Array ( [0] => 2829 [1] => 2836 [2] => 2850 [3] => 2860 [4] => 2871 [5] => 2883 [6] => 2890 [7] => 2898 [8] => 2921 ) 1
0
Завантажити ще

Протоієрей Петро Ландвітович: Похорон не відкласти, а вінчаються лише ті, хто йде на фронт

Протоієрей Петро Ландвітович: Похорон не відкласти, а вінчаються лише ті, хто йде на фронт
Фото: sophiya.kiev.ua

У мирний час храм апостолів Петра і Павла біля Берковецького цвинтаря в Києві ніколи не був порожнім. Люди збиралися на служби, просто приходили до ікон, щоб поставити свічку та прошепотіти заповітне. Тут хрестили дітей, вінчали закохані пари та проводили з молитвами в останню путь.

Між службами над храмом панувала тиша, що дзвінить, а тепер її вдень і вночі розривають гулкі хлопки, що долинають з лінії бойових дій. Як змінила ця проклята війна життя віруючих, ми розпитали у настоятеля храму протоієрея Петра Ландвітовича.

Не час для весіль

- Отче Петре, часто чути вибухи?

- Свіжо - я так це називаю. А більше й казати не хочу. Храм не закрився, служби проводяться. У неділю була служба і минулої середи.

- Чи багато приходить людей? Або менше, ніж раніше?

- Вже точно не більше. Багато хто виїхав з Києва, багато хто боїться зайвий раз виходити з дому через загрозу обстрілів. Черга в храм не стоїть, але це зараз і не важливо. Ми ніяк не маємо наміру закликати парафіян, щоб наражати їх на зайвий ризик.

- Тим не менш, багатьом зараз потрібна душевна підтримка. Одні шукають психологів, інші розмови зі священиком.

- Так, але зараз ми здебільшого говоримо з парафіянами у телефонному режимі. Коли роздавали порядок богослужінь, вказували номери, за якими можна телефонувати. Повторюся: ні я, ні інші священики не хочуть, щоб хтось ризикував.

- Але самі ви залишаєтеся у зоні ризику. А чи могли поїхати?

- Блаженніший (предстоятель Православної церкви України Єпіфаній. – Ред.) не сказав, що всі священики мають бути на місці. Навпаки, сказав, що кожен має право приймати рішення: їхати чи не їхати. Я можу говорити лише за себе, я залишаюся. Якщо поїду кудись, то кому там потрібен.

- Війна йде, а життя також триває. Чи відбуваються у вашому храмі ті самі обряди, які були у мирний час?

- Сьогодні буде похорон – це не змінити і не відкласти.

- А вінчання, хрестини? Люди все одно люблять одне одного, у Києві народжуються дітки.

- Вінчаються зараз лише ті, хто йде на фронт. Для масових весіль не час.

І хрестини теж можна відкласти до днів, коли можна буде вільно зітхнути. Поки ми не витіснимо ворога з Пущі-Водиці, Ірпеня, Ворзеля, Київ не прокинеться від цього страшного марення війни.

Храм апостолів Петра та Павла на Берківцях. Фото: http://www.hram.kiev.ua/

Храм апостолів Петра та Павла на Берківцях. Фото: http://www.hram.kiev.ua/

Займатися будь-якою роботою. Навіть непотрібною

– Зараз Великий піст. Що каже церква: треба дотримуватися у війні канонів або…

- Блаженніший відпустив це на розсуд кожної людини. Як відчуваєте, як можете – так і чиніть. Ми не є прихильниками жорстких заборон. Ось як можна поститися у Маріуполі ? Там у людей не стоїть питання: їсти рибу чи м'ясо. Постає питання, що взагалі їсти.

Зараз некоректно порушувати таку тему. Церква каже, що людина не повинна бути голодною.

- Гріх убивати, гріх бажати комусь смерті. А як бути, коли навіть наймирніші, щиро віруючі люди готові стріляти, душити, рвати зубами... Церква прощає такі помисли?

- Коли людина сидить удома, а до неї прийшов розбійник, гвалтує і вбиває рідних, що вона й мусить робити? Дивитися, смиренно склавши руки?

- Ні, захищати, нищити розбійника.

- Отак ми зараз захищаємо свій будинок. Нам не дали вибору. Нас поставили перед фактом: ми вас вбиватимемо. І вони це реально роблять.

- Що порадите людям, щоб зберегти душевні сили?

- Зберігати спокій, менше дивитися на дурну інформацію. Займатися будь-якою роботою. Навіть тією, яка, може, й не потрібна. Коли людина працює, коли щось робить собі, іншим, все легше переноситься.

І звичайно, насамперед берегти родину, рідних та близьких. Цінувати життя та чекати миру.