Закупівлі Міноборони: нижчі ціни вже не будуть, а ось вище – цілком
Скандал із закупівлями від Міноборони буквально б'є під дих. Це справді боляче вкотре усвідомлювати вірність відомої приказки «Кому війна, а кому мати рідна». У той час як одні українці віддають останні копійки на допомогу фронту, інші лише збільшили свої корупційні апетити.
Але якими б цинічними не зробила нас війна, вірити в це не хочеться. А тому виникають цілком резонні запитання: як формуються цінники у подібних закупівлях та наскільки коректно порівнювати ціни у документі з цінами у роздрібних магазинах?
Ці питання KP.UA обговорила із економістами.
Вище за роздріб
Ситуація більш ніж неприємна. У розпорядженні ZN.UA опинився договір Міністерства оборони на послуги організації харчування у 2023 році військових частин, дислокованих у Полтавській, Сумській, Київській, Житомирській, Чернігівській та Черкаській областях, який було укладено 23 грудня 2022 року на суму 13,16 млрд грн.
За даними журналістів, закупівельні ціни завищувалися і до війни, але тоді вони публікувалися в Prozorro і апетити були все ж таки не такими «хамськими», як зараз, коли Міноборони дозволило собі замовляти продукти в рази дорожчі за ринок.
Видання порівняло ціни на найпростіші продукти з документа з цінами продуктового магазину в одному зі спальних районів Києва. Виявилося, що цінники у договорі виявилися в два і більше разів вищими за роздрібні ціни. Зокрема, картоплю у Міноборони замовили по 22 грн за кіло (у роздробі – 8–9 грн), курячі стегна – по 120 грн (80 грн), білокачанну капусту – по 30 грн (12 грн). Але найбільше вражають ціною закупівлі яйця, які Міноборони законтрактувало по 17 грн. за штуку, тоді як роздрібна ціна у київських магазинах становить близько 7 грн. за штуку.
Про яйця
Новини про яйця взагалі не сходять із газетних шпальт. До 170 грн за десяток справа, звичайно, не дійшла, але дорожчають вони щотижня. Так, за даними порталу Мінфін, на 20 січня десяток яєць "Квочка" коштує в середньому 74,2 грн., "Ясенсвіт" - 74,15 грн.
Треба сказати, що проблема подорожчання яєць торкнулася не лише України. Наприклад, в Естонії мінімальна ціна на яйця за останній тиждень піднялася з 1,49 до 1,69 євро (до 67,23 грн.). Причому за такою ціною можна купити яйця лише вранці: їх швидко розбирають, і на прилавку залишаються лише по 2,49 євро (99 грн.) та вище.
Про те, що сьогодні одну із найсерйозніших яєчних криз у своїй історії переживають США, написала на своїй сторінці у соцмережі журналіст та блогер Ганна Ковальчук.
– Ціни на яйця в США сягнули 6 доларів за дюжину (близько 183 грн за десяток. – Авт.), вищий сорт – 6,70 долара, а за органічні просять 9,99, – пише Ганна Ковальчук. – У мережі завірусилося фото, де на упаковку яєць повісили сигналку та з'явився навіть термін eggflation – яйцефляція. Причини кризи цілком поважні: пташиний грип, що викосив майже 50 млн голів, розірвані з часів пандемії логістичні ланцюжки плюс ціни на корми та добрива.
Ганна Ковальчук звертає увагу на цифри: найдешевші яйця в США продаються по 18 грн за штуку, що цілком співзвучно із закупівельною ціною Міноборони, і робить висновок: «Просто у нас армія в усьому живе за стандартами НАТО».
Не можна сказати, що солдати голодують, але ймовірність того, що на закупівлі та постачанні продуктів наживаються інші, дуже висока. Фото: facebook.com/MinistryofDefence.UA
Некоректні дані
Але жарти жартами, а звідки все ж таки взялися такі «кінські ціни» і наскільки коректно їх порівнювати з цінами вроздріб? Якщо враховувати, що у роздрібні ціни вже закладено і прибуток виробника, і націнку магазину, то накрутка у договорі про закупівлю виглядає ще більш вражаюче.
І все ж, каже виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пензін, порівняння із роздрібними цінами некоректне.
