Бібліотекар, яка витратила «ковідну тисячу» на книги для дітей: Ніякі гаджети не можуть відбити у дітлахів любов до читання
Валентина Кузьмич із села Студянка Рівненської області витратила 1000 гривень за вакцинацію на 15 книг для місцевих дітей. «Намагалася, щоб книги були хорошими за змістом і доступними за ціною», - написала бібліотекар на своїй сторінці у фейсбуці.
«КП в Україні» дізналася, як Валентина допомагає місцевим жителям, що таке проект «Книга додому» та скільки читають в українських селах.
Виявляється, діти хочуть читати
Ваа Кузьміч. Фото: facebook.com/Валентина Кузьмич
– Раніше ми отримували літературу від «Інституту книги». Останні 2 роки поповнення від «громади» не було, а діти хочуть читати. У нас залишилися лише пошарпані видання з радянських часів, тому я вирішила придбати книги для шкільної бібліотеки: від нестачі гарної літератури у нас найбільше страждають школи, – розповідає Валентина Кузьмич. - Коли нам не вистачало книжок, я виставила в одній із літературних груп пост: «Бібліотека просить допомоги». Після цього почала отримувати книги з усіх куточків України. Просто так. Мені надсилають їх досі. Так у мене з'явилося багато віртуальних друзів із різних міст України – Ірпеня, Полтави, Луцька... Проте те, що ми отримували – література для дорослих, а діти зазнавали дефіциту хороших книг. Мені хотілося заповнити цю прогалину.
За словами нашої співрозмовниці, найбільше у селі читають пенсіонери та діти. Жодні гаджети не можуть відбити у дітвори любов до книги, переконана Валентина Сергіївна. Загалом у сільській бібліотеці 519 читачів.
Пенсіонер прочитав 80 книг за рік
Однією із найуспішніших ініціатив Валентини став проект «Книга додому». Ось уже 5 років ця послуга користується популярністю у пенсіонерів, інвалідів та зайнятих людей. Особливо в холодну пору року. Тепер будь-який мешканець села може зателефонувати до бібліотеки, щоб замовити книгу, – і йому її привезуть волонтери.
– Багато пенсіонерів елементарно не можуть дійти до бібліотеки. У нас є люди з астмою, їм складно долати великі відстані через задишку, є інваліди, які можуть лише сидіти. Деяким не дає змоги відвідати бібліотеку щільний робочий графік: люди надто пізно повертаються додому, - продовжує наша співрозмовниця.
Жителі села виявились активними читачами. Далеко не останню роль у цьому відіграв проект Валентини Сергіївни. За її словами, максимальну кількість книг прочитують пенсіонери, особливо самотні й ті, хто не має виходу до інтернету.
– У нас читають багато. Я підрахувала, скільки прочитала цього року книжок. Вийшло 67. Мені стало цікаво, скільки творів подужали мої читачі. Як виявилося, деякі з них прочитали навіть більше – один із наших пенсіонерів за рік прочитав 80 книг, – каже Кузьмич.
Окрім того, що бібліотека та її співробітники стали головними постачальниками літератури у рідному селі, помічники Валентини привозять книжки до інших населених пунктів.
– Я передаю книжки волонтерам, а вони відвозять їх у села, де нема бібліотек.
За словами Валентини Сергіївни, крім користі, доставка книг додому - це чудова нагода поспілкуватися про прочитане, ближче познайомитися з оточуючими людьми та обговорити сільські новини.
3 роки не включали телевізор
На запитання, хто надихнув Валентину присвятити своє життя книгам, наша співрозмовниця розповіла про династію бібліотекарів.
[quote_kp type="inr_left" text="Валентина Кузьмич: Можна сказати, що це – «генетичний код». У нашій сім'ї – три покоління бібліотекарів]- Можна сказати, що це генетичний код. У нашій сім'ї – три покоління бібліотекарів: моя мама, я, а нещодавно до мене приєдналася донька, – сміється наша співрозмовниця. - У нашій сім'ї так люблять книги, що вже 3 роки ми взагалі не вмикаємо телевізор.
[/quote_kp]
Проте бібліотекарем Валентина була не завжди:
- Я починала як вихователь дитячого садка. У мене перша освіта – педагогічна. А у 90-ті роки, перед виходом на пенсію, мама запропонувала мені зайняти її місце. Я скористалася цією можливістю, перевчилася на бібліотекаря та почала працювати на новій посаді.
Валентина переконана - незважаючи на наявність таких альтернатив для читання, як телебачення та інтернет, книги будуть важливими завжди.
- Читала, що колись люди злякалися друкарського верстата. З його появою багато хто пророкував кінець книжкової ери: до цього часу книги переписували. Проте нічого не змінилося. Люди читали, читають і читатимуть. Просто згодом книга вдосконалюється.
Багато українців відгукнулися на прохання Валентини Кузьмич та надсилають книги з усієї країни. Фото: facebook.com/Валентина Кузьмич
Холод та відсутність затишку
Як виявилося, брак дитячої літератури – не єдина проблема сільської бібліотеки. За словами Валентини, будівля давно потребує ремонту.
- Насамперед, я хотіла б поміняти піч, щоб у нас було тепло, і зробити ремонт, щоб стеля не впала мені на голову, - сміється наша співрозмовниця. - Багато бібліотек скаржаться на те, що у зимовий час у приміщенні холодно. Немає ніякого комфорту, люди не можуть прийти до нас, щоб спокійно почитати. Ремонт у будівлі не проводили із радянських часів. Все залишилося так, як було за СРСР – зовнішній вигляд будівлі, інтер'єр, старі книги. Бракує сучасних меблів, затишку. Особливо убого сільські бібліотеки виглядають на тлі відремонтованих офісів з новими меблями та технікою.
Валентині Кузьмич хотілося б осучаснити приміщення бібліотеки, щоб було тихо, тепло, комфортно, щоб з'явилися зони для дітей та відпочинку: не лише сам бібліотекар, а й приміщення має бути сучасним.
