Від "солі для ванн" до ведмедиків з мармеладу: що відомо про "Хімпром", з яким воюють десять років
Другий сезон "Карфагену" - резонансне розслідування НАБУ - стосується "Хімпрому". Це транснаціональний синдикат, що пустив свої коріння щонайменше в 10 країнах колишнього СРСР та Євросоюзу. На жаль, в центрі його активності опинилася і Україна. Що відомо про злочинну організацію і яке від неї пішло лихо - в огляді Коротко про.
Місто хіміків
Батьківщиною "Хімпрому" вважається Стерлітамак у Башкорстані. Це типове індустріальне місто, де багато хімічних та нафтових підприємств. У соціальному плані досить депресивне - з низькими зарплатами для молоді на заводах, браком умов для здорового дозвілля, зате насичене "знавцями таблиці Мендєлєєва".
Єгор Буркін, він же Єгор Левченко, він же «Мексиканець». Скрін відео
Одними із таких "розумників" були троє випускників місцевого філіалу Уфімського нафтового університету - Єгор Буркін, Олександр Щипцов та Андрій Вигель, які не бачили для себе інженерної кар’єри, зате добре розбиралися в хімічних сполуках. Трійця вирішила взятися за виготовлення так званих "солей для ванн", які набирали популярності як наркотики нового покоління - аналоги амфетаміну. Через прогалини в законодавстві їх можна було маскувати під суміші для побутових потреб. Отже, з назвою "Хімпром", запозиченою із низки відомих радянських виробництв, змовники майже не збрехали.
Орієнтовний час зародження синдикату відносять до 2012 року. Перші лабораторії носили фактично законний характер - організатори реєстрували ТОВ з виробництва побутової хімії чи антисептиків, які розміщували в промислових зонах, щоб сморід від підпільного варіння прекурсорів змішувався з іншими викидами. Для таких "товариств" через мережу дистриб’юторів відкрито закуповувалися найновіше на той час обладнання та хімікати - цього добра в Стерлітамаку було повнісінько. Щоб прикрити невиправдані витрати енергії, яких вимагав нелегальний процес, цехи підключали до джерел великих виробництв.
Ще одною ширмою стала мережа СТО, під які орендували великі ангари. Тут проводилися як ремонтні роботи, так і виготовлялася "косметика для автомобілів". Якщо до якоїсь суміші у контролерів з’являлися запитання, хімічний склад дещо видозмінювали - і заборонене переходило в розряд дозволених.
Робочих рук не бракувало, за "ліві" підробітки охоче бралися молоді робітники, студенти, дипломовані хіміки та ІТ-фахівці. Буквально за кілька років кримінальне підприємництво виросло в міцне організоване злочинне угрупування. На початковому етапі "солі для ванн" та подібна продукція вільно продавалися на відкритому сайті "Хімпрому" і тільки з розростанням скандалу перейшла на темну сторону інтернету.
Кол-центри та вербування
Завдяки зв’язкам, хабарям та "даху" в поліції продажі наркоречовин поширилися на всю Росію, захопили Білорусь, Казахстан, Україну, Польщу та Литву, а за деякими даними - і Німеччину. Якщо більш благополучні країни розглядалися як ринки збуту, то менш заможні - як джерела робочої сили. Оголошеннями про набір фасувальників, логістів чи експедиторів повнився і український сектор інтернету. Завербованих або перевозили до Росії, де перетворювали на виробників отрути, наркокур’єрів чи закладників, або залишали підтримувати кримінальний бізнес на українських теренах.
Паралельно "Хімпром" освоював ще одну прибуткову гілку - скандально відомі шахрайські кол-центри, де у людей телефонами виманювали персональні дані та банківські реквізити. Через частину таких кол-центрів проводився і рекрутинг для наркоіндустрії. В організації панували жорстка ієрархія і конспірація, запозичені з досвіду італійської мафії: між керівниками та виконавцями існував ланцюжок посередників, спілкування відбувалося через месенджери під вигаданими позивними. Якщо в Росії чи Україні поліція ловила якогось закладника, він не міг вивести на когось вище себе, бо канал спілкування з куратором одразу закривався. Дисципліну в ОЗУ забезпечували жорсткі каральні методи - від великих штрафів до фізичного впливу.
Легалізація грошей від наркоторгівлі чи шахрайських схем традиційно відбувалася через криптовалюту, інвестиції в будівництво, купівлю нерухомості та численні ТОВ, які оформлювалися на підставних осіб.
"Запасний аеродром" і вчасна втеча
Російська поліція довго демонструвала сліпоту і німоту щодо "Хімпрому", але його зухвалість вийшла з берегів. У розробку наркосиндикат взяли з 2016 року, а у лютому 2017-го світ дізнався про розгромні рейди і, власне, масштаб синдикату. Правоохоронці припинили існування кількох крупних лабораторій, де вироблялося до 500 кілограмів наркотиків на тиждень. Преса писала, що це лише верхівка айсберга, однак визнавала факт, що ділкам трохи "дали по руках".
В ході операції було вилучено 4 тонни синтетичних наркотиків та реагентів, затримано 67 учасників мережі. 47 із них виявилися громадянами України, яких використовували як кур’єрів та лаборантів. Пізніше Національна поліція України офіційно визнає їх жертвами торгівлі людьми.
