• Головна
• Події

Фото: esbu.gov.ua

Ситуація, в якій опинився директор CEO Club Ukraine Дмитро Карчук, наочно ілюструює, які пастки можуть готувати нам розвинуті технології. Керівника топової бізнес-спільноти арештували за підозрою у крадіжці великої партії… електровелосипедів у Німеччині. Зараз його порятунком займається група адвокатів разом із закордонними колегами.

Коментарі в соцмережах свідчать, що випадки, коли українці мусять розплачуватися за чужі провини, скоєні за кордоном, непоодинокі. В кримінології таке явище називається підміною або крадіжкою особистості. Як це відбувається і чи можна убезпечитися - в огляді Коротко про.

Що сталося

У віторок, 28 липня, в пресі з’явилося повідомлення, що під час спроби заїхати на територію Польщі в Будомежі був затриманий 35-річний громадянин України, який викрав велосипеди, загальна вартість яких після конвертації в польську валюту оцінюється у понад пів мільйона злотих.

Подія, що стала причиною для затримання, сягає 2024 року, коли розшукувана особа у Німеччині видала себе за співробітника транспортної компанії і вивезла зі складу 171 електробайк. До кінцевого пункту вантаж не дістався.

У неділю соцмережі зарясніли повідомленнями, що арештантом, якого перевезли до Перемишля, виявися Дмитро Карчук. Про це повідомив, зокрема, президент CEO Club Ukraine Сергій Гайдачук та інші учасники клубу. За ґратами Дмитро опинився на підставі європейського ордеру на арешт. За злочин, який йому інкримінують, передбачено до 10 років позбавлення волі.

Дмитра Карчука арештували по звинуваченні в крадіжці електровелосипедів, яку хтось скоїв під його іменем. Фото: ФБ Сергій Гайдайчук

Що таке європейський ордер на арешт

Це судове рішення, ухвалене в одній із країн Європейського Союзу, яке вимагає від інших країн ЄС затримати та передати людину за місцем відкриття кримінального провадження або суду. Зазвичай на передачу відводиться кілька тижнів. Від екстрадиції вона відрізняється тим, що контакти відбуваються виключно між судами, йдеться про виконання ЄОА, а не про його обґрунтованість, рішення має бути ухвалене не довше як за 60 діб.

При традиційній екстрадиції запит проходить через міністерства закордонних справ та юстиції, тобто присутня політика. Країна, яка вимагає видачі підозрюваного, має довести, що він скоїв саме злочин і немає інших мотивів для переслідування. Процедура може тривати роками.

Приклад Дмитра Карчука свідчить, що людина, на яку виписаний європейський ордер на арешт, - знає вона про це чи ні - однаково опиниться за ґратами в державі, де її затримали, хоча в реальності діяла зовсім інша особа.

Як використовують чужі дані

Шахрайські схеми передбачають багато способів заволодіти і скористатися чужою персональною інформацією. Доступ до пошти, банків або соцмереж можна отримати через підроблені сайти офіційних установ і організацій, електронні листи з привабливими пропозиціями, дзвінки на номери телефонів і тому подібне.

Чужі ПІБ, паспортні дані, персональний ідентифікаційний код часто використовуються для оформлення кредитів і скоєння інших шахрайств під чужою подобою. Функціонуючи в суспільстві, людина залишає свій повний пакет персональних даних у відділах кадрів, реєстрах податкової, банках, сервісних центрах, під час акредитації на офіційні заходи… Всі закриті бази при бажанні відкриваються, персональними даними активно торгують в даркнеті (прихованій частині інтернету, яку не показують звичайні пошуковики).

Велика ймовірність, що особи, які внесли дані Дмитра Карчука в документи на вантаж, абсолютно його не знали. Просто висмикнули цю ідентичність з картотеки, яку копичили для низки злочинних оборудок. Цю версію частково підтверджує повідомлення Бюро економічної безпеки України про викриття масштабної транснаціональної схеми друку українських документів для іноземців.

В цеху, що діяв на території Київської області, виготовлялися внутрішні та закордонні паспорти, дипломи вишів, посвідчення водія, свідоцтва про народження та шлюб, документи на нерухомість, земельні ділянки. Виходячи з пояснення, що все це використовувалися «для незаконного перебування та вільного пересування територією країн Європейського Союзу, а також нелегального в’їзду до Канади», документи друкувалися на офіційних бланках, тобто були фальшивими лише по суті, технічно - правильними. Не виключено, що під чужі фото могли підкладатися ПІБ та інші дані реальних людей.

