Метеоролог Наталія Птуха: Люди дивляться прогнози на якихось GISMETEO та SINOPTIK. Але там немає синоптиків
«Знову не та погода вдома», - вирішили нещодавно у Кабінеті міністрів Дениса Шмигаля та затвердили Стратегію розвитку Укргідрометцентру. Головна мета – домогтися від синоптиків чіткішого прогнозу погоди.
Звучить прикро, але може й не далеко від істини? Про це «КП в Україні» поговорила із синоптиком Українського гідрометцентру Наталією Птухою.
Достовірний прогноз – лише на 2-3 дні
- Наталю, наскільки точні сьогодні прогнози погоди?
- Найякісніший прогноз ми даємо на найближчу добу з точністю 95-98%. Більш-менш достовірний прогноз погоди можна отримати на 2-3 дні наперед. Звичайно, що далі, то прогноз менше відповідає реальності. Тому немає сенсу дивитися погоду на тиждень наперед.
Довгострокові прогнози розраховують на основі математичних моделей. Вимірювання та розрахунки оновлюються кожні 3 години. І за цей час довгостроковий прогноз може суттєво змінитись.
- Але якщо ви даєте доволі точний прогноз, тоді чим незадоволений Кабмін?
- Відбуваються ситуації, коли потрібно попередити людей про небезпечні природні явища. Ось тут ми можемо помилитись. Наприклад, вказати більшу або меншу площу території, якій загрожує небезпека.
Для деталізації, щоб дізнатися, де і коли конкретно пройдуть грози, шквали та гради, потрібне спеціальне обладнання. Наприклад, без радару ми, як сліпі, дамо загальний прогноз погоди на завтра, але точно вказати, на якій території чекати на розгул стихії, не зможемо.
Уся Європа та Америка покрита радарами та автоматичними станціями. Там бачать, де виникають катаклізми, і за кілька годин сповіщають про небезпеку. Ми теж зможемо, якщо провести технічне переоснащення.
- То що насамперед потрібно?
- По-перше, ми хочемо, щоб наземні прилади були сучаснішими, по-друге, щоб їх було більше.
Крім того, нам не вистачає радіолокаторів. Повноцінний і працюючий є у Борисполі, але його зовсім недостатньо: він покриває лише Київську, Черкаську, Житомирську та трохи Чернігівську області.
Синоптик каже, що більшість нашої техніки застаріли. Непогано було б поновити наземні прилади. Фото: facebook.com/UkrHMC
В Україні 169 метеостанцій, але цього замало
- Як взагалі прогнозують погоду?
- Для цього існує безліч способів. Ми аналізуємо дані, зібрані з метеорологічних станцій у всьому світі, та створюємо спеціальні карти. Дивлячись на них, синоптики бачать, яка погода наближається до нашої території.
Враховуються й профілі атмосфери. Їх визначають аерологічні зонди – кулі із прикріпленими датчиками. У нас в Україні їх лише 6.
Використовують знімки із супутників та математичні моделі, які є у всіх світових центрах. Найбільш популярні центри - американські, англійські та німецькі. Саме їх використовують більшість синоптиків.
- А ми якими користуємось?
– Тими, які є у вільному доступі. Деякі з них призначені для нашої території. Наприклад, голландська модель прораховує погодні явища для метеостанцій України. До речі, ми маємо 169 метеостанцій, але нам цього недостатньо. В Україні є адаптована модель, яка створена на базі американської. Проте для точнішого прогнозу погоди потрібно мати свою регіональну.
Ще нам не завадить мережа автоматичних станцій, яка дуже розвинена в Європі та Америці. Показники температури, вологості, швидкості вітру фіксуються автоматично. Хоча роль синоптиків також важлива. Спостерігач зверне увагу на явища, які з якихось причин пропустила машина. Наприклад, через туман техніка може не помітити, коли випаде град. А людина – помітить та зафіксує.
Молодь не приходить працювати
– Де навчаються на метеорологів?
– Синоптиків готують у Київському університеті ім. Тараса Шевченка на географічному факультеті на кафедрі метеорології та кліматології. А на кафедрі гідрології та гідроекології готують гідрологів. Також на синоптиків можна вивчитися в Одеському екологічному університеті.
– А студентів навчають на сучасному обладнанні?
- Дивлячись із чим порівнювати: якщо з європейськими країнами, то там інший рівень. Але ми прагнемо кращого. Київський університет має кілька міжнародних проектів. Там встановили навчальну метеостанцію, з'явилася інтерактивна лабораторія. Завідувач кафедри намагається йти в ногу з часом, і це тішить. Щодо Одеси нічого не можу сказати.
- Значить, із фахівцями у цій галузі проблем немає?
– Проблема в іншому: молодь не йде до нас працювати. Гідрометцентр - бюджетна організація, зарплати невисокі. Тому деякий дефіцит із спеціалістами ми відчуваємо. Але не критично, особливо у столиці.
А ось на периферії – інша картина. Досвідчені метеорологи переживають через відсутність нових кадрів. Сподіваємося, завдяки Стратегії Кабміну ситуація зміниться на краще. Хоча про підвищення зарплат не йдеться.
- Обладнання, молоді фахівці... Які ще є проблеми?
- ЗМІ часто пишуть про прогнози, посилаючись на якісь GISMETEO чи SINOPTIK. А там синоптиків немає! Ніде, окрім офіційного сайту Гідрометцентру, немає кваліфікованих спеціалістів. Тому якщо хочете дізнатися точний прогноз, перевіряти потрібно тільки офіційний сайт.
Наразі ми думаємо, як донести інформацію про погоду до населення через соціальні мережі. За кордоном це питання давно вирішене. А у нас до погоди ставляться несерйозно чомусь. Це неправильно! Адже якщо вчасно не попередити про критичні природні явища, людина не зможе зреагувати правильно. А це питання безпеки та життя людей.
