Array ( [0] => 2829 [1] => 2836 [2] => 2850 [3] => 2860 [4] => 2871 [5] => 2883 [6] => 2890 [7] => 2898 [8] => 2921 ) 1
0
27 лютого
Завантажити ще

Бідність в Україні: офіційні дані та реальне життя

Бідність в Україні: офіційні дані та реальне життя
Фото: Ратинський В'ячеслав/УНІАН

Вторгнення Росії в Україну є трагедією, що має далекосяжні людські та економічні наслідки. Таку заяву зробили у Світовому банку, зазначивши, що російська агресія скасувала 15-річний прогрес у боротьбі із бідністю в Україні. Згідно з прогнозами СБ, вже до кінця року за межею бідності опиняться більше половини українців.

Поки аналітики Банку роблять шокуючі прогнози, вітчизняні експерти вважають, що турбуватися рано, оскільки реальна картина українського життя міжнародним фахівцям невідома.

На грані

За підсумками 2022-го, в Україні у злиднях жив кожен четвертий. Але якщо війна затягнеться на весь нинішній рік, до кінця 2023-го на межі, а то й зовсім за межею бідності опиняться більше половини українців. Такий прогноз зробили у Світовому банку.

За даними СБ, за рік війни кількість бідних людей в Україні зросла вдесятеро. Одними із найбільш соціально вразливих громадян цілком очікувано виявилися пенсіонери. Незважаючи на те, що пенсії в країні зростають, більшість українських пенсіонерів ледве зводять кінці з кінцями, адже середня виплата в країні становить 4360 грн (що еквівалентно 119 доларів), а мінімальна – 2093 грн (57 доларів).

З таким доходом «середній» пенсіонер може дозволити собі витрачати менше 4 доларів на день, а на мінімалці – 1,9 долара. Таке враження, що, встановлюючи мінімальну пенсію та офіційний курс, влада спеціально «підгадала» цифри, щоб не піти за межу бідності. Адже саме стільки – 1,9 долара на день – і становить оновлений у 2015-му поріг бідності для найбідніших країн.

А як рахувати?

Як відомо, у будь-яких порівняннях головне питання – як рахувати? З економічної точки зору, бідність – це відсутність можливості задовольнити базові потреби та підтримувати прийнятний у суспільстві рівень життя. При цьому кордон, що відокремлює бідність від достатку, в різних країнах буде різним, і те, що в багатих країнах вважається практично злиднями, у бідних може бути цілком гідним рівнем життя.

Наприклад, для країн з рівнем доходу вищим за середній, поріг бідності становить 5,5 долара на день. У Норвегії чи Британії на ці гроші не вижити, а ось в Україні на таку суму можна протриматися, особливо, якщо в сім'ї живе кілька людей. Так що бідність – поняття дуже відносне.

Ще одне питання щодо межі бідності полягає в тому, що такі оцінки не враховують людей, які знаходяться безпосередньо над межею. Умовно кажучи, рівень життя людини, яка живе на 1,89 долара на день, не відрізняється від того, хто живе на 1,91 долара на день, але для статистики різниця величезна! Адже у другого дохід вищий за межу бідності, і, отже, офіційно з його доходами все більш-менш гаразд.

- Оцінки Світового банку завжди засновані на офіційній статистиці, яка включає фактичні дані з державних відкритих джерел, - пояснює аналітик компанії «Центр біржових технологій» Максим Орищак. - На підставі рівня інфляції, темпів зростання заробітних плат та динаміки соціальних виплат могли бути зроблені такі висновки. Водночас вони не в змозі оцінити реальну картину життя українців, де широко розвинена сімейність та взаємовиручка, поширені неофіційний підробіток та отримання фінансової допомоги від дітей та онуків. Виходить, що в той час, як за статистикою одні не працюють, а інші одержують мінімальну зарплату, насправді вони можуть мати доходи «в конвертах». Саме тому загалом усім вистачає на їжу та базові потреби. При цьому заборгованість з комуналки я назвав би, швидше, ментальною проблемою країни і бажанням почекати з оплатою. Багато хто в душі сподівається: а раптом борги пробачать?

Тож, підсумував Орищак, підрахунки кількості бідного населення в країні порахувати вкрай важко, і реальну картину нам принаймні до закінчення війни не дізнатись.

Президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко також вважає, що СБ дещо перебільшує проблеми, аби вкотре нагадати: війна – це погано.

