Ювелір із Києва: Для військових обручки роблю безкоштовно
Є багато рецептів, як подолати стресс і шок, викликаний війною, але найкращий з них – це знайти заняття, яке виявиться затребуваним. Навіть якщо професія не зовсім звичайна, певною мірою рідкісна і гламурна. Ну ось, наприклад, ювелір.
Нашому співрозмовнику 30 років із невеликим. В університеті здобув спеціальність інженера, але до техніки не лежала душа. Натомість відкрив у собі талант до роботи з дорогими металами та камінням. Спочатку пішов у помічники до досвідченого майстра, а потім відкрив власну невелику справу.
Війна поламала поточні плани. Втім, як у нас усіх.
Раніше не хотіли розписуватись, а зараз зважилися
- До військкомату я вирушив на п'ятий день війни – просився у територіальну оборону. Відстояв чергу і отримав відмову, – розповідає Валентин. - Сказали, що бажаючих взяти в руки зброю хоч відбавляй, а в мене жодного досвіду немає й окуляри на носі.
Ювелір повернувся до майстерні доробляти довоєнні замовлення, яких залишилося небагато.
– Зателефонував знайомий, щоб забрати сережки для мами. Мимохідь кинув, що у його приятеля дівчина чекає дитину, - продовжує Валік. - До війни пара не поспішала розписуватись, а зараз, мовляв, такий час, що краще скріпити союз. Хлопець строкову службу проходив, якщо на фронт не відправлять, то в тероборону піде. Хотіли наречений із нареченою кільця купити, а ювелірні зачинені. Та й з грошима у них негусто... Я говорю, не питання. Срібний брухт залишився, зроблю обручки.
Валентин зізнається, що коли постало питання ціни, хотів взяти гроші за роботу, але саме вирвалося: нехай беруть просто так. А коли передав через знайомого обручки, то й думка дозріла.
- Не скажу, що багато, але якийсь матеріал маю. Розмістив у фейсбуці оголошення: для бійців та переселенців із зони бойових дій роблю безкоштовно срібні та титанові обручки.
Незважаючи на війну, бажаючих побратися достатньо, тому роботи ювеліру вистачає. Фото: armennano із сайту Pixabay
Головне, щоб розмір підійшов
- Валентине, хто відгукнувся першим?
– Це теж був знайомий, але не дуже близький. Просто перетиналися колись. Розповів, що рік тому пішов до армії на контракт, зараз у строю. Кабмін дозволив військовим заочно одружитися, от і хоче. Ну не те щоб сильно хоче, а дівчина наполягає. Ох, ці дівчата! Вона у Полтаві, а він де – не знаю, військова таємниця. Запитую: вам титанові чи срібні каблучки? Відповідає: давай титан, добре звучить.
- І як обручки передали?
– «Нова пошта» запрацювала. Відправив посилку нареченій до Полтави, а там вони розберуться. У мене зараз ще п'ять пар таких кілець у дорозі. Пересилання довге.
- А отримувачі відписуються? Щось про себе розповідають?
- Я про життя не розпитую, мене більше хвилює, чи вгадав із розміром. Не так просто правильно палець поміряти.
- Вгадуєте?
- Поки що точно можу сказати, що вгадав для біженців із Гостомелю. Вони до Хуста поїхали, звідти замовили та відповіли, що кільця підійшли. Не знаю, чи вже розписалися. Знаю лише, що наречений збирався до Києва повернутись, щоб іти воювати, а як вийшло – не в курсі.
- Які кільця замовляють: із титану чи срібла? Може, хтось позолоту просить?
- Позолоту можу зробити, тільки вона неміцна, швидко стирається і негарно стає. Коли замовляють срібні, то пропоную текстуру – візерунок нанести, якщо говорити по-простому.
Але найчастіше хочуть титанові. Напевно тому, що цей метал дає відчуття міцності.