– З публікацій у ЗМІ незрозуміло, якими є умови постачання і які умови оплати, – зазначив експерт у розмові з KP.UA. - Ми знаємо, з яким тимчасовим лагом розраховується бюджет, – природно, це закладатиметься у ціну. Щоб зрозуміти, наскільки обґрунтовані зазначені ціни, потрібно не обговорювати їх усі оптом, а аналізувати кожну ціну з усіма документами. Інакше це все голослівні заяви.
Президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко також вважає дані про ціни некоректними та називає їх політичним замовленням. Більше того, за словами експерта, у копії договору, який потрапив у розпорядження журналістів, цілком могли бути лише загальні цифри. У такому разі ціни на кожну позицію вони цілком могли порахувати самостійно.
«Нижче ці ціни не будуть, а ось вище – цілком»
Аналітик Аналітичного центру «Об'єднана Україна» Олексій Кущ пояснює: ціни, які ми бачимо у документі, це лише наміри. За ними ще нічого не купили, і вони не є остаточними. Втім, радіти з цього приводу не варто: можна з упевненістю говорити, що ці ціни нижче не будуть, а ось вище – цілком.
Експерт розповів про кілька нюансів держзакупівель, які оптимізму у необізнаних не викличуть.
По-перше, після проведення тендеру підписуються доппротоколи, які можуть зафіксувати зовсім інші ціни, оскільки вони не є частиною тендерної процедури. Переможець тендеру пише заяву про те, що у зв'язку з інфляцією відбулося різке збільшення ціни, яке не можна було передбачити на дату проведення тендеру, у зв'язку з чим постачання буде здійснено за іншою ціною. У результаті товар постачатиметься за цінами вищими, ніж пропонували і могли забезпечити без будь-яких підвищень інші учасники тендеру.
По-друге, практика держзакупівель нерідко застосовує цікавий механізм: одні ціни занижуються (ці лоти потім не викупаються - наприклад, вказується яловичина за спокусливими 170 грн за кілограм, але в ході закупок її замінюють на інший продукт), а інші завищуються (ось саме по них і робляться закупівлі). Робиться це для того, щоб заплутати і спантеличити людей, які аналізують ці дані. Як справи в даному випадку - незрозуміло, каже Олексій Кущ, адже практичного втілення держзакупівлі ми не бачимо.
- Якщо говорити про цю угоду, то простежується не зовсім коректний механізм роботи, - продовжує експерт. – У разі такої рамкової угоди на рік договори мали б підписуватися з кількома учасниками, які конкурували б між собою. Тобто після загального великого тендеру мали б проходити маленькі внутрішні тендери. Такої інформації я не бачив, притому що інформація про переможця викликає запитання. У разі держзакупівель підрядником має виступати компанія з діловою репутацією, великим статутним фондом, що спеціалізується на держзакупівлях. Якщо ж йдеться про нікому невідому фірму (зі статутним капіталом тисяча грн. – Ред.), виникає закономірне питання: навіщо Міністерству оборони співпрацювати з компанією, яка навіть нічим не може підтвердити свої зобов'язання?
Підсумовуючи, зазначимо, що наші держзакупівлі завжди виглядали досить сумно, але подібні «фінти» під час війни призводять до того, що руки опускаються навіть у найстійкіших. При цьому Олексій Кущ уже майже рік говорить про те, що державі потрібно паралельно із Prozorro розробити платформу закупівель для малого та середнього бізнесу. Український МСБ може постачати продукти та одяг, надавати транспортні та логістичні послуги. Особливо враховуючи, наскільки країні потрібна оптимізація логістики. У нас величезна кількість часу та ресурсів витрачається на перевезення вантажів для армії з точки А у точку В. Мало того, ще й нікого не хвилює, що, можливо, з точки С доставка була б дешевшою та зручнішою, так ще й назад транспорт йде порожняком. Немає глобальної логістичної програми, яка об'єднала б усіх підрядників у єдину систему.
– Малому та середньому бізнесу потрібна окрема платформа, оскільки проштовхнутися в Prozorro підприємцю практично нереально, – резюмував Олексій Кущ. – Упевнений, що сто підприємців виконають будь-яке держзамовлення швидше, якісніше та дешевше, ніж один великий підрядник. На жаль, у цьому питанні у нас колосальний недогляд.