– За статистикою, бідних в Україні у 2020-му було близько 8%, тобто не більше, ніж у багатьох інших країнах світу, – зазначив експерт у коментарі KP.UA. – Зрозуміло, що війна матеріального становища громадян не покращує. І все ж Світовий банк зазвичай не намагається розібратися в економіці інших країн, використовуючи кліше. Так сталося і цього разу: якщо війна – отже, має зростати кількість бідних.

За словами Охріменка, у нас справді бідні пенсіонери, які живуть на середню і тим більше мінімальну пенсію. Бідні безробітні і ті, хто ніяк не можуть "знайти себе в житті". Але значна частина українців, навіть попри війну, має роботу та доходи. Хоча, звісно, ​​витрати наразі значно зросли, але під час війни по-іншому не буває.

З погляду політики та філософії…

Водночас економіст Олександр Гаврутенко каже, що з економічного погляду сперечатися зі Світовим банком важко, адже він оперує об'єктивними кількісними показниками, зіставляє їх із загальносвітовими та робить висновки. Ці висновки є цінними для розвитку торгівлі та бізнесу, розширення виробництва, для фінансового сектору та інвестицій.

– Рівень доходів чи можливостей споживання населення кожної країни є важливим індикатором для ухвалення бізнес-рішень, – каже експерт. - Але для країни, яка перебуває під ударами агресора, який веде війну на її знищення, показник бідності не несе економічного сенсу, оскільки всім і так зрозуміло, що поки що не вирішені питання безпеки, бізнес-клімат і, відповідно, рівень життя в країні будуть погіршуватись.

При цьому, продовжує експерт, політично дуже важливо акцентувати та показувати, що формула «війна-руйнування-бідність» - це не абстрактна гра слів, а реальність, в яку занурюється величезна європейська країна під дією зовнішньої агресії. І зусилля всього світу мають бути спрямовані на припинення загарбницької війни, притягнення до відповідальності агресора. А до того - на всебічну та ще більшу допомогу Україні: і у військовому плані з метою оборони, і в економічному – для цілей життєзабезпечення держави.

Але, каже Олександр Гаврутенко, окрім економічного та політичного, є ще й філософський погляд на проблему, адже у бідності, окрім кількісних критеріїв є й якісні. Народ, що захищає свою країну, багато втрачає в матеріальному плані, але незрівнянно більше набуває в духовному, моральному, ціннісному, ментальному вимірі. Тобто саме в тих сферах, які роблять справді багатим як окрему людину, так і всю націю. І в цьому, безперечно, полягає запорука нашої майбутньої Перемоги і подальших відновлень і процвітання нашої країни.

Що робити?

У чому економісти згодні зі Світовим банком, то це в тому, що рівень бідності населення зростатиме за умови продовження інфраструктурних руйнувань у країні.

– У таких умовах для підтримки бідного населення можна було б створювати, наприклад, польові кухні, щоб кожен міг поїсти 2-3 рази на день, – каже Максим Орищак. – Це могло б підтримати незаможних, і за максимального скорочення корупційних схем в організації такої підтримки державі це обходилося б дешевше, ніж точкові виплати з бюджету.

У той же час  аналітик Олексій Кущ не перший місяць говорить про те, що подолати цю «яму доходів» під час війни можна лише за допомогою моделі циркуляційної економіки.

– Необхідні щоквартальні соціальні виплати, а допомагати треба найбільш незахищеним: пенсіонерам, які отримують середню пенсію та нижче, студентам, сім'ям з дітьми, батькам-одинакам, інвалідам, – вважає Кущ. – Ці гроші не осядуть під матрацами, а практично одразу підуть в економіку, оскільки виплати отримають ті люди, чия схильність до споживання наближається до одиниці. Тобто одна додаткова гривня доходів практично дорівнює новій гривні витрат.

Таким чином, вважає експерт, через модель циркуляційної економіки ці гроші отримає малий та середній бізнес, мікропідприємництво тощо. Так можна буде пригальмувати інфляційне знецінення доходів населення та частково зберегти платоспроможний попит.

Так, такі виплати викличуть нову хвилю інфляції, але під час воєнного стану ризик інфляції й так зашкалює. На думку аналітика, під час кризи економіка приречена на гру «перетягування канату» з інфляцією, допоки не зникне сам чинник війни. Але у будь-якому разі саме платоспроможний попит є ключовим моментом для подолання кризи.​