Тим часом організатори картелю відбулися легким переляком. Єгор Буркін був серед арештованих, але попри тяжке звинувачення в організації злочинної спільноти вийшов із СІЗО на підписку про невиїзд. Скориставшись нагодою, він перемістився на "запасний аеродром", який давно готував - переніс більшу частину кримінального бізнесу в Україну. Сюди підтягнулися і його ближчі спільники. Пропусками за кордон стали українські паспорти, оформлені за корупційними схемами. Сам Буркін отримав такий паспорт на ім’я Єгора Васильовича Левченка ще в жовтні 2014 року за "територіальним походженням" - на підставі вигаданих родичів.
Після скандалу навколо "Хімпрому" у 2017 року Державна міграційна служба України визнала надання громадянства Буркіну-Левченку неправомірним. У 2022 році він намагався оскаржити скасування через суд, однак під кінець 2023 року підпав під санкції РНБО як громадянин РФ. Сам організатор синдикату в цей час уже перебував у Мексиці, куди виїхав у 2019 році з українським закордонним паспортом. Він був поінформований про те, що готують СБУ спільно з Генпрокуратурою.
Мережа магазинів «U420» вільно діяла по всій Україні. Скрін відео Слідство.Інфо
Розгром, але це не крах
Служба безпеки України розробляла операцію проти "Хімпрому" більше року. До весни 2019-го картель працював майже відкрито. Він мав офіс в центрі Києва та представництва в обласних центрах, користувався послугами солідної охоронної фірми, мав морські шляхи для постачання прекурсорами. Все змінилося 21 березня 2019-го, коли о 4-й годині ранку почалися облави.
На брифінгу, що відбувся того ж дня, перший заступник голови СБУ Павло Демчина повідомив, що в складі злочинної організації діяли близько 1000 чоловік, було проведено більше 80 обшуків та більше 100 затримань. Серед останніх називали понад 20 осіб, яких відносили до керівної ланки.
Демчина підтвердив, що угрупування легалізувало кримінальні кошти через обмінники криптовалюти, будівництво, торгівлю продуктами чи ресторанний бізнес, вкладало заощадження в коштовності та золото.
У липні того ж року СБУ та прокуратура провели другий етап операції з викриття нарколабораторії потужністю понад 200 кілограмів психотропів на місяць, під арешт потрапили ще близько десятка організаторів. Це був частковий розгром, але не крах кримінальної імперії.
Перебуваючи в Мексиці, Буркін міцно утримував керівництво синдикатом. Завдяки його грошам та зв’язкам більшість арештованих ділків вийшли із стін СІЗО під домашній арешт або особисте зобов’язання, низка кримінальних справ поволі тягнуться й досі. Управління мережею було повністю прилаштоване під месенджери, наркокартель використав уже виправданий метод "комерційного маскування".
Це була навіть не конопля
З весни 2025 року Києвом почали ширитися кіоски "U420" із семилистиком коноплі на логотипі. Буква U означала Україна, цифри - 4-а година вечора 20 квітня - час доби і день року, які стали неофіційним святом культури канабісу. Утримувачем мережі було ТОВ "Богеміус", кожний окремий кіоск реєструвався як ФОП і позиціонувався як кафе-шоп чи сувенірна крамниця.
Тут продавали "модну в Європі" каву з нібито безпечним вмістом канабідіолу, вейпи та рідини до них, трав’яні суміші, желейні цукерки, печиво, шоколад, косметичні екстракти та олії. Таку продукцію відкрито рекламували через наліпки у метро, роздачу флаєрів у людних місцях, за допомогою популярних блогерів. На піку своєї діяльності "U420" мала понад 100 стаціонарних торгових місць у Києві, Дніпрі, Харкові, Львові, Одесі та Полтаві, тримала власний онлайн-магазин, Telegram-бот для замовлень і відправляла замовлення по всій Україні поштою.
Що приховують у собі маленькі мармеладні ведмедики та цілющі трав’яні збори, з’ясували журналісти Bihus.Info, коли віддали закуплені зразки на експертизу. Продукція "U420" містила не заявлені природні канабіоїди, а їх синтетичний аналог, так звані "спайси", що викликають запаморочення, галюцинації та розлади особистості. Фактично це була легальна торгівля наркотиками.
В середині квітня цього року Нацполіція провела одночасно 281 обшук у Києві та 10 областях України. Було ліквідовано всі торгові точки "U420", закриті підпільні цехи, вилучено великі партії психотропів та доведено прямий зв'язок мережі з "Хімпромом".
У квітні 2026-го Нацполіція заявила, що викрила учасників злочинної спільноти «Хімпром». Фото: Нацполіція України
У чому небезпека
Розслідування діяльності наркосиндикату та пов’язаних з ним осіб продовжується донині, про що свідчить, зокрема, спецоперація "Карфаген". Єгор Буркін з позивним "Мексиканець" знаходиться в міжнародному розшуку. До останніх подій він намагався через піар-кампанії відбілити свою репутацію і навіть показово перераховував певні суми на ЗСУ. Зараз воліє відмовчуватися. Медіа пишуть, що він ніяк не бідує, але не можна виключити, що намагатиметься відновити старі канали збагачення.
Із закриттям мережі "U420" отруйні "солі" та "спайси" не зникли з українського ринку, так само як і закордонного. Продажі здійснюють через даркнет і спеціальні телеграм-канали. Найбільша небезпека таких сумішей - це майже миттєва залежність, особливо у молоді. Штучні викиди дофаміну й серотоніну швидко виснажують нервову та серцево-судинну системи, а в разі відмови від них приводять до важкої депресії, викликають параноїдальні психози і суїцидальні настрої. За даними Управління ООН з наркотиків і злочинності, загальна смертність, яка прямо чи опосередковано пов'язана із вживанням психоактивних речовин, перевищує 600 000 випадків на рік.
