Евакуйовані з Вовчанська: У підвалах залишаються люди похилого віку, але вивезти їх вже неможливо
Дві різні окупації
У Вовчанську за 10 км від російського кордону останніми тижнями твориться справжнє пекло. Втім, говорити про якісь кордони вже немає рації – бої йдуть у самому місті, населений пункт зруйнований майже повністю. Близько 80% будинків лежать у руїнах. У місті продовжуються вуличні бої. Вивезти людей із багатьох місць вже неможливо. Їх лишилося, за приблизними підрахунками волонтерів, близько сотні.
Марія Другай. Фото: instagram.com/drugaymariya
– Тиждень тому було близько 500 людей, – зазначають Коротко про волонтери. – Залишилися ті, хто фізично не може вибратись, дійти до пунктів евакуації. А доїхати до їхніх адрес вже теж не можна. Там йдуть вуличні бої, йде конкретна битва за місто. Це не та окупація, що була минулого разу, про це всі абсолютно мешканці Вовчанська та району говорять. Якщо порівнювати дві окупації: тоді вони просто зайшли, зайняли позиції, повісили ганчірочку триколорну, та й годі. Нині місто зносять з лиця землі.
Марія Другай стала волонтером мимоволі. Із Салтівки (район Харкова, що найбільше постраждав від російських обстрілів. - Ред.) вона сама вибиралася в березні 2022 року без речей, з одним котом у рушнику. Нині живе у Києві. З перших днів жаху, що заполонив Вовчанськ, намагається допомогти його жителям – тим, до кого ще можна дістатися, і тим, кого евакуювали.
– За весь час війни з 24 лютого, навіть із 2014 року, найбільший акцент з допомогою я зробила саме на Вовчанську, – розповідає Коротко про Маріz Другай. – Я харків'янка, і, як землячці, мені дуже важко на це дивитися. Я мешкала через дорогу від Північної Салтівки (мікрорайон на в'їзді в місто, ближче до російського кордону. - Ред.) і згадую ті перші дні війни з важким серцем. Гуманітарну допомогу відправляю власним коштом, я не працюю від благодійних організацій чи фондів, не оголошую збори.
Починала сама, згодом підключилися друзі з Харкова. Грузять гуманітарку до машин і їдуть, коли поліція та військові повідомляють: «Зараз можна». Але зрозуміло, що все на свій страх та ризик – ніхто гарантій безпеки не дає. Коли кажуть, що можливості немає, значить, місто намагаються взяти в кільце і йдуть жорстокі бої.
Людей із Вовчанська евакуювали і поліція, і ДСНС, і волонтери. Але не всі захотіли чи змогли виїхати. Фото: instagram.com/_yspasen_
"Вони розуміють, що їм уже не допоможуть"
Усі люди, які залишилися у Вовчанську, живуть у підвалах. Ні у двори, ні тим більше до будинків заходити вже не можна – надто небезпечно.
– Води, газу, світла немає, їжі немає, люди живуть на тих запасах, які зібрали до цього, – продовжує дівчина. - Волонтери все ще туди їздять, але мало хто. Навіть їм важко морально налаштуватися, щоби виїхати в ті місця. Там небезпечно ходити вулицями, небезпечно навіть повзати. І ті, хто лишається, розуміють, що жодної допомоги вони отримати не можуть, і не розраховують на це. Волонтери, які все ще їздять, займаються лише евакуацією людей та тварин.
Евакуйованих мешканців здебільшого селять до гуртожитків у Харкові та Чугуєві. Найчастіші запити від них – пелюшки та памперси для дітей, рушники, постільна білизна, засоби особистої гігієни, одяг, взуття… Багато хто виїжджав в халаті на нижню білизну та тапках – головне, бігом у машину, що під'їхала під обстрілом, подалі від пекла.
«За тих, хто залишився, можна лише молитися»
Евакуйовані із Вовчанська люди буквально кричать про допомогу, якщо у них ще залишаються у місті родичі. Багатьом із них, якщо не більшості, нічим уже не можна допомогти – туди вже ніхто не поїде, ні поліція, ні волонтери. Можливості вивозити людей із фактично зайнятої території немає. У паніці люди звинувачують поліцію, яка, на їхню думку, опрацювала не всі заявки, і їх рідні похилого віку залишилися в охопленому війною місті, заразом звинувачують владу, волонтерів та один одного.
