Що таке медична таємниця і коли її можна виказати
Відмова народних депутатів порахувати відсоток вакцинованих виглядає особливо цинічно на тлі статистики, яку щодня видає народу МОЗ. У політиків, бачте, богу богове! Згадали наші обранці і про медичну таємницю, і про закон про персональні дані, який їх охороняє на відміну від решти.
«КП" в Україні» поцікавилася, що думають із цього приводу юристи.
Питання швидше філософське
Першу спробу вивідати «великий депутатський секрет» було зроблено на початку травня. На запит «Української правди» Міністерство охорони здоров'я, яке зобов'язане збирати об'єктивні дані щодо вакцинованих з усієї країни, відповіло, що розпорядником інформації щодо депутатів та апарату Ради не є. Бо це – медична таємниця!
Тонкий промінчик світла на цю таємницю періодично спрямовував голова комітету парламенту з охорони здоров'я Михайло Радуцький. У вересні він назвав «ганьбою», що 50% депутатів не вакциновано. Через місяць довів цю цифру до 60 – 65%, але теж на око. Бо «страшна» таємниця нікуди не поділася. Вона існує й досі.
- Питання, що таке медична таємниця, скоріше філософське. У законодавстві її виписано дуже нечітко. По суті, це інформація, яка стосується всіх даних, отриманих при наданні медичної допомоги. Записи у медкартці, результати аналізів, діагноз і навіть сам факт звернення до лікаря, – каже директор Центру медичного та репродуктивного права Сергій Антонов.
Що ж до вакцинації, вона існує у двох видах. Є вакцинотерапія, тобто лікування введенням вакцин. А є профілактична вакцинація – для попередження хвороб та спалаху епідемій.
– Формально профілактичну вакцинацію теж можна віднести до медичної таємниці, оскільки вона проводиться медиками та у спеціалізованому закладі. Але якщо щеплення проти коронавірусу у нас уже роблять скрізь, включаючи базари, вокзали та торгові центри, то медичним втручанням у рамках медустанови це можна назвати з великою натяжкою, – зазначає юрист. - Швидше публічна процедура.
Це як на війні – свої закони
Антивакцинатори активно апелюють до Конституції, недоторканності людини, конвенції про права. Тоді зайдемо з іншого боку. Ви хворі на коронавірус, це підтвердив ПЛР-тест, і це ваша медична таємниця. І якщо ви підете на самоізоляцію, ви її розкриєте для колег, друзів, знайомих. А ви не бажаєте! Таємниця – святе! Тому ходите де хочете і сієте вірус, який для іншої людини може стати смертельним?
Тож за таке, скажете, і кримінальну справу можна відгрібти? Можна. Тому що всі права десь починаються та десь закінчуються.
- Є конкуренція публічного інтересу й приватного. У разі епідемії, а тим більше пандемії, як наразі, публічний інтерес переважає над приватним. Принципи приватності не діють. Це як на війні, коли запроваджуються закони особливого часу. У нас оголошено карантин. Кожен, хто не погоджується з його правилами, підвищує епідемічну загрозу, – наголошує Сергій Антонов.
До речі, коли у лютому 2020 року до Нових Санжарів привезли евакуйованих з Китаю українців і почалася паніка, секретар РНБО Олексій Данилов пообіцяв зробити публічною інформацію про всі результати тестів, хоча вони значно більше представляли медичну таємницю, ніж наразі укол у плече.
Ще зазначимо, що проти вивідування медичної таємниці своїх виборців депутати не заперечують. А як тоді назвати повальні перевірки сертифікатів про вакцинацію у транспорті, торгових центрах, кафе? Депутати в трамваях, звичайно, не їздять, але вони мають зустрічатися з народом, і ніде не записано привілей вільно на цей народ чхати.
Вчителеві – учительово…
Є в арсеналі наших слуг – у прямому та переносному сенсі слова – ще одна відмазка. Заступник голови Ради Олександр Корнієнко відмовився назвати журналістам кількість вакцинованих депутатів, посилаючись на закон про персональні дані.
Конфіденційна інформація – це також дуже широке і розпливчасте поняття. Починаючи від конкретики - ім'я, прізвище, номер паспорта, адреса, код - і закінчуючи амурними пригодами, контактами та хобі. Словом, все, про що ви не бажаєте нікому повідомляти. Теоретично інформація про вакцинацію також може входити до цього переліку.
А тепер згадаємо, як наполегливо в Україні вакцинують педагогічний склад. Дані про кожного уколотого вчителя, вихователя, лектора вишу передаються до районного, міського відділу освіти. Міносвіта звітує перед усією країною про відсоток вакцинованих освітян. У школах, де є «відмовники», їхні імена видають батькам, щоб ті давили та третирували.
Те саме з понеділка відбуватиметься з чиновниками, яких без довідок про вакцинацію відправлять додому.
- Право не сприймає подвійних стандартів. Не може бути один закон для освітян, інший – для депутатів. Якщо в масштабах країни було вирішено, що інформація про вакцинацію підлягає розголошенню, то вона вже не є конфіденційною і не належить до персональних даних, які перебувають під захистом, – каже колишній заступник генпрокурора адвокат Олексій Баганець.
А якщо звернутися до практики Європейського суду з прав людини, то вона свідчить, що публічні особи, якими є наші депутати, мають менший рівень захисту від втручання в особисте життя і від розголошення конфіденційної інформації. Це пояснюється зокрема тим, що представник влади чи політик має вплив на суспільство. Він повинен жити і поводитися так, щоб його не було в чому дорікнути.
…А просили ж, Господи, не імена та прізвища, щоб камені слідом жбурляти. Усього-нічого: порахуйтеся та назвіть відсоток. Навіть не зрозумієш, страшно їм це зробити чи соромно.
