Війна проти економіки: чи зможе Україна впоратися із бідністю
Війна Росії проти України позначилася на нашій економіці негативно. Безліч підприємств закрилися, експорт суттєво скоротився, економічна діяльність на значній території країни виявилася замороженою. З огляду на ці моменти експерти Світового банку дали невтішний прогноз: за підсумками цього року український ВВП скоротиться майже вдвічі, а бідність зросте в 11 разів. Чи не надто песимістичні ці цифри і чи можемо ми щось зробити, аби покращити прогнози? Про це «КП в Україні» поговорила із економістами.
Все складно
Згідно зі звітом Світового банку, в Україні закрилося більше половини підприємств, при цьому відкриті підприємства працюють із значно меншою продуктивністю, ніж у мирний час. Закриття судноплавства Чорним морем на 90% зменшило експорт зерна і вдвічі – загальний експорт.
Крім того, зазначають міжнародні експерти, призупинено економічну діяльність на великих ділянках країни через активні бойові дії або усунення їх наслідків, з перебоями йдуть сільгоспроботи. Не варто забувати і про мільйони біженців, що також завдасть серйозних збитків майбутньому економічному зростанню.
Загалом експерти СБ дійшли висновку, що "все складно". І масштаби погіршення економічних показників України неможливо спрогнозувати через те, що ніхто не знає, наскільки ця війна буде тривалою та інтенсивною.
З тим, що все складно, погоджуються і українські економісти.
– За допомогою економічних показників можна оцінити стан справ у динаміці, виявити проблеми та усунути їх, не втративши бажаних темпів розвитку, – зазначив у розмові з «КП в Україні» економіст Олександр Гаврутенко. – Але під час війни такі оцінки недоречні та безглузді, бо й причини лиха, та способи їх усунення знаходяться поза економічною площиною. Без припинення зовнішньої агресії та бойових дій, без формування гарантій безпеки, без забезпечення реальної безпеки у кожному куточку нашої країни неможливо прогнозувати та аналізувати економіку у параметрах мирного часу.
Одна річ, продовжує економіст, коли працюєш і створюєш блага для покращення якості життя, і зовсім інша – коли працюєш для фізичного збереження життя. Сьогодні країна перейшла на другий режим. Так, не скрізь, не повністю, не всі. Але саме від швидкості адаптації та глибини залучення всіх сфер життєзабезпечення у питання оборони залежить, коли і з якого рівня нам доведеться відновлювати економіку.
Українців бідністю не налякаєш
Економіст Владислав Банков вважає, що прогноз СБ щодо падіння економіки та зростання бідності є оптимістичним. В такому разі це звучить ще сумніше.
А голова правління Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко, оцінюючи реалістичність зарубіжних прогнозів, пропонує розглянути складові української економіки.
– Отже, заводи «Азовсталь», ім. Ілліча та «Макрохім» повністю зруйновані, робочі місця знищені, 30% орних земель не засіюються, зупинено та частково зруйновано єдиний прауюючий Кременчуцький нафтопереробний завод в Україні та більшість нафтобаз у регіонах, - перераховує експерт. - До 50% малого та середнього бізнесу не працює, решта – на мінімалках. Робота портів у Чорному морі перекрита, експорт, що залишився, можливий тільки через порти Польщі.
При цьому в Україні вже 12 млн біженців та переселенців – це щонайменше 40% працездатного населення України, які втратили роботу, продовжує Попенко. А із 4 млн людей, які вже виїхали за кордон, не менше половини залишаться працювати там. Це пряма втрата робочих рук України.
- Зараз вся українська економіка тримається на зовнішніх запозиченнях, але за рахунок чого ми їх віддаватимемо за такого обвалу економіки - це питання, яке необхідно піднімати вже зараз, - зазначає Попенко. – До того ж, коли настане момент віддавати борги, ми так чи інакше побачимо реальний стан економіки. Вже зараз інфляція крокує країною: продукти піднялися в ціні на 10-30% залежно від регіону, ліки – на 30-50%. Усі ці моменти плюс війна, яка відбирає в України будь-яку можливість до розвитку, говорять про те, що експерти СБ недалекі від істини – на нас чекає і падіння ВВП, і зростання бідності.
При цьому аналітик компанії «Центр біржових технологій» Максим Орищак пояснює: у прогнозі СБ йдеться про критичне зростання бідності в Україні за офіційними даними. Але якщо говорити про неофіційні дані, то 70% населення країни жили за межею бідності вже давно.
