирішили не ухилятися. Ті, хто впевнений, що дружині з господарством та оравой діточок допоможуть дорослі діти та інші родичі, збираються до армії та тероборони.
За кілька тижнів із Глинного та трьох прилеглих сіл до тероборони записалося більше сотні добровольців. Деякі пішли служити до армії.
Робочий графік – довоєнний, але ціни піднялися
Глава старостинського округу Глинного Микола Ковалевич. Фото: facebook.com/
Глава старостинського округу Глинного Микола Ковалевич також у лавах тероборони. В армію поки що не кличуть.
– Поки що працюю – у нас повний день, записаний у тероборону, – розповідає «КП в Україні» Микола Ковалевич. - У кожному із сіл округу маємо добровольців. Багато хто пішов служити без повісток – добровільно поїхали до військкомату. І ті, хто має багато дітей, у тому числі.
Хто саме – глава не зізнається. Каже – на їхнє ж прохання.
Все село живе за «мирним» графіком – повний робочий день, на відміну від багатьох інших населених пунктів. Дефіциту немає, але ціни трохи підскочили. Перебої з товарами були лише перші дні, потім усе вирівнялося.
Тільки от у школу дітей не пускають. Усі на дистанційному навчанні. Тут 1140 школярів. Єдине приміщення, яке може бути бомбосховищем, – це обладнаний підвал школи. Поки що туди ніхто не біжить, коли оголошують тривогу.
Жінки роблять тушкованку, чоловіки – "їжаки" та скоби для окопів
Село Глинне розташоване неподалік Білорусі. Повідомлення про те, що взимку вздовж російського кордону накопичуються російські війська, місцеві сприймали спокійно. Ніхто не вірив, що буде війна.
– Навіть не думали, що Росія нападе на нас. Такого ніхто не чекав, думали, що йде залякування, – зітхає Микола Ковалевич. - Це стало несподіванкою.
Поки що село живе тихим спокійним життям. Ночами ситуацію контролює тероборона, перевіряє запізнілих перехожих. Між деякими селами громади поставили блокпости.
Ранок багатодітних мам із Глинного та сусідніх сіл починається на світанку. Щодня – безліч завдань з господарства. Крім звичних, додалося приготування їжі для військових і нужденних у містах, скутих боями. В основному печуть хліб і закривають тушкованку. Все це зносять в одне місце, де ящики вантажать у буси і розвозять Україною.
– Із нашого округу понад десять бусів їздять на Київ, Харків, евакуюють людей, – розповідає Микола Ковалевич. – До нас уже приїхало приблизно 80 переселенців – з Києва та області, Харкова та Кіровоградської області. Позавчора приїхало два буса з Харкова.
Поки жінки готують тушкованку, чоловіки варять протитанкові "їжаки" та скоби на окопи. У Глинному кожний у справі.
Деяких переселенців місцеві з невеликими сім'ями поселяють у себе – по три-чотири людини, для інших влада шукає порожні будинки, приводить до ладу – і відчиняє двері.