Так само, як вважають колеги Карчука, могло сталося і з Дмитром. Шахраї використали документи, які при перевірці не містили ознак підробки.

На Київщині викрито кримінальний бізнес із виготовлення фальшивих документів - документи друкувалися на офіційних бланках і, по суті, були реальними. Фото: esbu.gov.ua

Як може розвиватися ситуація

Захисники українського бізнесмена вже зібрали пакет свідчень його непричетності до крадіжки в Німеччині: не перетинав кордон в період скоєння злочину, перебування у Києві на реабілітації після операції підтверджується білінгвом (фіксацією дзвінків з певного місця), показами свідків, фото та відео, не міг керувати вантажівкою, бо не має прав на відповідну категорію і так далі. Однак польська Феміда не повинна аналізувати ці докази. Вона лише ухвалює рішення: виконати європейський ордер на арешт Карчука чи відмовити через ризики порушення прав людини.

У Німеччині, так само, як в Україні, діє презумпція невинуватості - слідство і прокурор повинні доводити провину підозрюваного, а підозрюваний - право мовчати. Однак на практиці, як кажуть юристи, все відбувається навпаки. Як у нас, так і в них. «…Міжнародна правоохоронна система працює так, що людина може бути позбавлена свободи, власного часу, терпіти фізичні та моральні страждання через такі помилкові затримання. Ти фактично є жертвою чужого злочину, але саме на тобі лежить тягар доказування - що це не ти, що в тебе є беззаперечне алібі», - пише одна із захисниць польського бранця Лана Синичкіна (Лана Севастопольська).

Коли матеріал готувався до друку, Дмитро Карчук п’ятий день знаходився під арештом. Адвокати та друзі клопоталися про його звільнення під заставу або на поруки.

Чи можна підстрахуватися?

Учасники соцмереж цікавляться, як дізнатися, чи знаходиться їх персональна інформація у розшуку. Такі пошуковики є, але жоден з них не дає стовідсоткової гарантії.

Інтерпол. На офіційному сайті є розділ "View Red Notices" - переглянути червоне повідомлення. Така картка є запитом для поліції всього світу про розшук і затримання конкретної особи. Треба ввести ім’я, прізвище, громадянство. Якщо є збіги, система їх покаже. Однак на загал виставляється лише до 10-20 відсотків червоних карток, більшість доступна лише поліції.

Європол. Працює публічний сайт "EU Most Wanted". Однак він містить інформацію лише про найбільш небезпечних злочинців, які розшукуються за тяжкі злочини проти життя та людства. Менш тяжких - крадіжок, завдання збитків - у цьому списку немає.

Якщо потрібно дізнатися статус конкретної особи у закритих базах або з'ясувати наявність міжнародного переслідування, необхідно звертатися до адвоката, який зробить запит через представництва міжнародних правоохоронних відомств.

Однак не тільки розшук може стати підставою для неприємностей. Коментатори новини про Карчука згадують випадки, коли ще до війни їх рідних чи знайомих не пускали до Шенгенської зони через заборону на в’їзд за вчинки, яких реальні люди не скоювали.

Біометрика також була доступна шахраям. Фото: esbu.gov.ua

Як діяти, якщо затримали через двійника, хто може допомогти

Що стосується саме двійника, то офіційних рецептів немає. На випадок затримання або арешту за кордоном Департамент консульської служби МЗС України дає універсальні поради:

• наполягайте, щоб про факт вашого затримання невідкладно поінформували посольство або консульство України, апелюйте до Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року,
• поводьтеся з представниками правоохоронних органів спокійно, ввічливо, не чиніть опору та уникайте дій, що можуть бути розцінені як провокативні,
• намагайтеся отримати детальну інформацію про причини вашого затримання та висунуті обвинувачення,
• пам’ятайте, що вам зобов’язані надати адвоката та перекладача,
• дотримуйтесь порад консула та адвоката щодо алгоритму дій для забезпечення належного правового захисту.

До речі, з 1 серпня цього року для України офіційно набрала чинності Конвенція про міжнародний доступ до правосуддя (1980 року). Українці можуть отримувати безоплатну правничу допомогу в 28 країнах-учасницях конвенції на тих же умовах, що й місцеві жителі. Подавати і надсилати звернення по допомогу належить через наш Мін’юст. Як працюватиме цей механізм, покаже практика.