Творець кафе без цін: Гості самі вирішують, скільки заплатити за шаурму
«Найбільше мене дратують питання «А скільки це коштує? Хоч натякни…», - зізнається 34-річний кухар Павло Бєліков. Хоча відвідувачів його придорожнього «кафе на колесах» можна зрозуміти: як так - реалізують шаурму, каву-чай, але ціну на них не називають? У цьому полягає головна задумка хлопця, його незвичайного проекту «Мрія з нуля».
"Я не бачу, хто скільки залишив грошей"
Місце для реалізації Павло вибрав неподалік рідного Тростянця в Сумській області на трасі біля села Боголюбове. Поставив мангал, зробив столик із причепа, закупив необхідні ємності для продуктів. Поруч - спеціальна тумба для грошей: їх туди самі мають класти відвідувачі. Хто скільки визнає за потрібне.
– Я не бачу, скільки туди поклали. Хоча мої гості намагаються показувати, що вони залишили гроші. Одному не проблема дати сотні гривень, а комусь непросто залишити кілька десятків, – розповідає "КП" в Україні" Павло. - Але є й такі, їх небагато: забрали шаурму, постукали по тумбі - і поїхали. На емоційному рівні розумієш, хто хоче тебе обдурити. Деякі мені кажуть: "Ми поклали гроші!" А я відповідаю: "Не треба мені розповідати!" Воно ж відчувається!
Встановлювати ціну Павло відмовляється. За його словами, це не за проектом. Не хоче знати, хто скільки поклав, щоб потім не відчувати до одного більш, а до інших менш позитивні емоції. Для Павла важливо, щоб людина приймала рішення сама.
Хлопець мріє відкрити власний ресторан, для того й вигадав проект «Мрія з нуля». Фото: instagram.com/belikovpavel2959
Зберігає інтригу в таємниці
Проект «Мрія з нуля» – це бажання відкрити власний ресторан у Боголюбовому, там дача батьків Павла Бєлікова. На наше запитання, чи є в селі люди, які зможуть ходити до ресторану, хлопець відповів: він розраховує на приїжджих туристів.
- За планами у моєму ресторані буде галасливо і весело. Думаю, знайдеться, кому приїжджати. До того ж Боголюбове – туристичне місце. Тут часто відбуваються фестивалі та лицарські поєдинки. Наприклад, фестиваль «Стара Фортеця», – міркує наш співрозмовник.
Знайомі Павла неодноразово пропонували йому працювати в інших місцях, але він наодріз відмовляється.
– Мені надходили різні пропозиції: давай відкриємо ресторан тут, давай там… Я відповідав: «Ні, хлопці, у мене інші плани: є задум, і я хочу його втілити». Мені цікаво саме Боголюбове. Там краса – природа та річка, – пояснює Павло.
Про свою мрію Павло не багато розповідає: не хоче, щоб конкуренти скористалися його ідеями. Відомо, що за планами у майбутньому ресторані Павла має бути гриль, мангал, тандир та страви авторської кухні з м'яса та риби.
- Якщо буде так, як я це уявляю, можу сказати, що такого закладу, як у мене, не буде в жодній точці світу. Як виглядатиме ресторан – це інтрига, – посміхається наш співрозмовник.
Павло Бєліков готує шаурму за авторським рецептом. Фото: instagram.com/belikovpavel2959
Пошук себе
За освітою Павло – помічник санітарного лікаря та лікаря-епідеміолога. Після коледжу встиг попрацювати за фахом, але у медицині не затримався.
- Коли навчався на 4-му курсі в коледжі, вирішив забрати дружину та дитину, щоб вони не нудьгували і не чекали на мене. Перевіз їх до Сум та влаштувався у кафе. Мені тоді було років 18, – розповідає Павло. - Коли пішов на кухню, мене там "цепануло" міцно. Зрозумів, що пішов вчитися не туди, куди слід, але продовжив навчання і паралельно працював.
Потім три-чотири роки займався різними видами робіт, але через час знову повернувся на кухню. Загалом Павло 8 років провів у кулінарії та переконався: бути просто кухарем чи навіть шеф-кухарем – не той варіант, який йому потрібен. Так народилася ідея власного ресторану.
Щоправда, за минулі місяці роботи, а проект «Мрія з нуля» стартував 26 вересня, Павлу стало зрозуміло: на одній шаурмі ресторану не відкриєш – на це знадобиться не одна сотня років. Проте опускати руки кухар із Сумської області не має наміру.
- Шукатиму будь-яку можливість, щоб за 3 роки здійснити свою мрію. Але відкривати якусь забігайлівку я не хочу, – продовжує наш співрозмовник. – Проект дозволяє триматися на плаву. Отримані кошти йдуть на ремонт автомобіля та на мінімальний побут для себе й сім'ї. Коли розумію, що все йде не за проектом, просто заспокоююсь і кажу собі: «Паша, це тимчасові труднощі, заспокойся» – і заспокоююсь. А далі – як складеться, так і буде.
Незважаючи на невиразні перспективи, сім'я підтримує Павла.
- Синові 14 років, ось у неділю зі мною приїжджав, допомагав мені.
Побажаємо Павлові успіхів. Мрії повинні здійснюватися.