– Критичний рівень бідності для українців, на жаль, став звичним, – вважає Орищак. – Зокрема, за даними Держстату, влітку 2021 року понад дві третини українців відносили себе до категорії бідних, і лише кожен сотий – до представників середнього класу. Тож українці не мають особливих підстав лякатися прогнозів Світового банку.
Що робити?
Економічний стан України катастрофічно падатиме, і ті, хто працюють у реальному секторі, стануть безробітними, продовжує Орищак. Але при цьому від кожного українця залежатиме його особисте благополуччя. Наприклад, можна говорити про те, що ті, хто має ділянку землі та навички обробляти цю землю, принаймні зможуть себе нагодувати. Що, незважаючи на війну, збереглися виплати пенсіонерам, це також добре. А ось іншим верствам населення треба розраховувати на себе, а не на бюджет країни.
Якщо говорити про бізнес, то, зазначає експерт, він сконцентрується навколо базових потреб людей – продукти харчування, предмети особистої гігієни, медицина. А ось предмети розкоші, первинний автомобільний ринок, ринок нерухомості – це все швидше відноситься до «закритих тем» для нашої країни в найближчі роки.
Після війни ми будемо зайняті вирішенням інших питань.
Водночас Владислав Банков вважає, що багато залежить не лише від здатності кожного українця себе прогодувати, а й від дії влади. На думку економіста, є лише один шлях, щоб економічна ситуація покращилася, – це тотальна дерегуляція економіки (тобто зменшення державного контролю за веденням бізнесу. – Авт.). І було б непогано, щоб вона супроводжувалася скасуванням державних органів влади, які не задіяні у забезпеченні функціонування критичної інфраструктури.
Решту українці зроблять самі за допомогою традиційних ринкових механізмів, резюмував Банков.
Олег Попенко вважає, що насамперед слід забезпечити максимальне працевлаштування біженцям.
– В Україні на сьогодні достатньо вакансій у комунальній сфері та системі органів місцевого управління, тому служби зайнятості мають забезпечити повний аналіз ситуації та оперативно закрити всі вакансії, – каже експерт. – Другий крок – максимальне сприяння малому та середньому бізнесу для відновлення їхньої роботи. Це і сприяння у переїзді у разі потреби, і зниження бази оподаткування, і зниження ставки ПДФО, ЄСВ та ПДВ при створенні нових робочих місць, та зниження ставок земельного податку при переведенні виробництва на нове місце.
А самим українцям треба зрозуміти та прийняти: настали вкрай тяжкі часи. За словами Олега Попенка, воювати і працювати доведеться багато, і тільки від нас самих залежатиме, виживе країна чи ні.
А що із грошима?
Усі півтора місяці війни в Україну надходять сотні мільйонів доларів із різних країн та інституцій, у зв'язку з чим виникає закономірне питання: підуть ці гроші на користь нашій економіці чи «розсмокчуться» у просторі та часі?
Економісти, опитані «КП в Україні», вважають, що, на жаль, ризик бути розкраденими у цих грошей справді є. Тому доцільніше було б направити їх на пряме фінансування населення та відновлення інфраструктурних об'єктів.
- На підтримку малозабезпеченим, яких у нас близько 70% населення країни, грошей не вистачить, - каже Орищак. – До того ж, не виключено, що гроші, які масово надходять з інших країн та організацій, будуть «ефективно освоєні» чиновниками. На жаль, рівень корумпованості у нашій країні все ще високий. І розраховувати, що через війну відбудуться кардинальні зміни, не варто. До речі, перенесення виробництв на захід країни я також схильний зарахувати ще й до «освоєння бюджетів».
Нагадаємо, що президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко в інтерв'ю «КП в Україні» зазначив: якусь частину бізнесу вже переведено до західних регіонів, але перевести весь бізнес на захід країни просто нереально. Не виключено, каже Охріменко, що ми побачимо такий цікавий феномен: частина бізнесу перейде до західних регіонів, а потім після закінчення війни відкриє аналогічні підприємства на сході.
Владислав Банков додає: будь-які дії з виробничими потужностями – це проблеми власників, до яких ні держава, ні громадяни не повинні мати жодного відношення. Інакше внаслідок активності вітчизняних «господарів» різних рівнів ми отримаємо ситуацію, коли в одних регіонах будуть підприємства, на яких нема кому працювати, а в інших - тотальне безробіття.
