Одесити: Віримо в Одесу, віримо у ЗСУ! І готуємось до курортного сезону
Чи можна сміятися та жартувати, якщо довкола війна? Поки що це питання викликає бурхливі дискусії, але якщо подумати… А може, так і треба - жартувати, гуморити, іронізувати, їдко посилати російські військові кораблі за відомим маршрутом – щоб не було відчуття тотальної безнадійності та безпросвітності? Адже ми посміхнулися, прочитавши про жінку, що збила безпілотник банкою з помідорами. Хіхікнули після «трактор-шоу» і разом рахували, скільки разів російські солдати намагалися взяти Чорнобаївку (поки що 12).
А хто може дати фору за гумором будь-кому, як не Одеса? Зараз це промінь світла і форпост стабільності (у добрий час сказати) у нашій ситуації. Увечері одесити, як і тисячі інших українців, чують сирену повітряної тривоги та біжать до укриття, а вранці вже пропонують у соцмережах «поміняти сирену відбою повітряної тривоги на мелодію «7-40». З тривогою пишуть про обстріли, а потім, перевівши дух, повідомляють, що «в центрі Одеси чутні вибухи – вибухують весь алкоголь з крамниць»…
Красу не вб'єш
Дюк, укритий мішками з піском, щоденні сирени – та музиканти на вулиці з невеликим перформансом. Хтось скаже: «Не на часі», а хтось видихне страх – і йому полегшає.
– Ще у нас у зоопарку народилася маленька лама. Як вам такий позитив? – каже одеситка Тетяна Юрченко. - А можете сходити на пляжі, там ви взагалі очманієте від побаченого!
Виходимо і дійсно дуріємо. Море активно працює хвилями, а на них серфери крутяться на дошках! На березі поруч таблички «Небезпечно – міні», але на них не те щоб зовсім не звертають уваги – звертають, звісно. Тому гуляють пляжем дуже обережно.
На пляжах не лише гуляють – там вирує робота. Одеса готується до пляжного сезону Може, це здається дивним, але так, сонце пригріває до +17-19 градусів, а значить, справа до літа. Стукають молотки, верещать бензопили, поліцейські патрулі намагаються ненав'язливо не пустити гуляючих на пляж – марно.
По всьому місту комунальники висаджують квіти
- Має бути гарно в нас! Красу не вб'єш, – каже один одному. Той згідно киває, мовляв, точно не вб'єш.
Поряд гуляють перехожі, посміхаються, знімають квіти та комунальних трудяг на телефони.
Ми віримо в Одесу, віримо у ЗСУ та віримо в те, що все закінчиться. І тоді люди зможуть приїхати до нас відпочити після війни та підвалів, погрітися на сонечку, зміцніти на наших фруктах та овочах, помилуватися нашим містом. Ми ж лише раді всім нашим, – каже одесит Андрій Іванович. – А кому ми не раді, то ті можуть навіть не потикатися сюди.
.Пляжі вже готуються до відкриття літнього сезону. Фото: автор
Приходимо на роботу невиспані
Звичайно, мешканцям Одеси тривожно за «маму»: нещодавно президент України, звертаючись до парламенту Греції, упустив, що Одеса – ще одне місто, яке російські окупанти можуть спробувати знищити, як Маріуполь. Тому одесити не лише співають під вуличну музику, а й продовжують облаштовувати місто відповідно до воєнного часу. Вся робота лежить на плечах волонтерів та небайдужих людей. Дбайливо укритий мішками з піском Дюк – це лише один із елементів щоденної турботи про безпеку міста.
- Розвозимо воду, продукти, ліки – не всі аптеки працюють, і скрізь потрібні медикаменти. Забезпечуємо хронічних хворих життєво важливими препаратами, замовляємо їх в інших містах, отримуємо на пошті та розвозимо, – розповідає волонтер Аліна. – Перевіряємо укриття, щоб там було сухо та був запас води. Розслаблятися ніколи!
Євген, працівник одного з комунальних підприємств, поділився, що одесити, звісно, втомилися від життя у постійному очікуванні авіанальотів та обстрілів, тому й підтримують один одного. Хтось танцює та співає для перехожих, а хтось тихо робить свою роботу.
- Ми теж приходимо на роботу невиспані - втомилися за ніч через часті сирені. Від вибухів у нас і дома гойдалися, і шибки мало не вилітали. Іноді все валиться з рук, а голова не розуміє, що треба робити і яку клавішу ноутбука треба натиснути. Нещодавно від недосипу робітниці стало погано, відправили на три дні додому, а її роботу розподілили між собою. Ну а як по-іншому? Складаємо у себе в приміщенні та роздаємо гуманітарну допомогу, допомагаємо людям з різними документами, – розповідає одесит.
Приїхали з Києва, майже не розмовляють
З залізничного вокзалу Одеси йдуть два евакуаційні поїзди – в Ужгород та Чернівці, у Перемишль та Дніпро, у Київ та Харків. Водночас сюди ж приїжджають українці з Ужгорода та Чернівців, Харкова, Дніпра та Києва – їм в Одесі однозначно буде спокійніше та легше.
- Мої знайомі приїхали з Києва нещодавно і тут кілька днів відходили від пережитого – лежали без сил, не хотіли їсти, тільки воду пили. Я з дружиною змушував їх з'їдати хоча б по одному яйцю на день, щоби зовсім не послабшали. Двоє пенсіонерів, перелякані до серцевих нападів, зараз шукаємо їм психологів, бо явно якась глибока травма. Майже не розмовляють, сказали тільки, що їм потрібен час, щоб прийти до тями. Що вони там побачили, що пережили – ми поки що не знаємо, - ділиться одесит Юрій.
Але він упевнений, що допоможе своїм друзям почати знову посміхатися, а страшні спогади розплавляться під жарким одеським сонцем. Все-таки скоро літо.
На Староконному ринку торгівля йде повним ходом. Фото:REUTERS/Igor Tkachenko
