12 день війни. Життя триває. Міська влада навіть обіцяла, що на Майдані незважаючи ні на що включать фонтани. Але до 16:00 так вони так і не запрацювали. Тут будують барикади – не до того.
Тиша понеділка наприкінці дня була порушена чотирма потужними вибухами десь на півдні столиці. І, схоже, це лише початок.
Центр Києва спокійний. Так, десь вдалині щось бахає. Так, говорять тільки про війну, але це не заважає матусям вигулювати в візках своїх нащадків. У парку Шевченка не було людно, більшість місцевих поїхало. Ті, що залишилися, в чомусь радіють, місця на дитячих майданчиках залишилося багато, у черзі стояти не потрібно.
Так само безлюдно й у найближчих торгових точках. Все умовно спокійно. Хліб, молоко є. Вода через раз. Алкоголь - ні. Знайомі продавці сумно кивають головами, навіть пиво зачинене... Ну що тут зробиш. Війна.
З гарного – люди справді самоорганізувалися. Групи будинкових активістів ходять під'їздами у пошуках потенційних диверсантів та мародерів. У нашому випадку (район вулиці Жилянської, між метро «Олімпійська» та «Вокзальна») поки що нікого не знайшли. На щастя.
Київ завмирає, чекаючи чергової повітряної тривоги. 5-6 на день. Вже стали рахувати та сприймати першу як будильник. Люди, що бігли з першими звуками сирени в підвал або втомилися, або заспокоїлися, вже не біжать. Вибухи навколо сприймають швидше як можливу агресію, а не як реальну загрозу. Складно все, але є й плюси – люди почали впізнавати один одного на вулицях. Система «свій-чужий» працює як ніколи. Навіть тут, у центрі Києва.
І про магазини. Чомусь запровадили ліміт на продаж яєць в одні руки – не більше дюжини. У центральних супермаркетах мало м'яса. Є трохи курки, яловичих кісток і що особливо розчулило «Язички кроля» («всього» за 600 гривень за кілограм). Насправді у торгових залах великих супермаркетів майже нічого не змінилося. Є дефіцитні делікатеси, є хліб, молочні продукти (в асортименті), риба у будь-якому вигляді, овочі. Проблема лише з сигаретами та м'ясом. Покупців візуально - як завжди і жодної паніки. Навіть перед Новим роком люди «метушать» значно більше. Різниця лише у кількості працюючих кас, до яких справді вишиковуються величезні черги. Касирів явно не вистачає. Працює щонайбільше третина пунктів оплати.
На виході з супермаркету здивувала людина, яка роздає безкоштовний хліб. Напевно, це радше психологічний момент. Але діє.
Показово - кількість собак, яких вигулюють вранці на майданчику навпроти будинку. Круті мастифи, лабрадори та наворочені мопси кудись зникли. Залишилися тільки дворняги, взяті, мабуть, із притулків.
Загальне відчуття - на нас чекає або велика біда, або настане весна (ой як хочеться другого).
Тихіший і спокійніший лівий берег продовжує готуватися до оборони. На вулицях зростає кількість "їжаків" та зменшується кількість відбійників. Очевидно, з них "їжаків" і зварюють. На центральній дорозі вздовж узбіччя також дбайливо покладені шини - перенести їх на дорогу або підпалити справа кількох хвилин.
Чи не біля кожного будинку з мішків, набитих землею, зведено вогневі точки. Подекуди маскування підручними засобами досягло таких висот, що навіть серед білого дня не відразу помітиш.
Але найнезвичайніша біля однієї з установ. Вхід з колонами перетворили за допомогою тих самих мішків на вогневу точку, а зверху довоєнний (ви вже теж не здригаєтеся від свіжого звучання слова «довоєнний»?) плакат «Ласкаво просимо». Дуже двозначно.
Загалом навіть у хвилинах сорока ходи між прилеглими районами впадає у вічі різниця між ними: десь тероборона на блокпостах у повному озброєнні. Сусідські жінки метушаться, підгодовують. Магазинчики цокольного поверху ТЦ перетворили на притулок класу «люкс» із туалетом та розетками. Хоча сплять однаково на палетах. Місцеві чоловіки організувалися та ночами несуть вахту, охороняють.
А на підходах і біля мого будинку ближче до метро – жодних укріплень, блокпостів, тероборону і ту бачиш дуже рідко, лише заходить періодично в аптеку чи магазин.