- Я співробітник поліції, який безпосередньо з 10 травня з колегами до сьогодні (23 травня) відпрацьовували всі, абсолютно всі реєстрації на 102 із проханнями про евакуацію, - відповідає на звинувачення місцевий поліцейський Ігор. – Не залишилося жодної, яку ми не обробили б. Якщо постає питання: «Чому ж не забрали, якщо приїжджали» - могло бути два варіанти розвитку подій: або під час спілкування ми чули, «а я нікого не просив(а) про евакуацію, я нікуди не поїду, я ще посиджу… Куди ж я господарство своє діну, на кого залишу», або вдома нікого не було.
Дістатись місць, де залишаються люди, фізично неможливо вже з 10-12 травня. З погіршенням ситуації таких місць дедалі більше. Але якщо відносно молоді та здорові могли самі дійти туди, звідки їх можна евакуювати, то люди похилого віку – ні. Жителі Волчанська, які виїхали, самі визнають – за них залишається тільки молитися.
– Там залишилися не «ждуни», а ті, у кого справді немає фізичних можливостей вийти чи моральних сил – і це зрозуміло за тієї ситуації, яка зараз у місті, – зазначає Марія Другай. – Вони сподіваються, що наші відіб'ють, і все буде гаразд. Або кажуть: помру так помру.
Ті, у кого все ж таки є хоча б якісь шанси вибратися з охоплених боями вулиць, намагаються це зробити. Буває, ці спроби закінчуються смертю.
"Допоможіть вивезти тіло мами!"
Марія розповідає одну з історій, що найбільше шокувала її саму. Вона стосується вже відомої фотографії розстріляної жінки на візку в полі.
- Про Вовчанськ багато страшних історій та фотографій, а ця була найпершою, яку я побачила, - згадує Марія Другай. - У чат відправили фото з дрона, який зняв тіло в колясці, що стоїть посеред поля. Нижче написав чоловік, що цю жінку напередодні розстріляли рашисти. Вона виїжджала із чоловіком. Чоловік зміг вибратися. Через сім повідомлень мені відповіли саме на це фото: «Допоможіть вивезти тіло матері». У мене просто тоді світ обвалився... А до цього спілкувалася з жінкою, яка вийшла з двійнятами на руках і 86-річною мамою, вона сказала, що буквально на її очах сталося. Вона годин шість безупинно вмовляла маму виїхати, і коли вони відійшли від будинку метрів 70, туди прилетіла ракета...
Деяких мешканців справді ніби ангел відводить за руку від смерті. Був не один випадок, коли до будинків прилітало, як тільки люди відходили на декілька метрів, або коли вони, відійшовши за водою, заставали своє житло палаючим.
Російські війська майже повністю знищили місто. Фото: instagram.com/libkos
Дрон влучив у евакуаційну машину
Але так щастить не всім. Не лише серед місцевих, а й серед тих, хто намагається їх урятувати. Один із останніх випадків – 22 травня у евакуаційну машину влучив FPV-дрон. Це був поліцейський екіпаж. 41-річний майор Андрій Ладика загинув одразу, старшого лейтенанта Дмитра Можаровського тяжко поранено. Об 11-й ранку вони були на шляху до Вовчанська – їхали за людьми. У загиблого залишилися двоє дітей, дружина та мати.
Поліція залишається у Вовчанську та районі і вивозить людей, де це можливо. З швидкою допомогою складніше – її в місті, за словами волонтерів, немає. Але вона приїжджає – з району, а то й міст ближче до Харкова, до якого майже 70 км.
Люди з інвалідністю, незрячі, ті, у кого діти за кордоном чи далеко – ось портрет тих, хто став заручником ситуації і залишається в почорнілих руїнах ще недавно спокійного Вовчанська. Чи є у них надія на спасіння? Залишається сподіватися лише на вищі сили.
Майор поліції Андрій Ладика загинув 22 травня під час евакуаційного виїзду до Вовчанська. Його напарник тяжко поранений
