На Закарпатті лікарі врятували життя чоловіку, у якого серце зупинилося на 25 хвилин. Колеги на місці події та медики бригади швидкої безперервно проводили серцево-легеневу реанімацію. Про це у Facebook повідомила "103 Закарпаття - ЗЦЕМД МК".
- В Ужгороді на одному з підприємств відбулася подія, яка є найкращим підтвердженням медичної істини: життя людини в руках того, хто в критичний момент поруч. Чоловік (53 роки), раптова зупинка серця під час роботи. Колега миттєво викликав «103» та негайно розпочав серцево-легеневу реанімацію (СЛР). Бригада №100 прибула за лічені хвилини й продовжила боротьбу. Через 25 хвилин безперервних реанімаційних заходів серцевий ритм було відновлено, - йдеться в повідомленні.
Пацієнт наразі перебуває у реанімації під постійним наглядом лікарів. Його стан важкий, але стабільний, і завдяки тому, що мозок отримував кисень ще до приїзду медиків, він має шанс на одужання та повноцінне життя.
Медики зазначили, коли серце зупиняється, кров миттєво перестає циркулювати. Мозок - найчутливіший орган. Він може вижити без кисню лише 4-5 хвилин, після чого починаються незворотні зміни та загибель клітин кори головного мозку.
- Час доїзду швидкої навіть за ідеальних умов (затори, дистанція) може перевищувати цей критичний поріг. Ваші руки — це механічний насос. Правильне натискання на грудну клітку підтримує мінімально необхідний тиск, щоб «проштовхувати» залишки кисню до мозку та самого серцевого м'яза. Ваші дії до нашого приїзду — це той самий місток життя. Без нього, на жаль, дорогоцінний час може бути втрачено безповоротно, і навіть найвищий професіоналізм медиків не завжди може повернути людину до життя, - додали вони.
Серцево-легенева реанімація - це фізично складний та технічно точний процес. Потрібно знати: де правильно прикладати сили, глибину та частоту натискань (100–120 разів на хвилину) та як уникнути виснаження у перші дві хвилини.
Медики радять пройти сертифіковані курси з домедичної допомоги (BLS), де навички відпрацьовують на манекенах до автоматизму, щоб у критичній ситуації діяти не емоційно, а за допомогою м’язової пам’яті.