Еколог про пожежі на Кінбурнській косі: Відновлювати ліси тут немає сенсу
Війна вбиває людей, знищує природу, перетворює на попіл найпрекрасніші куточки України. Восьмий місяць страждає від пожеж та вибухів унікальна Кінбурнська коса, яку прозвали «українські Мальдіви». Окупанти зайняли її з перших днів вторгнення та використовують для обстрілів мирних українських міст.
Напевно, врятуватися могли тільки птахи
Олексій Василюк. Фото: facebook.com/vasyliuk.oleksii
Через окупацію підрахувати всі збитки неможливо. Попередньо вони вже становлять понад 5 мільярдів гривень. Лише з березня до кінця червня, як писало видання «Парламент.ua», на Кінбурнському півострові вогонь знищив 1640 гектарів насаджень у межах Національного природного парку «Білобережжя Святослава» та 200 гектарів на території Регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса».
З того часу пожежі продовжуються. Остання, спровокована обстрілами, сталася на початку жовтня. Екологи кажуть, що знищено щонайменше п'яту частину лісів, які покривають косу, і немає жодної гарантії, що це остання цифра. Окупанти не дозволяють гасити пожежі технікою, а мешканці трьох невеликих місцевих сіл не в змозі самі впоратися з вогняною стихією.
- Напевно, врятуватися могли тільки птахи, але ми не знаємо, чи зможуть вони повернутися на попелища і як перенесуть міграцію, - каже керівник «Української природоохоронної групи» Олексій Василюк. – Можливо, від полум'я втекли великі тварини, але всі дрібні, усі комахи, що живуть на землі та на деревах, загинули. Дуже постраждала екологія. Попіл та інші шкідливі викиди від горіння потрапили в атмосферу, забруднили море.
Захисники природи запитують, чи можна буде відновити лісові масиви, які знищила війна. Зайнятися пошуком відповідей можна буде лише після деокупації, але деякі припущення можна зробити вже зараз.
– Усі згорілі ділянки лісу – це не природний ландшафт Кінбурнської коси, – продовжує Олексій Василюк. – Стосовно охорони дикої природи, це не цінні території. Я це говорю не тому, щоб якось виправдати загибель тваринного світу та рослин, я говорю про це як про можливість відродити первозданний степ з його унікальною флорою та фауною.
Сталінська ідея фікс
Засадження Кінбурнської коси лісами, каже еколог, почалося за радянських часів.
- Сталін був одержимий ідеєю перетворення природи на користь соціалістичному суспільству, щоб жоден шмат землі не простоював «без діла». Ось тільки розвести активне землеробство на піску в Кінбурнських степах було неможливо, але й давати їм спокій комуністи не збиралися.
1926 року на освоєння приморської цілини претендували три державні структури. Це організація на кшталт спілки виноградарів, нарком лісової промисловості та… служба переселення євреїв. Опонентами виступали природоохоронні організації, котрі хотіли створити на косі заповідник.
Служба переселення євреїв отримала відмову, за рештою запитів ухвалили Соломонове рішення – частину земель віддали під заповідник, частину - під виноградники, а частину було вирішено засадити хвоєю.
Виноградники на пісках не прижилися, охоронців природи у 30-х роках репресували, заповідники ліквідували.
Заряд бадьорості отримали лісники, які почали засаджувати косу деревами, і на це було виділено величезні капіталовкладення. Біологи розуміли, що штучні ліси у степовій зоні – це підвищена пожежна небезпека, не сьогодні так завтра трапиться біда. Але заперечувати «політиці партії» ніхто не став через побоювання тих же репресій.
Унікальну природу Кінгбурської коси не змогли знищити більшовики, і російській армії не вдасться. Фото: instagram.com/lera_sirash
Підвищена пожежна небезпека
На думку Олексія Василюка, наразі не варто повторювати помилки минулого. Пожежі на Кінбурнській косі вирували і до війни.
- Там, де вогонь пройшов близько 20 років тому, вже відродився степ, багатий на рідкісні види рослин і комах. Наприклад, один вид мурах і два види волошок є тільки на Кінбурнській косі, і ніде більше. Ось і зараз треба дати природі шанс самовідновитись. Така екосистема буде набагато багатшою та ціннішою, ніж штучно створена, - вважає Олексій Василюк.
Еколог також звертає увагу, що за роки, які минули від початку освоєння Кінбурнської коси, в Україні суттєво змінився клімат. За нинішнього для успішної посадки нового лісу потрібні величезні, а тому не виправдані кошти.
За даними «Української природоохоронної групи», лише за перші чотири місяці війни в Україні згоріло 36 000 гектарів лісів, з них 11 000 – це заповідні території.
За нинішнього клімату для посадки нового лісу потрібні невиправдано великі кошти. Фото: facebook.com/deiukr
Кінбурнська коса є частиною Чорноморського біосферного заповідника. Пролягає на північно-західній частині Кінбурнського півострова між Чорним морем та Дністровсько-Бузьким лиманом. З 1992 року має статус Регіонального ландшафтного парку у складі Національного природного парку «Білобережжя Святослава».
Біологи знайшли на косі 465 видів рослин, з яких 9 занесено до Червоної книги України, 6 – до Європейського червоного списку. Фауна налічує 4700 видів тварин, з яких 132 види занесені до Червоної книги.
