Битва за воду: ворог атакує Карлівку, що стоїть біля головного водосховища Донбасу
Успіхи ЗСУ у Курській області, безумовно, не можуть не вражати: менше ніж за три тижні українським військовослужбовцям вдалося створити справжній котел: оточили угруповання російських солдатів - майже 3000 осіб. Однак у Донецькій області ситуація зовсім інакша: ворог посилив натиск і практично щодня рапортує про «звільнення» одного-двох сіл.
Основні сили окупантів рухаються у бік стратегічно важливого Покровська, який знаходиться майже на кордоні з Дніпропетровською областю, а на шляху вони мають не менш важливий вузол – Карлівку. За останні дві доби ворог просунувся в боях на території села та розташованого поруч водосховища. Коротко про розповідає, чим може загрожувати цей крок супротивника.
Через Карлівку – до Покровська
«Ворог прискореними темпами просувається на Покровському напрямку. За один день росіяни захопили Новожеланне, Камишівку та Заповітне. Враховуючи нинішнє розташування військ, найближчими днями вся територія від Карлівки і до Селідово автотрасою Донецьк – Покровськ може опинитися в руках росіян», - пишуть соцмережі з посиланням на слова українських бійців. Хтось може побачити «зраду» у цих повідомленнях, але треба визнавати тактичні успіхи росіян хоча б для того, щоб розробити адекватні контрзаходи.
Так, росіяни йдуть швидко, що спростовує часту тезу про нестачу солдатів ЗС РФ. Численні «м'ясні штурми» вже мали дати зрозуміти, що противник не шкодує свій особовий склад. Тим більше, коли йдеться про Карлівське водосховище, яке напуває водою всю північ Донецької області: той же Покровськ, Мирноград, Селидове, Гродівку та десятки сіл та селищ. Простіше кажучи: якщо буде захоплене водосховище – і так безводний регіон стане ще сухішим.
Саме село Карлівка цікаве лише в історичному контексті: у 2014 році тут точилися важкі бої все за той же контроль над водосховищем. Тоді проросійські озброєні сепаратисти у травні 2014-го захопили село і дамбу водосховища та замінували прилеглі території. Українські підрозділи ЗСУ, а також добровольчий батальйон «Донбас» стримували тиск, зазнаючи втрат. Сепаратисти застосовували проти них танки, БРДМ, ствольну та реактивну артилерію. Лише у липні українцям вдалося вибити окупантів із села та зачистити його, а також просунутись ближче до Донецька – до селища Піски.
2022-го російська армія пішла у наступ на північ Донецької області з метою вийти на її кордони та оголосити про «звільнення» всього регіону. Поки що росіяни обламують зуби об Карлівку, але не припиняють її штурмувати.
За даними перепису 2001 року, у селі проживало 414 осіб. Є підозри, що після 2014-го кількість жителів значно зменшилася, а після 2022-го, найімовірніше, дорівнює нулю. Укріплення та фортифікації на території села навряд чи сприяють наявності там мирних жителів – безперечно українські солдати вивезли тих, хто залишався, якщо такі були, у безпечне місце.
У ході боїв греблі водосховища вже суттєво постраждали, про їх нинішній стан нічого невідомо. Фото: ТГ-канал
Дамба, за яку воюють
Карлівське водосховище – це штучне водоймище на річці Вовчій (басейн річок Самара та Дніпро). Між ним та Донецьком – менше 40 кілометрів, тому тут зберігалися запаси питної води для Донецька та для виробничих потреб шахти «Краснолиманська» у смт Родинське тощо. Також Карлівське водосховище – це один із елементів каналу Дніпро – Донбас.
Контролювати водосховище та дамбу – значить, контролювати постачання питної води мирним жителям цієї частини регіону. Дати воду чи приректи їх на постійну спрагу, виставляючи свої умови владі? Це одна з ідей-фікс окупантів. Минулого року ЗС РФ підірвали дамбу постійними ударами ракет та артилерії. Вода мало не затопила довколишні села, але тоді українській владі вдалося впоратися з проблемою, бо були готові до такого повороту.
Навесні цього року були чергові заяви про підрив греблі, проте підтвердити їх росіяни не змогли. Це не завадило їм заявляти про те, як вони «погнали ЗСУ» до самого Селидова, бо після Карлівки великих населених пунктів немає і зміцнитись українцям, мовляв, ніде. Ось-ось вони захоплять дамбу та переріжуть постачання українських військ. При цьому росіяни навіть стверджують, що чули, як головком ЗСУ Олександр Сирський у Генштабі вимагав «вчепитися зубами в Карлівське водосховище» та пообіцяв репресії тим, хто надумає відступати.
З останніх повідомлень росіян: вже заявляють, що контролюють частину греблі, а іншу половину замінували українці. Залишилося лише «звільнити» село Калинове – і водосховище у Карлівці повністю перейде під контроль росіян.
Розуміють це і у Збройних силах України, тому Калинове поки що так і залишається «незвільненим», як і дамба, і водосховище.
Поки достеменно відомо, що ворог наступає, Карлівка у великій небезпеці, як і Покровськ, Костянтинівка, Курахове… Відомо, що вдень та вночі росіяни підтягують резерви – до районів бойових дій йде військова техніка. За розмовами, захопити Покровськ потрібно до певної дати (24 серпня, 1 вересня, 11 вересня, початок листопада), проте дати явно будуть скориговані ЗСУ.