До речі, про аптеки. У порівнянні з першим тижнем війни, коли, по-перше, спробуй ще знайди відкриту, а по-друге, у черзі можна простояти від півтори до трьох годин, як пощастить, зараз працює куди більше фармацій, черг практично немає. На деяких аптеках вивішують списки яких препаратів немає. Дуже зручно, а то я особисто простояла в чотири аптеки по кілька годин аби почути, що, здавалося б, недефіцитного препарату – немає.
Відкрито і «Укрпошту» - пенсіонери, які не обзавелися картками, нарешті можуть отримати пенсії. Щоправда, на дверях напис, що посилки тимчасово не доставляють.
Посилки, напевно, можна надсилати "Новою поштою". Ще 5 числа почали розсилати повідомлення про те, які відділення працюють.
Людей на вулицях побільшало, хоч і стало холодніше. Чоловік вигулює чорного кота на шлейці. Кіт у рюкзак лізти відмовляється.
– Ходив забирати кошенят, – ділиться чоловік. – Господарі рятували свої шкури, а їх покинули. Забрав, відніс волонтерам.
На відміну від кота, собаки на вулицях не дивують. У хорошому розумінні дивують їхні господарі. У хлопця не було під рукою пакетика, тому за своїм улюбленцем він прибирав... маскою. І дійсно, навіщо ці маски? Їх навіть в аптеках вже не вимагають.
Стало відкриватися більше магазинів: квіткові лавки, риночок, подекуди відкриті автотовари, сантехніка, навіть «Червоний маркет» і той запрацював, періодично відкриваються «Простори», але треба ловити. Працює перукарня-акваріум із серії «підстрижемо за 30». Є й клієнти.
Магазини працюють справно, товари - де застанеш. У той треба йти за цибулею, а в цей за борошном. До речі, в одному з супермаркетів відкрили вже забуті за ковідний час скрині, де можна бакалею набирати самостійно. А ось молоко у пакетах стали продавати прямо посеред вулиці – у магазинах практично немає.
Із поганого. Хтось намагався дістатися чи то до сигарет, чи то до пива і розтрощив кіоск.
Біля алкогольних кіосків декілька машин поліції. Вивантажують алкоголь ящиками. Але не самі, просять місцевих безхатченків. Ті радісно тягнуть ящики, сподіваючись, може, хоч тут перепаде – це вам не жарт, тиждень не пили. Навіщо забирають – не питала. Якась тітка чомусь почала це знімати, так попросили телефон і все стерти. Може, кіоски дуже легкодоступні для мародерів, а, може, хтось додумався порушити вимоги заборони продажу алкоголю. Адже сусідній магазинчик поки що не чіпали.
Якщо порівняти перші дні війни та дванадцятий – різниця очевидна: тоді відкрилися лише один-два супермаркети, куди вишиковувалися довжелезні черги, в яких доводилося стояти не менше години. І це тільки щоб увійти до магазину. З полиць практично під нуль змели кризові продукти – гречку, рис та консерви. Залишилися лише найдорожчі позиції. Щоправда, в достатку залишалися макаронні вироби з різних цінових категорій.
Наразі картина інша: головна відмінність – зникли черги. Усі великі супермаркети справно працюють. Асортимент – не довоєнний достаток, але вижити можна. Круп та м'яса немає, але є риба та макарони, трохи хліба, цукру, майже немає гігієнічних засобів, але досить багато кондитерки.
Натомість зникла і споживча паніка. Прагнення нагрібати більше у людей зникло: продуктів беруть помірно і тільки необхідне.
Оголошення в аптеці: тепер не треба стояти в черзі, щоб зрозуміти, чи є ліки. Фото: Андрій Грабовський
Що залишається проблемним – це аптеки: не всі відкриті, а тих, хто потребує ліків, дуже багато. Черги біля дверей аптеками є неодмінним явищем: стояти можна від 20 хвилин до декількох годин. Тут як пощастить. Продавець-фармацевт не встигає швидко обслужити всіх бажаючих. Такого безпрецедентного навантаження на них не було навіть під час ковіду. Але люди беруть тільки найнеобхідніше. Не дозволяють фінанси. Люди чудово розуміють, що джерела прибутку в багатьох уже немає.
Найважчою залишається ситуація на заправних станціях. У чергах за бензином стоять ланцюжки з машин завдовжки кілька сотень метрів. І рухаються вони, зазвичай, дуже повільно. Благо співробітникам критично важливих служб дозволено заправлятися позачергово.