Що таке Донбас? Лікнеп для секретаря РНБО
І тут виникають питання, швидше за для роздумів, ніж для конкретних висновків. Адже немає ще окреслених тонкими межами Буковини, Прикарпаття, Закарпаття, Слобожанщини. Але ніхто не заперечує факту їх існування. Чому в немилість потрапив саме Донбас? Так, самий громіздкий, самий незграбний, спірне... Але свій, рідний. Вчора ще був Донбасом, а сьогодні чиновник вищої категорії ошелешує - не було ніколи і взагалі забудьте це слово. Ну, це навряд чи.
|
Почнемо з того, що пан Данилов як людина, народжена на землі Донбасу і який тривалий час був мером Луганська, повинен знати очевидні речі. Визначення "Донбас" склалося ще в XVIII столітті. Це скорочена назва Донецького вугільного басейну. Спочатку до нього відносили східну частину Катеринославської (Дніпропетровська область), південну частину Харківської губерній і південно-західну частину територій Війська Донського. Уже тоді вважалося - у цих земель були загальні культурно-історичні, політичні і соціальні особливості.
Тобто, за умовчанням, ці землі вже тоді називали "Донбас". Центр - нинішній Донецьк, спочатку Юзівка, потім Сталіно. І до відома, Юзівка - на честь британського підприємця Джона Юза, який відкрив тут перший металургійний завод. Сталіно - зовсім не на догоду Сталіну, ключове слово було - сталь. Шахти і вугілля йшли другим номером. Був ще епізод, коли місто назвали Троцького, але дуже ненадовго, одумалися - перейменували.
Значення Донбасу і всього регіону в перші роки СРСР недооцінювати не можна було. Вугілля, енергетика виходили на перший план і без Донецького вугільного басейну, що знаходиться в потрібній близькості від ключових міст країни (на відміну від Кузбасу) держава просто б замерзло.
Тоді на початку 20-х років тут була створена Донецько-Криворізька Республіка (очолювана авантюристом-більшовиком Артемом (Сергєєвим)) як альтернатива державі, створюваному в Києві Петлюрою.
Цікавий факт: маршал Пілсудський, об'єднавшись з Петлюрою проти Рад, категорично відмовився йти з військом на Донбас. Сказав, "Київ-то ми візьмемо, а далі - самі, свят-свят". Петлюра не наважився, в результаті - програв.
Донбас був в центрі уваги і після Другої світової війни. Всі ті ж потреби країни - метал і вугілля - стояли першим номером на порядку денному в Москві. Тоді сюди ешелонами відправляли самих "правильних" комсомольців. Географія нових донеччан: Харків, Одеса, Білорусь, Владивосток, Мурманськ, Курськ. Все змішалося. В результаті вийшла дивна ситуація - абсолютно російськомовний Донецьк і україномовні села буквально в 10 кілометрах від нього. Втім, людей це не бентежило. Працювали, жили, дітей народжували.
На стику 80-х, в період кінця епохи Брежнєва, тут простий шахтар заробляв мінімум 400 рублів. Середній заробіток інженера - 200 рублів. Донецьк був обласканий владою і заможний. Навіть намагався конкурувати з Києвом в статусі головного міста України. Знову ж перемога в цій суперечці Києву дісталася в першу чергу завдяки більш вдалому географічному положенню. Тоді ж народився міф про "місті мільйона троянд". Потрібно було підтримати чимось дух донеччан. Відтінити, дати привід для гордості, створити ефект нової "радянської Америки", де люди, що потрапили сюди звідусіль, змогли об'єднатися в нове громадське формування, базу національностей і мовних бар'єрів. "Донбас Арена" - новий символ міста і регіону - з'явиться вже в іншу епоху і при іншій владі. Але слово "Донбас" завжди було очевидним і своїм.
І ще. Здається, що посада секретаря РНБО - це, скоріше, робота ефективного менеджера, а не доморощеного картографа. Покличте істориків, нехай вони поміркувати на тему, чи існував історично Донбас чи ні. Бажано, щоб серед них був і експерт з непідконтрольних територій. Так, для об'єктивності розуміння.
І хотілося б крім усього іншого поцікавитися. Чи то зараз час, щоб піднімати подібні теми? Адже будь-яка додаткова іскорка, будь необережно сказане слово-подразник може додати вогню в той багаття війни, який ми і без цього не можемо загасити вже сім років.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
